Эта книга - возвращение в детство, когда на новогодних праздниках показывали фильм и мультфильм, снятые по этой книге. Совершенно сказочная, очень новогодняя история, которая, как мне кажется, чудесно соответствует духу праздника. Когда добрые получат вознаграждение, злые получают по заслугам, а ещё проявляется подлинная натура людей. Королева, несмотря на то, что она выглядит вредной разбалованной девчонкой - на самом деле человек неплохой и, попав в сложную ситуацию, может сделать нужные выводы. А мачеха с дочкой, заслужившие достаточно тяжелое наказание, всё равно получают шанс на прощение - если таки станут людьми, а не собаками в самом худшем смысле слова.
Мне очень нравилась эта книга в детстве - у меня была такая толстенькая книга Маршака, где была в том числе и эта сказка, и я с удовольствием её перечитала.
Роман В. Підмогильного "Місто" з’явився у Харкові 1928 року. Це перший урбаністичний роман в українській літературі, який відрізнявся від уже відомих зразків проблематикою, новими героями, манерою оповіді. Хоча розповідь у творі ведеться від третьої особи, але світ ми бачимо таким, яким його сприймає головний герой Степан Радченко. Тому ми маємо змогу краще пізнати й самого героя.
Степан — особистість багатогранна. У ньому органічно поєднується біологічне й духовне, світле й темне, добре й зле. Письменник не ідеалізує свого героя й не судить його вчинки, він показує персонажа таким, яким він є, як поводиться під впливом обставин чи підсвідомих потреб тіла. Тому нам важко однозначно відповісти на питання, позитивним чи негативним персонажем є Радченко. Можливо, причина в тому, що Підмогильний досліджує характер Степана не як людини соціальної, а як екзистенційної, яка бореться за свій вибір. Чого ж прагне досягти в житті Степан Радченко?
Та він і сам на це запитання точно відповісти не зміг би. Вирішивши поїхати в місто навчатися, Степан мріяв повернутися в село спеціалістом, щоб привнести в нього освіту і прогрес. Він уже уявляє, як змінив би життя на селі. Йому приємно усвідомлювати свою внутрішню причетність до рідного краю, серце зігрівають світлі мрії й образи майбутнього. Він потребує села так, як село потребує його, молодого, розумного, перспективного, небайдужого спеціаліста.
Эта книга - возвращение в детство, когда на новогодних праздниках показывали фильм и мультфильм, снятые по этой книге. Совершенно сказочная, очень новогодняя история, которая, как мне кажется, чудесно соответствует духу праздника. Когда добрые получат вознаграждение, злые получают по заслугам, а ещё проявляется подлинная натура людей. Королева, несмотря на то, что она выглядит вредной разбалованной девчонкой - на самом деле человек неплохой и, попав в сложную ситуацию, может сделать нужные выводы. А мачеха с дочкой, заслужившие достаточно тяжелое наказание, всё равно получают шанс на прощение - если таки станут людьми, а не собаками в самом худшем смысле слова.
Мне очень нравилась эта книга в детстве - у меня была такая толстенькая книга Маршака, где была в том числе и эта сказка, и я с удовольствием её перечитала.
Объяснение:
удачи тебе
Объяснение:
можна
Объяснение:
Роман В. Підмогильного "Місто" з’явився у Харкові 1928 року. Це перший урбаністичний роман в українській літературі, який відрізнявся від уже відомих зразків проблематикою, новими героями, манерою оповіді. Хоча розповідь у творі ведеться від третьої особи, але світ ми бачимо таким, яким його сприймає головний герой Степан Радченко. Тому ми маємо змогу краще пізнати й самого героя.
Степан — особистість багатогранна. У ньому органічно поєднується біологічне й духовне, світле й темне, добре й зле. Письменник не ідеалізує свого героя й не судить його вчинки, він показує персонажа таким, яким він є, як поводиться під впливом обставин чи підсвідомих потреб тіла. Тому нам важко однозначно відповісти на питання, позитивним чи негативним персонажем є Радченко. Можливо, причина в тому, що Підмогильний досліджує характер Степана не як людини соціальної, а як екзистенційної, яка бореться за свій вибір. Чого ж прагне досягти в житті Степан Радченко?
Та він і сам на це запитання точно відповісти не зміг би. Вирішивши поїхати в місто навчатися, Степан мріяв повернутися в село спеціалістом, щоб привнести в нього освіту і прогрес. Він уже уявляє, як змінив би життя на селі. Йому приємно усвідомлювати свою внутрішню причетність до рідного краю, серце зігрівають світлі мрії й образи майбутнього. Він потребує села так, як село потребує його, молодого, розумного, перспективного, небайдужого спеціаліста.