Письменно ответить на вопросы по преданию "О покорении Сибири Ермаком": 1.К какому роду литературы относятся предания? 2.В каком веке происходят события, описанные в предании "О покорении Сибири Ермаком"? 3.О каком отношении народа к Ермаку говорит тот факт, что его называют по имени и отчеству? 4.Почему мужик отказывается от всех наград, которые обещает ему царь? 5.Почему про Ермака Тимофеевича помнят в народе?
Василий Иванович Теркин-один из ярчайших собирательных образов русского солдата в литературе ХХ века.Тёркин-рядовой солдат,из "первой роты,стрелкового полка.Фамилия Василия говорящая"Но едва ль уже мой Тёркин,жизнью тёртый человек".Родом он из села в Смоленской области:" край родной смоленский твой,в родном селе".
Василий-балагур и добряк "И глядит шутник великий,на людей со стороны",простой и обыкновенный:
"Впрочем, парень хоть куда.
Тёркин, добрый малый."
Открытая душа и щёдрое сердце делают его душой солдатской семьи:
"Тёркин сам уже хохочет,
Сердцем щедрым наделён."
А его игра на гармони ,в моменты отдыха,наполняет солдатские души спокойствие,ощущением семьи и дома:"Только взял боец трёхрядку,сразу видно – гармонист."
Внешность Тёркина типично русская,не красавец,но красив душой,не велик и не мал,зато удал-герой.
"Скажем откровенно:Красотою наделён
Не был он отменной,
Не высок, не то чтоб мал
,Но герой – героем."
Жизнелюб и оптимист,Тёркин шутками поднимает боевой дух товарищей:
Покидая пленный край.
Я одну политбеседу
Повторял:– Не унывай.
Поддерживает морально товарищей в трудную минуту:"Повторял Василий Тёркин:– Перетерпим. Перетрём".Никогда не отчаиваясь,Василий любил жизнь сейчас,такой,какая она есть:
Разрешите доложить
Коротко и просто:
Я большой охотник жить
Лет до девяноста.
та модерністичною лірикою. Слід зауважити, що багато хто з митців писав у дусі символістичних тенденцій, однак О. Блок зумів посісти особливе місце серед побратимів по перу, оскільки його поезії є особливими, несхожими на твори інших модерністів.
Однією з найпомітніших рис віршів російського поета є оспівування Вічної Жіночності, Прекрасної Дами, яка приходить нізвідки і йде в нікуди.
Як правило, це загадковий, містичний образ, який мучить і хвилює душу ліричного героя. Виразно це видно у поезії "Про доблесті, про подвиги, про славу...", де згадується кохана, що колись його покинула:
Я кликав — тільки ти не озирнулась.
Я сльози лив — ти ж очі відвела.
Ти в синій плащ журливо загорнулась,
У вогку ніч із дому геть пішла...
Автор описує муки протягом усього життя, яке сповнене спогадів і гірких згадок про минуле. Та ось — розчарування, мертвий спокій, викликаний тим, що гіркота надто довго жила в душі:
Не мрію вже про ніжність і про славу,
Минуло все, і молодість пройшла!
Твоє лице в його простій оправі
Я сам прийняв з письмового стола.
У цій та багатьох інших поезіях розкрита також властива Олександрові Блоку тема двобою із життям, ставлення до нього як до чогось ворожого й водночас дорогого. У наведеному вірші поет бореться із гірко-солодкими спогадами, які нав'язало йому трагічне існування без близької людини, і на чию користь вона, ця боротьба з буттям, — невідомо.