Новый прозаичный жанр малой формы, который вводит в русскую литературу И.С Тургенев, называеться А) Лирическим стихотворением Б) Стихотворением в прозе В) Лирической прозой
Врассказе описаны будни деревенской сибирской жизни, в том числе и школы. эта жизнь, которая показана глазами мальчика витьки, нехитрая, но она научила мальчика отличать добро и зло, ценить дружбу, уважительно относиться к учителям. учитель и учительница в рассказе показаны как лучшие люди, преподавшие детям нравственные уроки, тем они заслужили человеческую память. в те времена слово «учитель» звучало не так, как сегодня, и со школьной фотографией связано многое в жизни мальчика. одна только фраза: «школьная фотография жива до сих пор. она пожелтела, обломалась по углам. но всех этих я узнаю не ней. много их полегло в войну» — говорит о связи времен, которая свершилась благодаря учителям. учитель имеет бледноватое по сравнению с деревенскими лицо, волосы зачесаны назад, печальные и добрые глаза. интересно то, что ему было двадцать пять лет, а ведет он себя как умудренный опытом человек. дядя левонтий, сосед мальчика, человек непоэтичный, приземленный, это видно по деталям описания его избы. бабушка, екатерина петровна, несколько суетливая, ворчаливая, но добрая, заботливая, настоящая бабушка у которой мальчик научится самым основным жизненным правилам. люди в селе живут просто: доброе отношение друг к другу и лежат в основе их взаимоотношений. они и радости, и беды переживают вместе. вспомним эпизоды с дровами (люди учителю) и со змеей (учитель был готов любой ценой защитить детей). эта жизнь описана астафьевым так заманчиво, почти поэтично, понятно, что он с любовью вспоминает о ней.
ответ: Війна… страшне слово… Хоч би скільки книжок було написано про Велику Вітчизняну війну, мабуть ніколи не настане час, коли можна буде стверджувати, що вже досить сказано. Письменники, художники, музиканти звертаються у своїх творах до теми війни, щоб залишити в пам’яті події, які розкривають велич перемоги народу у цій страшній битві.
В наш час багато людей егоїстів, думають тільки про себе і не бачать себе в масштабах країни, а тим більше планети. Провини за те, що відбувається навкруги, не відчуває майже ніхто. Саме така позиція людини і призводить до війн. Зло процвітає тому, що є безліч байдужих людей, які його не бачать, не хочуть бачити. Почуття вини приніс із війни Твардовський і Белль, Камю і Аполлінер, і Целан. Про єдність людей, про відповідальність кожного за те, що відбувається поряд, говорив і Дж. Донн – англійський поет 17 ст. ( звернення до епіграфу)
Таке ставлення до життя притаманне не кожному, а лише людям високого духовного рівня. Але чи кожен може нести відповідальність за все, що відбувається у світі? Чи це дано тільки обраним? Звичайно, може кожен. Але цьому треба вчитися. Отже, давайте будемо вчитися бути людьми з великої літери.
ответ: Війна… страшне слово… Хоч би скільки книжок було написано про Велику Вітчизняну війну, мабуть ніколи не настане час, коли можна буде стверджувати, що вже досить сказано. Письменники, художники, музиканти звертаються у своїх творах до теми війни, щоб залишити в пам’яті події, які розкривають велич перемоги народу у цій страшній битві.
В наш час багато людей егоїстів, думають тільки про себе і не бачать себе в масштабах країни, а тим більше планети. Провини за те, що відбувається навкруги, не відчуває майже ніхто. Саме така позиція людини і призводить до війн. Зло процвітає тому, що є безліч байдужих людей, які його не бачать, не хочуть бачити. Почуття вини приніс із війни Твардовський і Белль, Камю і Аполлінер, і Целан. Про єдність людей, про відповідальність кожного за те, що відбувається поряд, говорив і Дж. Донн – англійський поет 17 ст. ( звернення до епіграфу)
Таке ставлення до життя притаманне не кожному, а лише людям високого духовного рівня. Але чи кожен може нести відповідальність за все, що відбувається у світі? Чи це дано тільки обраним? Звичайно, може кожен. Але цьому треба вчитися. Отже, давайте будемо вчитися бути людьми з великої літери.
Объяснение: