Трагедія В. Шекспіра «Гамлет» — одна з найвизначніших п’єс у світовій драматургії, яка протягом чотирьох століть не сходить з театральних сцен.
З її головним героєм, данським принцом Гамлетом, ми зустрічаємося в момент глибокого душевного потрясіння: вмить зруйнувалося все, що було у його житті цінного. До цієї трагічної миті його життя було безтурботним: він жив у родині, де панували любов і злагода, сам покохав чудову дівчину, яка відповідала йому взаємністю, мав чудових друзів, з задоволенням займався науками, полюбляв театр, писав вірші, попереду на нього чекало велике майбутнє — стати королем і правити цілим народом.
Та раптом його сповістили про загадкову смерть батька. Вдома принца очікує другий удар: мати Гамлета за два місяці після смерті чоловіка одружується з його братом Клавдієм, який став новим королем. І третій удар: Гамлет довідався, що батька вбив його власний брат з метою заволодіти троном.
Звичайно, до цього потрясіння Гамлет не був настільки наївним, щоб думати, нібито в житті не буває нещасть. І все-таки його уявлення про світ багато в чому були ілюзорними. Лихо, яке з ним сталося, змусило Гамлета подивитися на все по-новому. Воно поставило перед ним невідворотні питання: чого варте життя? Що таке смерть? Чи варто вірити в любов, дружбу? В чому причина нещасть, які пригнічують людину, чи можна їх уникнути?
Розмірковуючи над цими питаннями, Гамлет доходить страшного висновку: весь світ злочинний, ниций та розбещений, його помста за смерть батька нічого не змінить у цьому світі. Перед Гамлетом постає нова проблема: визначитися, яка його позиція в цьому світі брехні та зла. Скоритися долі, прийняти світ таким, яким він є, чи боротися зі злом, заздалегідь знаючи, що перемогти не зможе?
Ці питання Гамлет намагається розв’язати у своєму знаменитому монолозі «Чи бути, чи не бути». Перед ним — два шляхи: боротися або скоритися злу.
Чи бути, чи не бути — ось питання.
Що благородніше? Коритись долі І біль від гострих стріл її терпіти,
А чи, зіткнувшись в герці з морем лиха.
Покласти край йому!..
Після напружених роздумів герой вирішує: «Бути». Гамлет відчуває, що його обов’язок, місія полягають у викоріненні зла:
Звихнувся час. О доля зла моя!
Чому його направить мушу я?
У житті поруч з добром завжди присутнє зло. Питання, які постають перед Гамлетом, важливі для кожної мислячої людини, бо рано чи пізно їй доводиться стикатись зі злом і несправедливістю, переживати муки вибору власної позиції. Ось чому Гамлет — вічний образ.
В одном селе живёт крестьянин по имени Пётр. У него три сына: старший Данило — умный; средний Гаврило — «и так, и сяк», а младший Иван — дурак. Братья выращивают пшеницу, отвозят её в столицу на продажу. Но случается беда: кто-то по ночам начинает вытаптывать посевы. Братья решают дежурить по очереди в поле, чтобы поймать вредителя. Старший и средний братья, испугавшись соответственно ненастья и холода, уходят с дежурства, ничего не выяснив.
Младший брат в полночь видит белую кобылицу с длинной золотой гривой. Ивану удаётся вспрыгнуть кобылице на спину, и она пускается вскачь. Не сумев сбросить с себя Ивана, кобылица просит отпустить её, обещая родить ему трёх коней: двух — красавцев, которых Иван, если захочет, может продать, а третьего — конька «ростом только в три вершка, на спине с двумя горбами да с аршинными ушами», которого нельзя отдавать никому ни за какие сокровища, потому что он будет Ивану лучшим товарищем и защитником. Иван соглашается и отводит кобылицу в пастушеский балаган, где спустя три дня последняя и рожает ему трёх обещанных коней.
Через некоторое время Данило, случайно зайдя в балаган, видит там двух прекрасных золотогривых коней. Данило и Гаврило тайком от Ивана уводят коней в столицу, чтобы продать. Вечером того же дня Иван, придя в балаган, обнаруживает пропажу и сильно огорчается. Конёк-горбунок объясняет Ивану, что произошло, и предлагает догнать братьев. Иван садится на конька верхом, и они мгновенно их настигают. Братья, оправдываясь, объясняют свой поступок бедностью.
Иван соглашается продать коней, и все вместе они отправляются в столицу. Остановившись в поле на ночлег, братья неожиданно замечают вдали огонёк. Данило посылает Ивана принести огоньку, чтобы «курево развесть», хотя втайне братья надеются, что Иван не вернётся обратно. Последний опять садится на конька, подъезжает к огню и видит что-то странное: «чудный свет кругом струится, но не греет, не дымится».
Конёк объясняет Ивану, что это — перо Жар-птицы, и не советует подбирать его, так как оно принесёт ему (то есть Ивану) много неприятностей. Последний не слушается совета, подбирает перо, кладёт его в шапку и, возвратившись к братьям, умалчивает о своей находке. Приехав утром в столицу, братья выставляют коней на продажу в конный ряд. Коней видит городничий и немедленно отправляется с докладом к царю. Городничий так расхваливает замечательных коней, что царь тут же едет на рынок и покупает их у братьев. Царские конюхи уводят коней, но те сбивают их с ног и возвращаются к Ивану.
Видя это, царь предлагает Ивану службу во дворце — назначает его начальником царских конюшен. Последний соглашается и отправляется во дворец. Его братья же, получив деньги и разделив их поровну, едут домой, оба женятся и спокойно живут, вспоминая Ивана.
З її головним героєм, данським принцом Гамлетом, ми зустрічаємося в момент глибокого душевного потрясіння: вмить зруйнувалося все, що було у його житті цінного. До цієї трагічної миті його життя було безтурботним: він жив у родині, де панували любов і злагода, сам покохав чудову дівчину, яка відповідала йому взаємністю, мав чудових друзів, з задоволенням займався науками, полюбляв театр, писав вірші, попереду на нього чекало велике майбутнє — стати королем і правити цілим народом.
Та раптом його сповістили про загадкову смерть батька. Вдома принца очікує другий удар: мати Гамлета за два місяці після смерті чоловіка одружується з його братом Клавдієм, який став новим королем. І третій удар: Гамлет довідався, що батька вбив його власний брат з метою заволодіти троном.
Звичайно, до цього потрясіння Гамлет не був настільки наївним, щоб думати, нібито в житті не буває нещасть. І все-таки його уявлення про світ багато в чому були ілюзорними. Лихо, яке з ним сталося, змусило Гамлета подивитися на все по-новому. Воно поставило перед ним невідворотні питання: чого варте життя? Що таке смерть? Чи варто вірити в любов, дружбу? В чому причина нещасть, які пригнічують людину, чи можна їх уникнути?
Розмірковуючи над цими питаннями, Гамлет доходить страшного висновку: весь світ злочинний, ниций та розбещений, його помста за смерть батька нічого не змінить у цьому світі. Перед Гамлетом постає нова проблема: визначитися, яка його позиція в цьому світі брехні та зла. Скоритися долі, прийняти світ таким, яким він є, чи боротися зі злом, заздалегідь знаючи, що перемогти не зможе?
Ці питання Гамлет намагається розв’язати у своєму знаменитому монолозі «Чи бути, чи не бути». Перед ним — два шляхи: боротися або скоритися злу.
Чи бути, чи не бути — ось питання.
Що благородніше? Коритись долі І біль від гострих стріл її терпіти,
А чи, зіткнувшись в герці з морем лиха.
Покласти край йому!..
Після напружених роздумів герой вирішує: «Бути». Гамлет відчуває, що його обов’язок, місія полягають у викоріненні зла:
Звихнувся час. О доля зла моя!
Чому його направить мушу я?
У житті поруч з добром завжди присутнє зло. Питання, які постають перед Гамлетом, важливі для кожної мислячої людини, бо рано чи пізно їй доводиться стикатись зі злом і несправедливістю, переживати муки вибору власної позиції. Ось чому Гамлет — вічний образ.
В одном селе живёт крестьянин по имени Пётр. У него три сына: старший Данило — умный; средний Гаврило — «и так, и сяк», а младший Иван — дурак. Братья выращивают пшеницу, отвозят её в столицу на продажу. Но случается беда: кто-то по ночам начинает вытаптывать посевы. Братья решают дежурить по очереди в поле, чтобы поймать вредителя. Старший и средний братья, испугавшись соответственно ненастья и холода, уходят с дежурства, ничего не выяснив.
Младший брат в полночь видит белую кобылицу с длинной золотой гривой. Ивану удаётся вспрыгнуть кобылице на спину, и она пускается вскачь. Не сумев сбросить с себя Ивана, кобылица просит отпустить её, обещая родить ему трёх коней: двух — красавцев, которых Иван, если захочет, может продать, а третьего — конька «ростом только в три вершка, на спине с двумя горбами да с аршинными ушами», которого нельзя отдавать никому ни за какие сокровища, потому что он будет Ивану лучшим товарищем и защитником. Иван соглашается и отводит кобылицу в пастушеский балаган, где спустя три дня последняя и рожает ему трёх обещанных коней.
Через некоторое время Данило, случайно зайдя в балаган, видит там двух прекрасных золотогривых коней. Данило и Гаврило тайком от Ивана уводят коней в столицу, чтобы продать. Вечером того же дня Иван, придя в балаган, обнаруживает пропажу и сильно огорчается. Конёк-горбунок объясняет Ивану, что произошло, и предлагает догнать братьев. Иван садится на конька верхом, и они мгновенно их настигают. Братья, оправдываясь, объясняют свой поступок бедностью.
Иван соглашается продать коней, и все вместе они отправляются в столицу. Остановившись в поле на ночлег, братья неожиданно замечают вдали огонёк. Данило посылает Ивана принести огоньку, чтобы «курево развесть», хотя втайне братья надеются, что Иван не вернётся обратно. Последний опять садится на конька, подъезжает к огню и видит что-то странное: «чудный свет кругом струится, но не греет, не дымится».
Конёк объясняет Ивану, что это — перо Жар-птицы, и не советует подбирать его, так как оно принесёт ему (то есть Ивану) много неприятностей. Последний не слушается совета, подбирает перо, кладёт его в шапку и, возвратившись к братьям, умалчивает о своей находке. Приехав утром в столицу, братья выставляют коней на продажу в конный ряд. Коней видит городничий и немедленно отправляется с докладом к царю. Городничий так расхваливает замечательных коней, что царь тут же едет на рынок и покупает их у братьев. Царские конюхи уводят коней, но те сбивают их с ног и возвращаются к Ивану.
Видя это, царь предлагает Ивану службу во дворце — назначает его начальником царских конюшен. Последний соглашается и отправляется во дворец. Его братья же, получив деньги и разделив их поровну, едут домой, оба женятся и спокойно живут, вспоминая Ивана.