В первые годы жизни ребенка семья остается его единственным источником для подражания. В подростковом возрасте авторитет родителей уменьшается, и ребенок может начать подражать подростковым лидерам, учителям или тренерам, другим авторитетным для него взрослым. Но первые несколько лет жизни — это то время, когда родители закладывают в собственных детей все свои модели и стереотипы поведения: именно поэтому с древности у русского народа в ходу поговорки «Яблочко от яблони недалеко падает» и «С кем поведешься, от того и наберешься». Думаю желаю удачи)
Розмова з найкращою подругою за філіжанкою кави у затишному кафе навпроти театру Сонет
Питаєш ти, чи донкіхоти нам потрібні? Ти знаєш, подруго, я вірю - так, авжеж. "Сьогодні" наше на жахливий сон подібне - Зло і Байдужість розрослись без меж...
"Мені!", "Моє!", "Для мене!", "Дай!", "Я хочу!" - Звучать частіше ніж молитви і пісні. Тому печальна туга серце точить: Ну де ж мій Дон Кіхот на білому коні?
Романтик з поглядом рішучим і сміливим, Ідеаліст, що вірить в правду і любов, Із велетнями-вітряками він готовий У бій відважно й благородно стати знов.
Мій лицар, що у грудях носить серце лева, І у його очах я справжня королева...
В первые годы жизни ребенка семья остается его единственным источником для подражания. В подростковом возрасте авторитет родителей уменьшается, и ребенок может начать подражать подростковым лидерам, учителям или тренерам, другим авторитетным для него взрослым. Но первые несколько лет жизни — это то время, когда родители закладывают в собственных детей все свои модели и стереотипы поведения: именно поэтому с древности у русского народа в ходу поговорки «Яблочко от яблони недалеко падает» и «С кем поведешься, от того и наберешься». Думаю желаю удачи)
Розмова з найкращою подругою за філіжанкою кави у затишному кафе навпроти театру
Сонет
Питаєш ти, чи донкіхоти нам потрібні?
Ти знаєш, подруго, я вірю - так, авжеж.
"Сьогодні" наше на жахливий сон подібне -
Зло і Байдужість розрослись без меж...
"Мені!", "Моє!", "Для мене!", "Дай!", "Я хочу!" -
Звучать частіше ніж молитви і пісні.
Тому печальна туга серце точить:
Ну де ж мій Дон Кіхот на білому коні?
Романтик з поглядом рішучим і сміливим,
Ідеаліст, що вірить в правду і любов,
Із велетнями-вітряками він готовий
У бій відважно й благородно стати знов.
Мій лицар, що у грудях носить серце лева,
І у його очах я справжня королева...