В основе повести лежит рискованный эксперимент. Когда профессор Преображенский в ходе своих научных опытов неожиданно для себя самого получает из собаки человека.
Задатки бездомного, вечно голодного и униженного пса соединились с задатками уголовника и алкоголика. Так и получился Шариков — существо, по природе своей агрессивное, наглое и жестокое. Только одного ему и не¬доставало: известного революционного лозунга: «Кто был ничем, тот станет всем» .
Человеку с собачьим сердцем достаточно указать на любого, сказать, что он враг, и Шариков его унизит, уничтожит. Как это напоминает советское вре¬мя и особенно тридцатые годы.. . Да и в наши дни такое встречается. Такие люди, как Шариков, гордятся своим низким происхождением, «усредненным» образованием, потому что это отличает их от тех, кто духом и разумом высок, а потому должен, по их разумению, быть втоптан в грязь. Только так над ними возвысится Шариков. Невольно за¬даешь себе во сколько их было и сколько их есть среди нас сейчас? Тысячи, десятки, сотни тысяч? Внешне Шариковы ничем не отличаются от людей, но они всегда среди нас.
Это, например, народный судья, который, в интересах карьеры и выполнения плана по раскрытию преступлений, осуждает невинного. Это может быть врач, который отворачивается от больного, или чиновник, у которого взятки стали уже в порядке вещей. Это известный депутат, который при первой же возможности ухватить лакомый кусок сбрасывает маску, и, показывая свою истинную сущность, готов предать своих избирателей. Все самое высокое и святое превращается в свою противоположность, потому что в таких людях всегда живет животное.
Шариковы со своей поистине собачьей живучестью не смотрят ни на что, пройдут везде по головам других. Собачье сердце в союзе с человеческим разумом — главная угроза нашего времени. Именно поэтому эта повесть, на¬писанная в начале века, остается актуальной и в наши дни и служит предупреждением грядущим поколениям.
«СЛОВО, ЧОМУ ТИ НЕ ТВЕРДАЯ КРИЦЯ» АНАЛІЗ «Слово, чому ти не твердая криця» — вірш Лесі Українки, яка домоглася показати і висвітлити крик полум’яний, заклик до боротьби за соціальне й національне визволення трудящих, за інтернаціональне єднання в цій боротьбі. «Слово, чому ти не твердая криця» аналіз Жанр – громадянська лірика. Тема — звернення до слова, як до могутньої зброї в руках людини. Ідея — уславлення міцної зброї, тобто слова, яке в умілих руках перетворюється на меч. Ліричний герой звертається до слова, як до єдиного, що може її захистити, чим вона може добитися справедливості. Лірична героїня прагне удосконалити його й передати «месникам дужим». Художні засоби: – епітети: твердая(криця); гострий, безжалісний (меч); вражі (голови); щира, гартована (мова); (зброя) іскриста; невідомих (братів); месники (дужі); хворі (руки); метафори: слово — «зброя іскриста», «єдиная зброя», «меч на катів», «щира, гартована мова»; присутні звернення до слова. Римування – парне. Віршовий розмір – чотирьохстопний дактиль. Твір побудований на персоніфікації: до свого слова авторка звертається як до живої істоти, порівнюючи його з гострим мечем та іскристою зброєю. Система вдало дібраних епітетів допомагає створити образ, який став символом не лише поезії Лесіної поезії. Поетеса вважає, що її слово може бути «мечем на катів» не лише в її руках. І коли не залишиться сил у неї, нові месники підіймуть зброю і кинуться одважно до бою: «Зброя моя, послужи воякам краще, ніж служиш ти хворим рукам!» Леся Українка розуміє, що боротьба буде нелегкою, будуть поразки і страшні жертви, але це не лякає її. «Слово, чому ти не твердая криця» Леся Українка Слово, чому ти не твердая криця, Що серед бою так ясно іскриться? Чом ти не гострий, безжалісний меч, Той, що здійма вражі голови з плеч? Ти, моя щира, гартована мова, Я тебе видобуть з піхви готова, Тільки ж ти кров з мого серця проллєш, Вражого ж серця клинком не проб’єш… Вигострю, виточу зброю іскристу, Скільки достане снаги мені й хисту, Потім її почеплю при стіні Іншим на втіху, на смуток мені. Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє! Може, в руках невідомих братів Станеш ти кращим мечем на катів. Брязне клинок об залізо кайданів, Піде луна по твердинях тиранів, Стрінеться з брязкотом інших мечей, З гуком нових, не тюремних речей. Месники дужі приймуть мою зброю, Кинуться з нею одважно до бою… Зброє моя, послужи воякам Краще, ніж служиш ти хворим рукам!
В основе повести лежит рискованный эксперимент. Когда профессор Преображенский в ходе своих научных опытов неожиданно для себя самого получает из собаки человека.
Задатки бездомного, вечно голодного и униженного пса соединились с задатками уголовника и алкоголика. Так и получился Шариков — существо, по природе своей агрессивное, наглое и жестокое. Только одного ему и не¬доставало: известного революционного лозунга: «Кто был ничем, тот станет всем» .
Человеку с собачьим сердцем достаточно указать на любого, сказать, что он враг, и Шариков его унизит, уничтожит. Как это напоминает советское вре¬мя и особенно тридцатые годы.. . Да и в наши дни такое встречается. Такие люди, как Шариков, гордятся своим низким происхождением, «усредненным» образованием, потому что это отличает их от тех, кто духом и разумом высок, а потому должен, по их разумению, быть втоптан в грязь. Только так над ними возвысится Шариков. Невольно за¬даешь себе во сколько их было и сколько их есть среди нас сейчас? Тысячи, десятки, сотни тысяч? Внешне Шариковы ничем не отличаются от людей, но они всегда среди нас.
Это, например, народный судья, который, в интересах карьеры и выполнения плана по раскрытию преступлений, осуждает невинного. Это может быть врач, который отворачивается от больного, или чиновник, у которого взятки стали уже в порядке вещей. Это известный депутат, который при первой же возможности ухватить лакомый кусок сбрасывает маску, и, показывая свою истинную сущность, готов предать своих избирателей. Все самое высокое и святое превращается в свою противоположность, потому что в таких людях всегда живет животное.
Шариковы со своей поистине собачьей живучестью не смотрят ни на что, пройдут везде по головам других. Собачье сердце в союзе с человеческим разумом — главная угроза нашего времени. Именно поэтому эта повесть, на¬писанная в начале века, остается актуальной и в наши дни и служит предупреждением грядущим поколениям.
«СЛОВО, ЧОМУ ТИ НЕ ТВЕРДАЯ КРИЦЯ» АНАЛІЗ «Слово, чому ти не твердая криця» — вірш Лесі Українки, яка домоглася показати і висвітлити крик полум’яний, заклик до боротьби за соціальне й національне визволення трудящих, за інтернаціональне єднання в цій боротьбі. «Слово, чому ти не твердая криця» аналіз Жанр – громадянська лірика. Тема — звернення до слова, як до могутньої зброї в руках людини. Ідея — уславлення міцної зброї, тобто слова, яке в умілих руках перетворюється на меч. Ліричний герой звертається до слова, як до єдиного, що може її захистити, чим вона може добитися справедливості. Лірична героїня прагне удосконалити його й передати «месникам дужим». Художні засоби: – епітети: твердая(криця); гострий, безжалісний (меч); вражі (голови); щира, гартована (мова); (зброя) іскриста; невідомих (братів); месники (дужі); хворі (руки); метафори: слово — «зброя іскриста», «єдиная зброя», «меч на катів», «щира, гартована мова»; присутні звернення до слова. Римування – парне. Віршовий розмір – чотирьохстопний дактиль. Твір побудований на персоніфікації: до свого слова авторка звертається як до живої істоти, порівнюючи його з гострим мечем та іскристою зброєю. Система вдало дібраних епітетів допомагає створити образ, який став символом не лише поезії Лесіної поезії. Поетеса вважає, що її слово може бути «мечем на катів» не лише в її руках. І коли не залишиться сил у неї, нові месники підіймуть зброю і кинуться одважно до бою: «Зброя моя, послужи воякам краще, ніж служиш ти хворим рукам!» Леся Українка розуміє, що боротьба буде нелегкою, будуть поразки і страшні жертви, але це не лякає її. «Слово, чому ти не твердая криця» Леся Українка Слово, чому ти не твердая криця, Що серед бою так ясно іскриться? Чом ти не гострий, безжалісний меч, Той, що здійма вражі голови з плеч? Ти, моя щира, гартована мова, Я тебе видобуть з піхви готова, Тільки ж ти кров з мого серця проллєш, Вражого ж серця клинком не проб’єш… Вигострю, виточу зброю іскристу, Скільки достане снаги мені й хисту, Потім її почеплю при стіні Іншим на втіху, на смуток мені. Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє! Може, в руках невідомих братів Станеш ти кращим мечем на катів. Брязне клинок об залізо кайданів, Піде луна по твердинях тиранів, Стрінеться з брязкотом інших мечей, З гуком нових, не тюремних речей. Месники дужі приймуть мою зброю, Кинуться з нею одважно до бою… Зброє моя, послужи воякам Краще, ніж служиш ти хворим рукам!
Джерело: https://dovidka.biz.ua/slovo-chomu-ti-ne-tverdaya-kritsya-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Объяснение: