ответить на во из стихотворения С.А Есенина:
<<Я снова здесь, в семье родной,
Мой край, задумчивый и нежный!
Кудрявый сумрак за горой
Рукою машет белоснежной.
Седины пасмурного дня
Плывут всклокоченные мимо,
И грусть вечерняя меня
Волнует непреодолимо.
Над куполом церковных глав
Тень от зари упала ниже.
О други игрищ и забав,
Уж я вас больше не увижу!
В забвенье канули года,
Вослед и вы ушли куда-то.
И лишь по-прежнему вода
Шумит за мельницей крылатой.
И часто я в вечерней мгле,
Под звон надломленной осоки,
Молюсь дымящейся земле
О невозвратных и далеких.>>
1)какой теме посвящено данное стихотворение?Перечислите ключевые образы,которые раскрыть данную тему
2)какие чувства испытывает лирический герой
Сашенька Яновская — единственная дочь у родителей, ей девять лет. Отец Сашеньки Яков Ефимович — известный в городе врач, самое серьёзное внимание уделяющий образованию своей дочери. Сначала у них живёт немецкая бонна, потом — француженка по прозвищу Поль (первая скоро увольняется ввиду полной непригодности, вторая, наоборот, становится почти членом семьи.) Для подготовки Сашеньки в гимназию Яков Ефимович нанимает ей учителя Павла Григорьевича, который оказывается революционером, недавно отбывшим ссылку в Якутии и теперь находящимся в Вильне под надзором полиции.
Случайно Сашенька знакомится с девочкой Юлькой, живущей с матерью в сыром подвале. Из-за полуголодной жизни Юлька не может ходить, у нее рахит. И еще она серьезно заболевает пневмонией, её лечат Яков Ефимович и Павел Григорьевич. Юльку удаётся .
Несмотря на свой юный возраст, Сашенька замечает много несправедливостей, творящихся в обществе, — ей приходится увидеть и голодающих детей, и произвол городового, и крайнюю бедность Юльки и её мамы, и ксёндза, запрещающего Юлькиной маме выйти замуж за любимого человека, потому что он не католического вероисповедания.
Однажды Сашенька и её мама присутствуют на необычном представлении, где безрукий художник в присутствии публики рисует картины ногами. Сашенька, желая поддержать художника, хочет приобрести какую-либо его картину, и тот ей рекомендует только что нарисованный пейзаж «Дорога уходит в даль» и даёт напутствие, которое Сашенька запоминает на всю жизнь.
19 апреля (1 мая) в городе происходит демонстрация, она жестоко подавляется казаками. Яков Ефимович вместе с Поль идёт по квартирам и оказывает медицинскую демонстрантам, которых избили и ранили казаки. За участие в демонстрации Павел Григорьевич арестовывается полицией. Долгое время о нём ничего не известно, но потом всё же удаётся его разыскать. Благодаря поддержке отца Сашеньки, сделавшего серьёзную операцию жене жандармского полковника, Павел Григорьевич отделывается сравнительно мягким наказанием — высылкой в Харьков. Сашенька на всю жизнь запомнила своего первого учителя.
В августе Сашенька держит экзамен в женский институт. В связи с процентной нормой, евреек экзаменуют отдельно и требования для них по всем предметам намного выше, чем для неевреек. Тем не менее, хорошая подготовка, которую Сашеньке дал Павел Григорьевич, позволяет ей блестяще пройти экзамен и быть принятой.
Объяснение:
Підробляв в аптеці свого дядька, нипав багато поневірянь, навіть був засуджений за розтрату грошей і відсидів у нормі Колумбус у штаті Огайо. За своє життя він бачив багато людей, стикав – із різними долями. Коли він став письменником, то його героями стали саме нони – маленькі люди, клерки, бандити, шахраї.
Одна з найкращих, найдраматичніших новел О. Генрі – “Останній листок”. Героїні її – дві молоді художниці Сьюі Джонсі, які живуть у “старому чудернацькому” Грініч Віліджі. Сира й холодна зима на півночі Америки принесла мешканцям старого будинку пневмонію. Джонсі захворіла у листопаді так сильно, що перебувала за крок від смерті.
Лікар, який прийшов оглянути Джонсі, і казав, що їй потрібно добре харчуватися і приймати ліки, щоб одужати. Але у Джонсі немає бажання жити. Вона вирішила, що помре, коли впаде останній пожовклий лист зі старезного вузлуватого плюща за вікном кімнати.
У другій частині новели з’являється старий німець Берман. Він – художник, нкий все життя тільки мріє про шедевр, що коли-небудь вийдез-під його пера. Для цього потрібне натхнення, якого не дає життя. Тому Берман ніколи не почне роботи над шедевром. Автор небагато розповідає про життя художника і про все, що він робив після того, як почув про хворобу Джонсі.
Ми дізнаємося про вчинок Бермана вже після його смерті. Старий німець майстерно намалював листок плюща прямо на цегляній стіні і хворій Джонсі давалося, що листок так сильно чіпляється за життя, що ніколи не впаде. Так минуло кілька днів.
Джонсі почала одужувати. Нарешті дівчина зрозуміла, що була поганим дівчиськом і що це гріх – хотіти вмерти. їй допоміг подолати хворобу листочок плюща – символ життя, намальований Берманом.
У кінці новели Джонсі довідується, хто допоміг їй вижити. Старий Берман намалював листочок ціною свого життя. Він промокнув від дощу, замерз від холодного пронизливого вітру.
Його старий організм не витримав пневмонії – і він номер. Старий художник віддав своє життя для того, щоб жила Джонсі. Невдаха і нездара зумів подарувати дівчині більше, ніж звичайний шедевр, – життя.
Новела О. Генрі – про людяність, співчуття, самопожертву. І про мистецтво, яке має спонукати до життя, давати наснагу, радість і натхнення. Це і є уроки О. Генрі, вони вчать радіти щирим людським почуттям, які можуть зробити життя у цьому шаленому світі щасливим і осмисленим.