ответьте кратко на во Какой эпизод является кульминацией произведения «Кладовая солнца»? (2 б.)

2. Какой эпизод является развязкой произведения «Кладовая солнца»? (2 б.)

3. Заполните таблицу примерами (по одному примеру) сказочного мира повести–сказки М.М. Пришвина «Кладовая солнца». (5 б.)

Сказочный мир Примеры

Герои

События

Место действия

«Мотив запрета»

Счастливый финал

Оценка, сравнительный анализ и синтез Задание 3

Михаил Михайлович Пришвин писал: «...Человек — это поле битвы добра и зла, и человек только и тем человек, что борется и через борьбу свою становится победителем». Напишите, какую борьбу имел в виду М.Пришвин. Выразите своё мнение (согласие или несогласие) о высказывании автора. Своё мнение подтвердите примерами из сказки-были

«Кладовая солнца». (7 б.)

​

Лермонтовская «Родина» — художественно совершенный и сложный поэтический феномен, в чём убеждался не один внимательный учитель, готовя урок по этой теме и повторяя вслед за Н.А. Добролюбовым слова об “удивительном стихотворении”, в котором поэт “понимает любовь к отечеству истинно, свято и разумно”1. Тем более обидно, что среди многочисленных литературоведческих комментариев к «Родине», даже самых пространных и содержательных (Д.Максимова, В.Мануйлова и др.), учителю не встретится, к сожалению, целостный разбор лермонтовского стихотворения, раскрывающий действие многих художественных факторов, которые не улавливаются при общем проблемно-тематическом взгляде на него.Но не только это побудило меня завести речь о лермонтовском стихотворении. Спустя 120 лет после публикации «Родины» в апрельском номере «Отечественных записок» за 1841 год будет написано стихотворение под тем же, в сущности, названием, в котором другой великий русский поэт на закате жизни, подобно М.Лермонтову, подытожит свои отношения с Россией, её пространством, историей, народом. Речь идёт о стихотворении Анны Ахматовой «Родная земля» (1961).“Зеркальность” проблематики и архитектоники этих произведений, как и их особое итоговое положение в творческой судьбе авторов, бросается в глаза. В том и в другом сюжет строится на прямой полемике с неистинным патриотизмом, которая сменяется образным утверждением — ответом на центральный для каждого поколения русских людей вопрос: что есть родина для меня лично. Тем более удивительно, что несомненная перекличка двух замечательных стихотворений не привлекла, насколько нам известно, пристального внимания ни у писавших о поэзии Ахматовой, ни у исследователей лермонтовских традиций в русской литературе ХХ века2.Надеюсь, что предлагаемый ниже целостный анализ «Родины» М.Лермонтова и «Родной земли» А.Ахматовой не только позволит глубже понять смысл и художественное совершенство этих произведений, несущих в себе отпечаток жизненной судьбы, сознания и стиля их авторов, но и откроет одну из значительных и плодотворных традиций отечественной поэзии.Начнём, естественно, со стихотворения М.Лермонтова. Внимательный взгляд на разные образные пласты «Родины» открывает взаимосвязь всех компонентов содержательной формы и их взаимодействие в движении эмоциональной мысли автора.

У безсмертному романі О. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін» одну з найважливіших сюжетних ліній становлять взаємини двох головних героїв — Євгена та Тетяни. Це абсолютно різні люди, які знайшли один в одному щось рідне. Вони покохали одне одного, але для кожного ця закоханість безнадійна. Що ж завадило їхньому щастю та чому їхня історія раптом перетворилася на глибоку драму? Перш за все хотілося б зауважити, що герої цього роману на диво живі, багатогранні люди, що дозволяє читачеві відчувати їх, вірити їм, замислюватися про мотиви їхніх вчинків.Євгена автор малює як людину по-своєму цікаву, в міру освічену, але вже втомлену від життя й розваг, пересичену ними. Тетяна Ларіна ж — проста провінційна дівчина, яка не має освіти, але не уявляє свого життя без книг. Вона задумлива, мрійлива й завжди трохи сумна, дивиться на світ крізь образи романів. Здавалося б, що може зв’язати цих двох героїв? Розвиток конфлікту, про який ми говоримо, починається, коли Онєгін знайомиться з сестрами Ларіними. Тетяна закохується в Євгена — вона бачить у ньому ідеал, складений з сентиментальних романів. Дівчина відчуває споріднену душу — таку ж не схожу на інших людей, як і вона сама. Тетяна любить його палко та віддано. Вона відсилає йому наївний і простий лист, але Євген не приймає її почуттів. Він не готовий до подібних відносин, тож читає їй мораль та йде. Так автор розводить їх, щоб через кілька років знову зіштовхнути обличчям до обличчя.

Коли доля знову зводить цих героїв, проходить багато часу. Тетяна встигає подорослішати, перетворитися з простої милої дівчини на холодну й неприступну світську даму. Проте Євген залишається тим самим. Коли він зустрічається з Тетяною, його вражає та підкорює її нинішня холоднокровність. Він нарешті може оцінити всю глибину її душі, полюбити її. Але надто пізно. Тетяна тепер заміжня, в її житті немає місця для Євгена. І хоча вона зізнається, що, як і раніше, кохає його, але не вважає за можливе жертвувати щастям чоловіка заради особистої вигоди. Ось у цьому, мабуть, і полягає основна трагедія твору.

Герої кохали одне одного, але були надто різними, не зуміли вчасно відповісти на почуття. Вони могли б бути разом, якщо б не їхні власні помилки. Раніше їхнє щастя було неможливо, тому що Євген не вмів кохати, душа його була холодна та порожня. Потім воно стало неможливо, тому що він навчився кохати й розібрався в собі занадто пізно, коли час і життя вже остаточно розвели їх по різних часах.Отже, на підставі історії Євгена та Тетяни можна зробити висновок, що щастя дуже крихке, щоб витримати подібні випробування. Любов зовсім не є його гарантією і може навіть щось погубити в людині. А ще можна замислитися про те, що кожному в цьому житті важливо зрозуміти себе, розібратися в собі, щоб не упустити те, що по-справжньому важливо.