Лед- Прозрачен, как стекло, А не вставишь в окно. Снег- Пушистый, а не кот, холодный, а не мороженое, блестит, а не зеркало. Подсолнух- В огороде, на дорожке, Под моим окошком Расцвело сегодня солнце На высокой ножке. Листья- С ветки в речку упадет И не тонет, а плывет. Дождь- А как сумерки настали, нам по радио сказали, Что и завтра он придет, и польет нам огород. Лес- Богатырь стоит богат, Угощает всех ребят: Ваню — земляникой, Таню — костяникой, Машеньку — орешком, Петю — сыроежкой, Катеньку — малиной, А Васю —хворостиной.
Опис зовнішності: « … Бульба скочив на свого Чорта, що скажено рвонувся у бік, почувши на собі двадцятипудову ваготу – Тарас був надзвичайно важкий і дебелий…»; «… посивілою в козацьких справах головою».
Порівняння: «і бабахнувся він, як підрубаний дуб, на землю».
У скруті: «…і заплакав старий кремезний козак».
Запальний: «старий Бульба потрошку розпалювався, розпалювався, нарешті й зовсім розсердився».
Переваги: «Все давало йому перевагу над іншими: і його літа, і бувалість, і вміння керувати своїм військом, і величезна ненависть до ворога».
Впертість: «Бульба був страшенно впертий. Тарас був із корінних полковників давнього гарту: весь він удався в бойове завзяття і відзначився крицевою щирістю своєї вдачі. Він кохався у простому побуті козацькому…».
Був чудовим оратором: «…промовив слово до козаків, – не на те, щоб їх підбадьорити, бо знав він, що й без того міцний дух мають козаки, а просто самому кортіло висловити все те, що було в нього на серці».
Думка старшого сина: «Усе, старий, знає, а ще й прикидається».
Сам Тарас Бульба вважає: «Я – козак».
10.Матір двох синів, дружина Бульби: «Бідна мати звикла вже до таких вчинків свого чоловіка».
11.У дружини не було власної думки: « …вона не сміла ні в чім суперечити».
12.У нього присутнє зневажливе ставлення до жінки: «… вона – баба, вона нічого не тямить…».
Прозрачен, как стекло,
А не вставишь в окно.
Снег-
Пушистый, а не кот, холодный, а не мороженое, блестит, а не зеркало.
Подсолнух-
В огороде, на дорожке,
Под моим окошком
Расцвело сегодня солнце
На высокой ножке.
Листья-
С ветки в речку упадет
И не тонет, а плывет.
Дождь-
А как сумерки настали,
нам по радио сказали,
Что и завтра он придет,
и польет нам огород.
Лес-
Богатырь стоит богат,
Угощает всех ребят:
Ваню — земляникой,
Таню — костяникой,
Машеньку — орешком,
Петю — сыроежкой,
Катеньку — малиной,
А Васю —хворостиной.
Опис зовнішності: « … Бульба скочив на свого Чорта, що скажено рвонувся у бік, почувши на собі двадцятипудову ваготу – Тарас був надзвичайно важкий і дебелий…»; «… посивілою в козацьких справах головою».
Порівняння: «і бабахнувся він, як підрубаний дуб, на землю».
У скруті: «…і заплакав старий кремезний козак».
Запальний: «старий Бульба потрошку розпалювався, розпалювався, нарешті й зовсім розсердився».
Переваги: «Все давало йому перевагу над іншими: і його літа, і бувалість, і вміння керувати своїм військом, і величезна ненависть до ворога».
Впертість: «Бульба був страшенно впертий. Тарас був із корінних полковників давнього гарту: весь він удався в бойове завзяття і відзначився крицевою щирістю своєї вдачі. Він кохався у простому побуті козацькому…».
Був чудовим оратором: «…промовив слово до козаків, – не на те, щоб їх підбадьорити, бо знав він, що й без того міцний дух мають козаки, а просто самому кортіло висловити все те, що було в нього на серці».
Думка старшого сина: «Усе, старий, знає, а ще й прикидається».
Сам Тарас Бульба вважає: «Я – козак».
10.Матір двох синів, дружина Бульби: «Бідна мати звикла вже до таких вчинків свого чоловіка».
11.У дружини не було власної думки: « …вона не сміла ні в чім суперечити».
12.У нього присутнє зневажливе ставлення до жінки: «… вона – баба, вона нічого не тямить…».