Оповідач згадує свої дитинство та юність — життя, яке повністю було присвячене підготовці до майбутніх морських подорожей. І ось він вирушає у плавання на судні "Антилопа".
Під час численних морських пригод команда була знесилена, а останній шторм знищує судно. Серед шістьох з екіпажу, що врятувалися на човні, був і Гуллівер, але й цю шлюпку перекинув шквал вітру. Гуллівер сам дістається берега і, зморений, засинає.
Цитата:
Проспав я щонайменше дев'ять годин, бо, коли прокинувся, був уже білий день. Я спробував підвестися, але не зміг і поворухнутись: я лежав горілиць, і мої руки та ноги так само, як і моє довге густе волосся, були міцно прив'язані до чогось на землі. Все моє тіло, від пахв до стегон, було обсноване тонкими мотузочками. Я міг дивитися лише вгору; сонце починало вже припікати, і світло його сліпило мене. Навкруги чувся якийсь гомін, але хто то гомонить, я не міг розгледіти, бо, лежачи в такій позі, бачив тільки небо. Незабаром на моїй лівій нозі заворушилося щось живе і, поволі посуваючись уперед, опинилося в мене на грудях, а потім підійшло під саме підборіддя. Опустивши погляд, наскільки зміг, я побачив чоловічка дюймів шести на зріст, з луком та стрілою в руках і з сагайдаком за плечима. Слідом за ним сунуло, як мені здалося, принаймні з півсотні таких самих чоловічків.
Переказ:
Алегорично зображуючи дійсність, Свіфт з іронією, приховано-глузливим тоном, показує поступливість і безпомічність велетня Гуллівера перед агресивними ліліпутами.
Объяснение:В начале повести есть небольшое лирическое отступление к древним былинам. Первая часть повести рассказывает о приготовлениях к военной кампании двух князей-братьев и об их большом походе на половцев. По пути князь Игорь видит затмение солнца. В те времена это считалось самым дурным предзнаменованием. Но князь не хочет отступать от задуманного. Первое сражение удаётся русскому войску — половцы разбиты, взята хорошая добыча. Уставшие войны засыпают, а утром по ним половцы наносят внезапный удар. Кровавое сражение длится три дня. Половцы побеждают. Игоря ранят и берут в плен. Русь заливается слезами по павшим войнам, половцы объезжают земли побеждённых и собирают дань. Битва проиграна из-за разногласий князей, отсутствия единства и излишней самоуверенности Игоря.
Вторая часть повествует о сне Святослава, киевского правителя, растолковав который князь понимает почему потерпели поражения его братья. Он недоволен, что Игорь отправился на битву. Считает его поступок необдуманным. Ему уже приходилось воевать с половцами и теперь, после поражения русских войск, враги вновь угрожают его земле. Осознав ошибки своих братьев, князь призывает всех правителей Руси объединиться против общего врага.
Третья часть Слова переносит читателя на родные земли Игоря, в светлицу его тоскующей супруги Ярославны. Её плачь словно услышан самой природой, которая приходит на проигравшему войну князю. Игорю удаётся бежать из плена. Он возвращается на Родину живым. В конце сказания вся Русь рада чудесному освобождению русского князя.
Частина І
Переказ:
Подорож до Ліліпутії
Оповідач згадує свої дитинство та юність — життя, яке повністю було присвячене підготовці до майбутніх морських подорожей. І ось він вирушає у плавання на судні "Антилопа".
Під час численних морських пригод команда була знесилена, а останній шторм знищує судно. Серед шістьох з екіпажу, що врятувалися на човні, був і Гуллівер, але й цю шлюпку перекинув шквал вітру. Гуллівер сам дістається берега і, зморений, засинає.
Цитата:
Проспав я щонайменше дев'ять годин, бо, коли прокинувся, був уже білий день. Я спробував підвестися, але не зміг і поворухнутись: я лежав горілиць, і мої руки та ноги так само, як і моє довге густе волосся, були міцно прив'язані до чогось на землі. Все моє тіло, від пахв до стегон, було обсноване тонкими мотузочками. Я міг дивитися лише вгору; сонце починало вже припікати, і світло його сліпило мене. Навкруги чувся якийсь гомін, але хто то гомонить, я не міг розгледіти, бо, лежачи в такій позі, бачив тільки небо. Незабаром на моїй лівій нозі заворушилося щось живе і, поволі посуваючись уперед, опинилося в мене на грудях, а потім підійшло під саме підборіддя. Опустивши погляд, наскільки зміг, я побачив чоловічка дюймів шести на зріст, з луком та стрілою в руках і з сагайдаком за плечима. Слідом за ним сунуло, як мені здалося, принаймні з півсотні таких самих чоловічків.
Переказ:
Алегорично зображуючи дійсність, Свіфт з іронією, приховано-глузливим тоном, показує поступливість і безпомічність велетня Гуллівера перед агресивними ліліпутами.
Объяснение:В начале повести есть небольшое лирическое отступление к древним былинам. Первая часть повести рассказывает о приготовлениях к военной кампании двух князей-братьев и об их большом походе на половцев. По пути князь Игорь видит затмение солнца. В те времена это считалось самым дурным предзнаменованием. Но князь не хочет отступать от задуманного. Первое сражение удаётся русскому войску — половцы разбиты, взята хорошая добыча. Уставшие войны засыпают, а утром по ним половцы наносят внезапный удар. Кровавое сражение длится три дня. Половцы побеждают. Игоря ранят и берут в плен. Русь заливается слезами по павшим войнам, половцы объезжают земли побеждённых и собирают дань. Битва проиграна из-за разногласий князей, отсутствия единства и излишней самоуверенности Игоря.
Вторая часть повествует о сне Святослава, киевского правителя, растолковав который князь понимает почему потерпели поражения его братья. Он недоволен, что Игорь отправился на битву. Считает его поступок необдуманным. Ему уже приходилось воевать с половцами и теперь, после поражения русских войск, враги вновь угрожают его земле. Осознав ошибки своих братьев, князь призывает всех правителей Руси объединиться против общего врага.
Третья часть Слова переносит читателя на родные земли Игоря, в светлицу его тоскующей супруги Ярославны. Её плачь словно услышан самой природой, которая приходит на проигравшему войну князю. Игорю удаётся бежать из плена. Он возвращается на Родину живым. В конце сказания вся Русь рада чудесному освобождению русского князя.