я віддаю перевагу назві "Ляльковий дім",адже ці два слова вже розкривають зміст усього твору.
Ми бачимо, що Нора завжди була лялькою у чиїхось руках: спочатку батька, а потім чоловіка, і вона мріяла про життя, як в ляльок: ідеальне. Чоловік називає жінку "лялечка", "пташечка",та за особистість її. не сприймає. Таємно позичивши гроші, щоб врятувати чоловіка, Нору докучають докори сумління, та дізнавшись про це, чоловік її звинуватив у тому, що вона зламала йому усе його життя. Та коли все стало добре, він знову називав її пестливими словами, та вона вже зрозуміла, що не хоче жити з таким чоловіком і йде геть.
Генрік Ібсен нам показав, що за пестливими словами може бути багато фальші та егоїзму. Як і в ляльковому домі:ляльки лише грають чиєсь життя, а насправді вони порожні.
Основным жанром, в котором работал Беляев, была научная фантастика. За 16 лет творчества были написаны 17 романов и десятки повестей и рассказов, что делает Беляева самым плодотворным советским писателем, работавшим в этом жанре в первой половине XX века[28].
Писателя остро интересовал вопрос человеческой психики: функционирования мозга, его связи с телом, с жизнью души, духа. Может ли мозг мыслить вне тела? Возможна ли пересадка мозга? Какие последствия может повлечь за собой анабиоз и его широкое применение? Существуют ли границы у возможности внушения? А у генной инженерии? Попытке решить эти проблемы посвящены романы «Голова профессора Доуэля», «Властелин мира», «Человек, потерявший лицо», рассказы «Человек, который не спит», «Хойти-Тойти». Своеобразным продолжением этих размышлений стали романы-гипотезы, помещающие человека в разные среды существования: океан («Человек-амфибия») и воздух («Ариэль»).
Его последний роман, «Ариэль», написанный в 1941 году, перекликается с известным романом А. Грина «Блистающий мир». Герои обоих произведений летать без дополнительных при см. Левитация). Образ юноши Ариэля — несомненное достижение писателя, в котором предметно реализовалась вера автора в человека, преодолевающего земное притяжение.
я віддаю перевагу назві "Ляльковий дім",адже ці два слова вже розкривають зміст усього твору.
Ми бачимо, що Нора завжди була лялькою у чиїхось руках: спочатку батька, а потім чоловіка, і вона мріяла про життя, як в ляльок: ідеальне. Чоловік називає жінку "лялечка", "пташечка",та за особистість її. не сприймає. Таємно позичивши гроші, щоб врятувати чоловіка, Нору докучають докори сумління, та дізнавшись про це, чоловік її звинуватив у тому, що вона зламала йому усе його життя. Та коли все стало добре, він знову називав її пестливими словами, та вона вже зрозуміла, що не хоче жити з таким чоловіком і йде геть.
Генрік Ібсен нам показав, що за пестливими словами може бути багато фальші та егоїзму. Як і в ляльковому домі:ляльки лише грають чиєсь життя, а насправді вони порожні.
Объяснение:
Основным жанром, в котором работал Беляев, была научная фантастика. За 16 лет творчества были написаны 17 романов и десятки повестей и рассказов, что делает Беляева самым плодотворным советским писателем, работавшим в этом жанре в первой половине XX века[28].
Писателя остро интересовал вопрос человеческой психики: функционирования мозга, его связи с телом, с жизнью души, духа. Может ли мозг мыслить вне тела? Возможна ли пересадка мозга? Какие последствия может повлечь за собой анабиоз и его широкое применение? Существуют ли границы у возможности внушения? А у генной инженерии? Попытке решить эти проблемы посвящены романы «Голова профессора Доуэля», «Властелин мира», «Человек, потерявший лицо», рассказы «Человек, который не спит», «Хойти-Тойти». Своеобразным продолжением этих размышлений стали романы-гипотезы, помещающие человека в разные среды существования: океан («Человек-амфибия») и воздух («Ариэль»).
Его последний роман, «Ариэль», написанный в 1941 году, перекликается с известным романом А. Грина «Блистающий мир». Герои обоих произведений летать без дополнительных при см. Левитация). Образ юноши Ариэля — несомненное достижение писателя, в котором предметно реализовалась вера автора в человека, преодолевающего земное притяжение.