Головним персонажам повісті «Дорогою ціною» притаманне прагнення свободи, причому свобода має для них настільки важливе значення, що вони ладні віддати за неї будь-що. Бажання не тільки формальної свободи дій, а й бажання мати свободу вибору, духовну свободу властиве Остапові та Соломії.
Остап та Соломія люблять землю та працю на землі, проте вони хочуть працювати на себе, на своє майбутнє, нехай і тяжко працювати. Кріпаччина унеможливлює щасливе існування людини, адже вона с антигуманною за своєю суттю. Обидва герої ненавидять кріпосний лад, він неприйнятний для них своєю принизливістю.)
Героям властива неабияка порядність, взаємодо вони надають одне одному підтримку, ладні життя віддати одне за одного. Соломія не пересічна жінка. Вона активна, дієва, не здатна примиритися з несправедливістю, готова діяти, боротися за своє щастя та за свою долю. Соломію можна вважати надзвичайно сильною особистістю, хоча вона й не втрачає жіночності у будь-яких своїх діях. Вона мужня та рішуча, в її мужності є також своєрідна краса.
Остап надзвичайно сильна людина, він справжній чоловік, який
відчуває відповідальність за себе, за свій б життя та за тих, хто близький йому. Він здатний піти на ризик, аби тільки здобути жадану свободу для себе та Соломії. Його не можна зламати, скорити, він прагне здобути свободу будь-якою ціною.
В повести Аркадия Гайдара "Тимур и его команда" описывается жизнь подростков в дачном поселке. Действие происходит в предвоенные годы. Группа пионеров под предводительством тринадцатилетнего Тимура Гараева совершает добрые дела: например, они пожилым людям и семьям красноармейцев, причем делают это тайно. То есть им не нужна похвала или награда, они потому что понимают необходимость такого поступка. Например, рано утром они наполняют водой бочку во дворе старухи-молочницы. Ребята складывают в поленницу дрова еще одной старушки — бабушки девочки Нюрки, а потом находят ее пропавшую козу. У ребят есть свой штаб на чердаке одного из домов.
А еще эти ребята выводят на чистую воду шайку местных хулиганов, которые обрывали фрукты в садах дачного поселка.
Тимуровцам удаётся запереть их в будке. Ребята вешают на будку плакат, рассказывающий о том, что творили «пленники».
Тимур - очень добрый, благородный и смелый мальчик. Когда девочке Жене, дочке полковника Александрова, очень нужно в город (отец, отправляющийся на фронт, приезжает увидеться с дочерьми и у него всего три часа) Тимур сам отвозит туда Женю на мотоцикле. Тимур - благородный человек, верный друг и отличный товарищ. С него хочется брать пример.
Остап та Соломія люблять землю та працю на землі, проте вони хочуть працювати на себе, на своє майбутнє, нехай і тяжко працювати. Кріпаччина унеможливлює щасливе існування людини, адже вона с антигуманною за своєю суттю. Обидва герої ненавидять кріпосний лад, він неприйнятний для них своєю принизливістю.)
Героям властива неабияка порядність, взаємодо вони надають одне одному підтримку, ладні життя віддати одне за одного. Соломія не пересічна жінка. Вона активна, дієва, не здатна примиритися з несправедливістю, готова діяти, боротися за своє щастя та за свою долю. Соломію можна вважати надзвичайно сильною особистістю, хоча вона й не втрачає жіночності у будь-яких своїх діях. Вона мужня та рішуча, в її мужності є також своєрідна краса.
Остап надзвичайно сильна людина, він справжній чоловік, який
відчуває відповідальність за себе, за свій б життя та за тих, хто близький йому. Він здатний піти на ризик, аби тільки здобути жадану свободу для себе та Соломії. Його не можна зламати, скорити, він прагне здобути свободу будь-якою ціною.
В повести Аркадия Гайдара "Тимур и его команда" описывается жизнь подростков в дачном поселке. Действие происходит в предвоенные годы. Группа пионеров под предводительством тринадцатилетнего Тимура Гараева совершает добрые дела: например, они пожилым людям и семьям красноармейцев, причем делают это тайно. То есть им не нужна похвала или награда, они потому что понимают необходимость такого поступка. Например, рано утром они наполняют водой бочку во дворе старухи-молочницы. Ребята складывают в поленницу дрова еще одной старушки — бабушки девочки Нюрки, а потом находят ее пропавшую козу. У ребят есть свой штаб на чердаке одного из домов.
А еще эти ребята выводят на чистую воду шайку местных хулиганов, которые обрывали фрукты в садах дачного поселка.
Тимуровцам удаётся запереть их в будке. Ребята вешают на будку плакат, рассказывающий о том, что творили «пленники».
Тимур - очень добрый, благородный и смелый мальчик. Когда девочке Жене, дочке полковника Александрова, очень нужно в город (отец, отправляющийся на фронт, приезжает увидеться с дочерьми и у него всего три часа) Тимур сам отвозит туда Женю на мотоцикле. Тимур - благородный человек, верный друг и отличный товарищ. С него хочется брать пример.