Йоанна Ягелло. Кава з кардамоном. – Л.: Урбіно, 2013. – 240 с.
Почавши читати нову книгу сучасної польської письменниці Йоанни Ягелло в чудовому українському перекладі фахівців львівського видавництва «Урбіно», я відчув дивний мікс цікавості та остраху, адже ніколи раніше не стикався із рецензуванням підліткової літератури.
Першою особливістю, що привернула мою увагу, стала своєрідна композиція роману, адже назвами розділів книги є місяці року, коли відбувалися певні події в житті 15-річної учениці гімназії Ліни. Дівчинка ніколи не відчувала підтримки та взаєморозуміння в сім’ї, оскільки мама завжди була зайнята важливою роботою, щоб забезпечити добробут Ліни та її молодшого брата Кая. Тепер мама мусить поїхати з Польщі надовго, і всі хатні турботи та догляд маленького брата важким тягарем лягають на тендітні плечі дівчинки. І хоч вітчим та бабусі доволі прихильно ставляться до Халіни, їй бракує уваги та тепла. Крім того, в Халіни постійно виникає відчуття, що дорослі мають певну родинну таємницю, яку прагнуть ретельно приховати і бояться її викриття.
У школі – суцільні контрольні і проблеми перед випускними іспитами, стосунки із найкращою подругою Наталею – безнадійно зіпсовано, а хлопець Андріан, якого Лінка досі вважала лише своїм другом, ставиться до неї якось інакше… Можливо це і є кохання, чи лише гра її бурхливої уяви?
Ліна у всьому почувається винною і, щоб відволіктися від суперечливих думок, вирішує поїхати в село до бабусі, адже так давно не провідувала її. Саме там дівчина випадково знаходить мамину фотографію, на якій добре видно вагітність її мами, а отже в Халіни десь є сестра чи брат, з яким дівчина так давно мріє поговорити, поділитися власними радощами і печалями, але чому дорослі стверджують, що дитина померла і що з нею сталося насправді?..
Героїня прагне дізнатися правду попри все, тому починає довгі пошуки – їде до краківського дитбудинку, але там їй відмовляються до посилаючись на таємницю всиновлення.
На тлі розповіді про проблеми і життя дівчинки-підлітка, авторка, ніби за читача стати безпосереднім учасником подій і замислитися над проблемами, що ніколи не втратять актуальності у сучасному світі: прірва відчуження і нерозуміння між батьками та дітьми, прагнення підлітків знайти себе у не вирі життєвих проблем та амурних переживань, проблема сімейних таємниць, які руйнують родинний затишок. Як знайти правильне рішення і вірний вихід із складних ситуацій – неодмінно підкаже прекрасна літературна новинка, що смакує приємно і легко, наче гаряча кава з кардамоном!
У тексті книги можна певні тенденції поняття «Нонконформізму», яке ввів у літературу англійський письменник Джером Девід Селінджер у своєму романі «Над прірвою у житі», адже, по суті, Лінка Йоанни Ягелло, як і Голден Коліфілд Селінджера бунтує і висловлює власний протест проти аморального і бездушного світу дорослих.
2.Гибель человеческой души (По рассказу Чехова «Ионыч»)
Сочинение: Гибель человеческой души По рассказу Чехова Ионыч
Гибель человеческой души По рассказу Чехова Ионыч
Во многих своих рассказах А. Чехов обращается к проблеме перерождения личности, духовной деградации человека. В начале рассказа доктор Старцев — молодой, думающий, образованный человек, не потерявший свою индивидуальность среди скучных и пустых жителей провинциального городка. Доктор еще не богат, ходит пешком, так как не имеет лошадей. Зато он мыслить, мечтать, разбираться в людях, любить, наконец. Мы наблюдаем, как сила любви возвышает героя над серой, однообразной действительностью. Однако пока над героем властвует любовь, эта темная — приземленная, циничная, прагматическая — часть его души слабо проявляет себя. Но вот его любовь отвергнута, и что же мы видим? Все светлое и молодое вытесняется в душе доктора мелочным, суетным, ничтожным: Уже через три дня после отказа его жизнь входит в привычную колею, и эпизод со сватовством оценивается героем с некоторым раздражением и даже облегчением: И вот перед нами чеховский герой четыре годя спустя: Он навсегда потерял свежесть мысли, романтизм, веселость, естественность, зато завел тройку лошадей с кучером и большую практику в городе. Однако, вспомнив о деньгах. Старцев вновь почувствовал, что этот огонек в душе погас… Таким образом, доктор Старцев исчез навсегда. Что сделало героя таким? Действительно, город был серым и скучным, люди, с которыми общался Старцев, — в основном пустыми и ограниченными. Однако герой в молодости противостоял им, презирая обывателей, отвергая житейскую пошлость, духовную никчемность существования. Но через несколько лет доктор сам незаметно уподобился тем, над кем тайно иронизировал в душе, став заурядной личностью, обывателем в духовном смысле этого слова. Поэтому можно утверждать, что окружающая действительность не может так изменить человека, как это делают особенности его личности, склад характера, внутренняя духовная установка. Серая среда, замкнутость в мире обыденности. На мой взгляд, лишь деградации чеховского героя, но не были первопричиной этого. Беспрерывный всепоглощающий, но подчеркнуто не бескорыстный и не приносящий истинного удовольствия труд и, как следствие его, деньги, известность, достаток поглотили доктора Старцева целиком, сделав из него банального скучного Ионыча. Чехов не обвиняет своего героя в стремлении иметь хороший дом, жить в достатке, предаваться развлечениям — все это естественные и законные человеческие желания. Страшно то, что Старцев утрачивает интерес к своей работе и то, что прежде всего необходимо врачу — человечность, любовь к людям. Таким образом, на примере Ионыча писатель доказывает также идею о том, что любой труд обесценивается и опошляется, если человек не вкладывает в него частичку своей души. Итак, Чехов показывает нам, как легко и незаметно может духовно деградировать человек; как свободная, мыслящая натура может стать никчемной и заурядной. По справедливому мнению писателя, ничто не может быть страшнее гибели человеческой души! Александр Солженицын - Раковый корпус. Все материалы в разделе "Литература и русский язык". Собрание Сатсангов — Три средства. Деградация Дмитрия Старцева по рассказу Чехова "Ионыч". Почему доктор Старцев становится обывателем Ионычем по рассказу А. Равнодушие - это паралич души по рассказу А. Сочинение по рассказу А. Обличение мещанства и пошлости в рассказе А. Всюду - палата 6. Нравственные качества человека в рассказе Чехова Ионыч. Рассказ Антона Чехова Ионыч - вечная тема в русской литературе.
Йоанна Ягелло. Кава з кардамоном. – Л.: Урбіно, 2013. – 240 с.
Почавши читати нову книгу сучасної польської письменниці Йоанни Ягелло в чудовому українському перекладі фахівців львівського видавництва «Урбіно», я відчув дивний мікс цікавості та остраху, адже ніколи раніше не стикався із рецензуванням підліткової літератури.
Першою особливістю, що привернула мою увагу, стала своєрідна композиція роману, адже назвами розділів книги є місяці року, коли відбувалися певні події в житті 15-річної учениці гімназії Ліни. Дівчинка ніколи не відчувала підтримки та взаєморозуміння в сім’ї, оскільки мама завжди була зайнята важливою роботою, щоб забезпечити добробут Ліни та її молодшого брата Кая. Тепер мама мусить поїхати з Польщі надовго, і всі хатні турботи та догляд маленького брата важким тягарем лягають на тендітні плечі дівчинки. І хоч вітчим та бабусі доволі прихильно ставляться до Халіни, їй бракує уваги та тепла. Крім того, в Халіни постійно виникає відчуття, що дорослі мають певну родинну таємницю, яку прагнуть ретельно приховати і бояться її викриття.
У школі – суцільні контрольні і проблеми перед випускними іспитами, стосунки із найкращою подругою Наталею – безнадійно зіпсовано, а хлопець Андріан, якого Лінка досі вважала лише своїм другом, ставиться до неї якось інакше… Можливо це і є кохання, чи лише гра її бурхливої уяви?
Ліна у всьому почувається винною і, щоб відволіктися від суперечливих думок, вирішує поїхати в село до бабусі, адже так давно не провідувала її. Саме там дівчина випадково знаходить мамину фотографію, на якій добре видно вагітність її мами, а отже в Халіни десь є сестра чи брат, з яким дівчина так давно мріє поговорити, поділитися власними радощами і печалями, але чому дорослі стверджують, що дитина померла і що з нею сталося насправді?..
Героїня прагне дізнатися правду попри все, тому починає довгі пошуки – їде до краківського дитбудинку, але там їй відмовляються до посилаючись на таємницю всиновлення.
На тлі розповіді про проблеми і життя дівчинки-підлітка, авторка, ніби за читача стати безпосереднім учасником подій і замислитися над проблемами, що ніколи не втратять актуальності у сучасному світі: прірва відчуження і нерозуміння між батьками та дітьми, прагнення підлітків знайти себе у не вирі життєвих проблем та амурних переживань, проблема сімейних таємниць, які руйнують родинний затишок. Як знайти правильне рішення і вірний вихід із складних ситуацій – неодмінно підкаже прекрасна літературна новинка, що смакує приємно і легко, наче гаряча кава з кардамоном!
У тексті книги можна певні тенденції поняття «Нонконформізму», яке ввів у літературу англійський письменник Джером Девід Селінджер у своєму романі «Над прірвою у житі», адже, по суті, Лінка Йоанни Ягелло, як і Голден Коліфілд Селінджера бунтує і висловлює власний протест проти аморального і бездушного світу дорослих.
2.Гибель человеческой души (По рассказу Чехова «Ионыч»)
Сочинение: Гибель человеческой души По рассказу Чехова Ионыч
Гибель человеческой души По рассказу Чехова Ионыч
Во многих своих рассказах А. Чехов обращается к проблеме перерождения личности, духовной деградации человека. В начале рассказа доктор Старцев — молодой, думающий, образованный человек, не потерявший свою индивидуальность среди скучных и пустых жителей провинциального городка. Доктор еще не богат, ходит пешком, так как не имеет лошадей. Зато он мыслить, мечтать, разбираться в людях, любить, наконец. Мы наблюдаем, как сила любви возвышает героя над серой, однообразной действительностью. Однако пока над героем властвует любовь, эта темная — приземленная, циничная, прагматическая — часть его души слабо проявляет себя. Но вот его любовь отвергнута, и что же мы видим? Все светлое и молодое вытесняется в душе доктора мелочным, суетным, ничтожным: Уже через три дня после отказа его жизнь входит в привычную колею, и эпизод со сватовством оценивается героем с некоторым раздражением и даже облегчением: И вот перед нами чеховский герой четыре годя спустя: Он навсегда потерял свежесть мысли, романтизм, веселость, естественность, зато завел тройку лошадей с кучером и большую практику в городе. Однако, вспомнив о деньгах. Старцев вновь почувствовал, что этот огонек в душе погас… Таким образом, доктор Старцев исчез навсегда. Что сделало героя таким? Действительно, город был серым и скучным, люди, с которыми общался Старцев, — в основном пустыми и ограниченными. Однако герой в молодости противостоял им, презирая обывателей, отвергая житейскую пошлость, духовную никчемность существования. Но через несколько лет доктор сам незаметно уподобился тем, над кем тайно иронизировал в душе, став заурядной личностью, обывателем в духовном смысле этого слова. Поэтому можно утверждать, что окружающая действительность не может так изменить человека, как это делают особенности его личности, склад характера, внутренняя духовная установка. Серая среда, замкнутость в мире обыденности. На мой взгляд, лишь деградации чеховского героя, но не были первопричиной этого. Беспрерывный всепоглощающий, но подчеркнуто не бескорыстный и не приносящий истинного удовольствия труд и, как следствие его, деньги, известность, достаток поглотили доктора Старцева целиком, сделав из него банального скучного Ионыча. Чехов не обвиняет своего героя в стремлении иметь хороший дом, жить в достатке, предаваться развлечениям — все это естественные и законные человеческие желания. Страшно то, что Старцев утрачивает интерес к своей работе и то, что прежде всего необходимо врачу — человечность, любовь к людям. Таким образом, на примере Ионыча писатель доказывает также идею о том, что любой труд обесценивается и опошляется, если человек не вкладывает в него частичку своей души. Итак, Чехов показывает нам, как легко и незаметно может духовно деградировать человек; как свободная, мыслящая натура может стать никчемной и заурядной. По справедливому мнению писателя, ничто не может быть страшнее гибели человеческой души! Александр Солженицын - Раковый корпус. Все материалы в разделе "Литература и русский язык". Собрание Сатсангов — Три средства. Деградация Дмитрия Старцева по рассказу Чехова "Ионыч". Почему доктор Старцев становится обывателем Ионычем по рассказу А. Равнодушие - это паралич души по рассказу А. Сочинение по рассказу А. Обличение мещанства и пошлости в рассказе А. Всюду - палата 6. Нравственные качества человека в рассказе Чехова Ионыч. Рассказ Антона Чехова Ионыч - вечная тема в русской литературе.