По рассказу В.Г. Распутина «Уроки французского» ответить на во Осуждает или оправдывает автор своего героя? 2. Чем интересен для вас этот рассказ? 3. Когда и как началась у героя самостоятельная жизнь? Какие испытания ожидали его? Что означает признание мальчика: «Но самое страшное начиналось, когда я приходил из школы»? 4. Почему герой рассказа стал играть в «чику»? Как относятся к этой игре Вадик и рассказчик? 5. Прочитайте приведённые ниже пейзажные зарисовки: а) «Осень стояла тёплая и сухая. Ещё и в октябре пригревало так, что можно было ходить в рубашке, дожди выпадали редко и казались случайными, ненароком занесёнными откуда-то из непогодья слабым попутным ветерком. Небо синело совсем по-летнему, но стало словно бы уже, и солнце заходило рано...»; б) «Минут пять я стоял и, всхлипывая, смотрел на полянку, где снова началась игра, затем спустился по другой стороне холма к ложбинке, затянутой вокруг чёрной крапивой, упал на жёсткую сухую траву и, не сдерживаясь больше, горько, навзрыд заплакал». Вспомните, какие события в жизни героя произошли в это время. Чем и почему отличаются эти картины природы друг от друга? Как они связаны с настроением и состоянием рассказчика? 6. Прочитайте разговор Лидии Михайловны и героя рассказа после уроков. Обратите внимание на их портреты. Почему эти описания автор поставил рядом? Как называется этот приём? 7. «И почему меня одного? В школе сколько угодно было ребят, которые говорили по-французски ничуть не лучше, чем я, однако они гуляли на свободе, делали что хотели, а я, как проклятый, отдувался один за всех». Как вы думаете, почему именно рассказчика выбрала Лидия Михайловна для отдельных занятий? Случайно ли это? Постарайтесь вспомнить, как сама учительница объясняет это своему ученику. 8. Почему Лидия Михайловна решилась на игру в «замеряшки» со своим учеником? Как вы расцениваете этот поступок? Что выдавало её во время игры? Почему так? 9. Когда герой рассказа понял истинный смысл игры, которую придумала учительница? 10. Почему рассказ называется «Уроки французского»? В чём смысл этого произведения?
З образом дикого коня нерозривно пов’язаний і образ України, яка постає вільною країною, що повинна рухатися у майбутнє. Автор пише, що це „ дика країна”, у якій „ дикі степи”,” дикий праліс”,” дика площіна”. У поемі створюється емоційний, романтичний образ України, що є вільною, але ще не освоєною землею. Картини пейзажів змальовують „ дику природу”, зображення якої теж має символічне значення. Бурхливі потоки, потужні хвилі, сильні вітри уособлюють пристрасті, що охопили самого героя. Вороння символізує смерть. Степ - вільнолюбивий дух Мазепи. Буйний чагарник, ліс – перепони на життєвому шляху героя. Вечірній холод, морок, тьма, ридання вітру, похмуре небо підсилюють страждання Мазепи. Ранок, біла мла, схід сонця є символами надії.
Відома українська дослідниця С. Павличко писала: „ Образ України в поемі складається з деталей портрета й натури самого гетьмана, з романтичних картин природи і навіть з образу дикого, необ”їждженого коня, який приніс Мазепу на Україну, діставшись своєї землі , почувши іржання рідних табунів,
падає мертвим»
Мазепа і Україна
Поему «мазепа» д. байрон будував у вигляді ліричної сповіді. Автор з прихильністю ставиться до гетьмана Мазепи.
Твір розпочинається з перемоги на війні, російського війська під Полтавою. Втомлений Карл ХІІ зупинився перепочити в лісі, до нього приєднався Мазепа. Але перед тим як відпочити, мазепа попіклувався про коня «Обійняв свого коня, за шию, наче той рідня..». король здивований таким ставленням до коня.
Д. байрон описує Мазепу, як стійкого духом борця за свободу, за незалежність не шкодуючи своїх сил і тіла. Але є ще один цікавий факт про закоханість Мазепи до заміжньої жінки Терези. Як тільки чоловік дізнався про таємні зустрічі Мазепи та Терези, він жорстоко його покарав. На той час, ще юнака Мазепу прив*язали до дикого коня і випистили в поле. Змучений муками він впав, але його знайшли козаки і врятували.
Джордж Байрон в поемі жив багато образів символів. Дикого коня, як символ вільної України, яка повинна рухатися в майбутнє.
Мені дуже приємно усвідомлювати, що найвідоміші і найпопулярніші світові письменники приділили настільки пильної уваги у своїх творах саме мою батьківщину. Байрон був явно небайдужий до долі української землі, українського народу .
Но обратимся к личности Карла XII, правившего в Швеции с 1697 по 1718 годы. Его мечтам о превращении Балтики во внутреннее шведское озеро мешает его молодой ровесник – Петр. Пушкин очень лестно отзывается о Карле, называя его «воинственным бродягой». Карл, закаленный в десятках военных походов, понимает, что победить Россию можно, лишив ее пищи. Поэтому шведский император устремляется на Украину, где, к тому же, находит себе союзника – казачьего гетмана Мазепу.
Образ и характеристика Карла 12 в поэме Полтава Пушкина