добродушный и непосредственный мальчуган-луковка чиполлино, обитает в лимонном царстве, живя в нищете со своими родителями «в деревянной лачуге». однажды отец чиполлино наступает на ногу грубому и жестокому принцу лимону. за этот поступок, совершенный без какого-либо злого умысла, его отца подвергают тюремному на многие годы, количество которых превышает жизнь бедного отца чиполлино.
отправившись в путешествие по стране, юный чиполлино мужественно сражается с несправедливыми угнетателями народа. на его пути встречаются ужасная нищета и полное бесправие. кум тыковка желая обзавестись собственным домиком, решает меньше кушать и побольше работать. построить собственный дом ему удается лишь к старости. дом получился маленьким, жить в нем можно было только сидя. кум черника тоже бедствует, владея имуществом, состоящем из одной половинки ножниц, старой бритвы, иголки с ниткой и маленькой корочки сыра.
для обеспечения продовольствием барона апельсина, крестьяне ежедневно направляли обозы с различными продуктами в замок графини вишенки. оставаясь без продуктов, крестьяне должны были платить за воздух, принадлежавший этой графине. эта ненасытная натура потребовала, чтобы суд утвердил взимание платы за осадки, посылаемые небом.
смелый чиполлино со своими друзьями встают на борьбу с несправедливостью, а именно, с ненавистным и злым кавалером помидором, ненасытным бароном апельсином, жадным принцем лимоном и другими, народ к нищете. славные герои . теперь на башне замка развивается знамя свободы, которое повесил туда чиполлино. прежние хозяева свои владения. замок превращается во дворец для детей, с комнатой для рисования, кукольным театром, кинозалом, залами для различных игр, и конечно, школой.
в конце сказки джанни родари выразил свою мысль о том, что на белом свете остается еще много замков владельцев, похожих на злобного и жадного принца лимона и сеньора помидора. но придет время, и они обязательно будут вынуждены покинуть их. отдать свои сады и парки простым детишкам.
П'єса норвезького письменника-драматурга Генріка Ібсєна «Ляльковий дім», можна сказати, є самою відомою із його,творів в нашій країні. Дія п'єси відбувається в другій половині XIX ст. Відображені в ній події спираються на реальні, що мали місце в родині письменниці Лаури Кілер, знайомої Ібсєна.Коли починаєш читати твір, то і благополучний красивий дім, і його мешканці, і їх життя — все це зовсім не здається ляльковим чи вигаданим. Тут кипить життя і вирують справжні пристрасті. Та чим далі заглиблюєшся у вир подій, стаєш свідком непростих родинних відносин, починаєш відчувати і зверхність почуттів, і нещирість стосунків. З добрими намірами Нора вдається до брехні. Чому? Вона хоче до хворому чоловікові, та не хоче турбувати хворого батька, тому за підробленим векселем отримує гроші в банку. Потім, відмовляючи собі в усьому, поступово виплачує борг потай від чоловіка. Мені здається, ця ситуація фальшива і неправильна: якщо чоловік і дружина кохають одне одного, то між ними не має бути секретів. Очевидно, Нора не відчувала щирості в почуттях чоловіка, якщо боялася йому зізнатися. Так і вийшло. Дізнавшись про все, Хельмер, який тільки недавно називав свою жінку пташкою та білочкою, вже називає її злочинницею, що зруйнувала його життя, не зважаючи на те, що Нора старалася для нього. Чому ж він не хоче зрозуміти свою «лялечку»?Бо він завжди ставився до неї як до своєї власності, ляльки, іграшки, і ніколи не вважав її особистістю. Нора пронизливо починає розуміти своє становище — колись вона була лялечкою-донечкою.для тата, тепер вона лялечка-дружина... вона розуміє, що навіть до своїх дітей ставиться, як до ляльок. У кінці п'єси Нора вже перестає бути «лялькою», «соловейком», вона на повний голос говорить про свою людську гідність, про своє право бути людиною. Це несподівано для Торвальда, бо конфлікт благополучно закінчився і «лялечка» має зайняти своє звичайне місце.Дійсно, дім Хельмерів ляльковий, бо він побудований на нещирих стосунках, брехні, непорозумінні. Такі конфлікти Г. Ібсен виніс на Сцену. Письменник не побоявся заговорити про становище жінки в тогочасному суспільстві, про її право на власну точку зору, про її рівні права з чоловіком. Це було зовсім новим для норвезької та й для усієї світової драми. Ібсен почав будувати новий театр, куди глядач мав прийти не відпочивати, а думати. І ще одна особливість Ібсена — він залишає фінал відкритим. Так до кінця й не зрозуміло — то пішла Нора чи ні? Двері тільки причинені й через них видніється дитяча кімната. Можливо, Нору зупинить її материнський обов'язок? Я думаю, автор хотів закликати глядачів до участі в обговоренні проблеми. Хай дискутують, сперечаються, але тільки не помирають духовно, хай не будуть пасивними! Здається, Ібсену це вдалося. Він підняв голос за вільну людину, за те, щоб ніхто не був просто іграшкою, лялькою в чужих руках, щоб суспільство складалося не з «лялькових», а справжніх, міцних осель, де панують кохання і щирість, взаєморозуміння і повага.
добродушный и непосредственный мальчуган-луковка чиполлино, обитает в лимонном царстве, живя в нищете со своими родителями «в деревянной лачуге». однажды отец чиполлино наступает на ногу грубому и жестокому принцу лимону. за этот поступок, совершенный без какого-либо злого умысла, его отца подвергают тюремному на многие годы, количество которых превышает жизнь бедного отца чиполлино.
отправившись в путешествие по стране, юный чиполлино мужественно сражается с несправедливыми угнетателями народа. на его пути встречаются ужасная нищета и полное бесправие. кум тыковка желая обзавестись собственным домиком, решает меньше кушать и побольше работать. построить собственный дом ему удается лишь к старости. дом получился маленьким, жить в нем можно было только сидя. кум черника тоже бедствует, владея имуществом, состоящем из одной половинки ножниц, старой бритвы, иголки с ниткой и маленькой корочки сыра.
для обеспечения продовольствием барона апельсина, крестьяне ежедневно направляли обозы с различными продуктами в замок графини вишенки. оставаясь без продуктов, крестьяне должны были платить за воздух, принадлежавший этой графине. эта ненасытная натура потребовала, чтобы суд утвердил взимание платы за осадки, посылаемые небом.
смелый чиполлино со своими друзьями встают на борьбу с несправедливостью, а именно, с ненавистным и злым кавалером помидором, ненасытным бароном апельсином, жадным принцем лимоном и другими, народ к нищете. славные герои . теперь на башне замка развивается знамя свободы, которое повесил туда чиполлино. прежние хозяева свои владения. замок превращается во дворец для детей, с комнатой для рисования, кукольным театром, кинозалом, залами для различных игр, и конечно, школой.
в конце сказки джанни родари выразил свою мысль о том, что на белом свете остается еще много замков владельцев, похожих на злобного и жадного принца лимона и сеньора помидора. но придет время, и они обязательно будут вынуждены покинуть их. отдать свои сады и парки простым детишкам.