2)Чи можна вважати Кирила Тура з твору Пантелеймона Куліша втіленням козацького лицарства.
«Чорна рада» П. Куліша — роман соціально-історичний. Цей твір — явище світового рівня, в якому яскраво розкрито не тільки історичні події й майстерно відтворено український колорит, а й зображено соціальні відносини —- боротьба станів, суспільних верств. Персонажі роману являють собою живі, неповторні особистості, психологічно й життєво правдиві.
Найповніше змальований у творі курінний отаман Кирило Тур, який виступає втіленням козацького лицарства, відваги, волелюбності. Поряд з цим слід зазначити, що цей образ є найбільш суперечливим. У п'ятому розділі автор подає портретну характеристику героя, підкреслюючи у його зовнішності силу, енергію, незалежність. Але разом з тим П. Куліш указує й на неординарність постаті Тура словесним зображенням очей: вони «так і грають»,— говорить автор,- але «враг його знає — глянеш раз: здається, супиться; глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх».
Про незалежність натури Кирила красномовно говорить й епізод зустрічі зі Шрамом. Тур виступає захисником запорозької честі. Але необхідно відзначити, що поведінка героя часто-густо непередбачена, стихійна. Він підтримує Брюховсцького у боротьбі за владу й водночас іде навіть на смерть, рятуючи Сомка. Кирило Тур щиро шанує гетьмана, але йде на порушення законів Січі, викрадаючи наречену, яка йому самому подобалася.
Цей вчинок назвати сміливим навряд чи можна, але те, що Кирило намагається до людям, варте поваги. Важко знайти пояснення поведінці героя у сутичці з Петром. Спочатку Тур самовіддано кидається на до Петрові, коли той мало не зірвався у провалля, і тут же вступає з ним у смертний лицарський герць.
Мужньо переніс Кирило й кару киями. А коли Сомко чекав у в'язниці вироку, Тур намагався врятувати його ціною власного життя. Ідеалами цього надзвичайно колоритного героя були козацька воля, честь, любов до Вітчизни: «Як вода в Чорному морі не переведеться, поки світ — сонця, так і в Січі до віку вічного не переведуться лицарі». Познайомившись докладніше з цим героєм, відзначаємо його незалежну, гордовиту, а разом з тим і поетичну натуру, овіяну козацькою романтикою.
Відтворивши в образі Кирила Тура найкращі людські риси характеру, П. Куліш прагнув довести читачеві, що всупереч різноманітним публікаціям істориків, які зображували козацтво тільки з негативного боку, запорожці варті захоплення. Не тільки Кирило Тур, а й Пугач, для якого Запорізька Січ тримається на «давніх, предковічних звичаях», і Петро Шраменко, який зображений автором у народнопоетичному дусі, і Сомко — мудрий державний діяч — виписані автором з неперевершеною майстерністю.
І. Франко назвав «Чорну раду» П..Куліша «найкращим твором історичної прози в українській літературі». Це дійсно так, бо від ставлення кожного з героїв залежало майбутнє України. Образи славного козацтва є оздобою твору, який підніс українську літературу на новий щабель розвитку колоритним зображенням історичного минулого народу.
Недавно я прочитал книгу Валентина Катаева «СЫН ПОЛКА». В книге рассказывается о трудной судьбе мальчика Вани Солнцева. Его нашли разведчики, возвращавшиеся с задания. Они увидели в окопе маленького и истощенного мальчика. Он плакал во сне. Отец мальчика погиб в начале войны. Мать убили немцы. Бабушка и маленькая сестра умерли от голода. Два года мальчик скрывался в лесах, надеясь попасть к своим. Артиллеристы взяли мальчика к себе, накормили и сводили в баню. Капитан батареи решил отправить Ваню в тыл, но Ваня, проявив хитрость, сбежал. Через некоторое время он вернулся к своим. Он разведчикам выполнять задания. Ваня был похож на пастушонка и хорошо знал местность. Он служил проводником. Ваню все любили в батарее. После тяжёлого боя погибло большинство его военных товарищей, в том числе, и капитан Енакиев. Ваню Солнцева определили на учёбу в Суворовское Училище.
Мне очень понравилась книга о приключениях Вани Солнцева на фронте. Он разведчикам. Проявлял инициативу, за которую был наказан. Особенно мне понравился случай, когда он убежал от разведчика, который вёз его в тыл. Это здорово! Ваня молодец! Мне нравится это произведение, так как я люблю рассказы о войне.
«Чорна рада» П. Куліша — роман соціально-історичний. Цей твір — явище світового рівня, в якому яскраво розкрито не тільки історичні події й майстерно відтворено український колорит, а й зображено соціальні відносини —- боротьба станів, суспільних верств. Персонажі роману являють собою живі, неповторні особистості, психологічно й життєво правдиві.
Найповніше змальований у творі курінний отаман Кирило Тур, який виступає втіленням козацького лицарства, відваги, волелюбності. Поряд з цим слід зазначити, що цей образ є найбільш суперечливим. У п'ятому розділі автор подає портретну характеристику героя, підкреслюючи у його зовнішності силу, енергію, незалежність. Але разом з тим П. Куліш указує й на неординарність постаті Тура словесним зображенням очей: вони «так і грають»,— говорить автор,- але «враг його знає — глянеш раз: здається, супиться; глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх».
Про незалежність натури Кирила красномовно говорить й епізод зустрічі зі Шрамом. Тур виступає захисником запорозької честі. Але необхідно відзначити, що поведінка героя часто-густо непередбачена, стихійна. Він підтримує Брюховсцького у боротьбі за владу й водночас іде навіть на смерть, рятуючи Сомка. Кирило Тур щиро шанує гетьмана, але йде на порушення законів Січі, викрадаючи наречену, яка йому самому подобалася.
Цей вчинок назвати сміливим навряд чи можна, але те, що Кирило намагається до людям, варте поваги. Важко знайти пояснення поведінці героя у сутичці з Петром. Спочатку Тур самовіддано кидається на до Петрові, коли той мало не зірвався у провалля, і тут же вступає з ним у смертний лицарський герць.
Мужньо переніс Кирило й кару киями. А коли Сомко чекав у в'язниці вироку, Тур намагався врятувати його ціною власного життя. Ідеалами цього надзвичайно колоритного героя були козацька воля, честь, любов до Вітчизни: «Як вода в Чорному морі не переведеться, поки світ — сонця, так і в Січі до віку вічного не переведуться лицарі». Познайомившись докладніше з цим героєм, відзначаємо його незалежну, гордовиту, а разом з тим і поетичну натуру, овіяну козацькою романтикою.
Відтворивши в образі Кирила Тура найкращі людські риси характеру, П. Куліш прагнув довести читачеві, що всупереч різноманітним публікаціям істориків, які зображували козацтво тільки з негативного боку, запорожці варті захоплення. Не тільки Кирило Тур, а й Пугач, для якого Запорізька Січ тримається на «давніх, предковічних звичаях», і Петро Шраменко, який зображений автором у народнопоетичному дусі, і Сомко — мудрий державний діяч — виписані автором з неперевершеною майстерністю.
І. Франко назвав «Чорну раду» П..Куліша «найкращим твором історичної прози в українській літературі». Це дійсно так, бо від ставлення кожного з героїв залежало майбутнє України. Образи славного козацтва є оздобою твору, який підніс українську літературу на новий щабель розвитку колоритним зображенням історичного минулого народу.
Недавно я прочитал книгу Валентина Катаева «СЫН ПОЛКА». В книге рассказывается о трудной судьбе мальчика Вани Солнцева. Его нашли разведчики, возвращавшиеся с задания. Они увидели в окопе маленького и истощенного мальчика. Он плакал во сне. Отец мальчика погиб в начале войны. Мать убили немцы. Бабушка и маленькая сестра умерли от голода. Два года мальчик скрывался в лесах, надеясь попасть к своим. Артиллеристы взяли мальчика к себе, накормили и сводили в баню. Капитан батареи решил отправить Ваню в тыл, но Ваня, проявив хитрость, сбежал. Через некоторое время он вернулся к своим. Он разведчикам выполнять задания. Ваня был похож на пастушонка и хорошо знал местность. Он служил проводником. Ваню все любили в батарее. После тяжёлого боя погибло большинство его военных товарищей, в том числе, и капитан Енакиев. Ваню Солнцева определили на учёбу в Суворовское Училище.
Мне очень понравилась книга о приключениях Вани Солнцева на фронте. Он разведчикам. Проявлял инициативу, за которую был наказан. Особенно мне понравился случай, когда он убежал от разведчика, который вёз его в тыл. Это здорово! Ваня молодец! Мне нравится это произведение, так как я люблю рассказы о войне.