В рассказе Пантелеева "Главный инженер" речь идет о ребятах, которые в годы войны строили ледяные зенитные батареи и другие снежные объекты. Сначала это была просто игра, но вскоре мальчики стали возводить фальшивые зенитки сознательно.
Вражеские самолеты бомбили снежные оборонные сооружения, зенитки и крепости, принимая их за настоящие военные объекты. Таким образом ребята отвлекали внимание противника от настоящих зениток, спрятанных в укрытии. Теперь зенитчики могли бить вражеские самолеты, а немецкие летчики никак не могли обнаружить советские зенитки.
Главная мысль произведения заключается в том, что дети во время войны тоже могут бороться с врагом, хотя и без оружия. Они оказали серьезную взрослым людям, которые теперь могли бить фашистов без угрозы быть разгромленными.
Рассказ учит нас быть дальновидными и осмотрительными, а серьезные поступки нужно совершать, предварительно посоветовавшись с взрослыми. Сначала ребята сделали ошибку, соорудив снежную зенитку вблизи деревни, где находилась настоящая зенитная батарея. Но впоследствии они стали действовать под руководством военных - теперь ложные объекты располагались в строго обозначенных местах. Совместная работа и привела к обману противника.
Найчутлинішими «лакмусовими папірцями» майбутніх суспільних змін виявилися письменники. На межі XIX-XX ст. стара Європа зі страхом очікувала приходу «нових гунів», азіатів, які принесуть смерть класичній цивілізації. Викликом на це став твір «Скіфи» О. Блока. Реакцію на фобії «кінця XIX ст.», пов'язані з передчуттям настання «царства хама», приходу до влади напівосвічених, цинічно-войовничих «нових господарів життя», утілено в повісті М. Булгакова «Собаче серце».Експериментальним шляхом із пса Шарика професор Преображенський створив «нову людину» - Шарикова, однак справжньою людиною пес так і не став: «хто був нічим, той став ніким»...
Детальніше про те, як усі ці непрості події зображені в тогочасних літературних шедеврах, ви зможете прочитати у відповідних розділах підручника.
Події Першої світової війни вплинули на долі багатьох письменників. На її фронтах зі зброєю в руках воювали А. Барбюс і М. Гумільов, Е. Хемінгуей і Є. Маланюк, Е. М. Ремарк... Війна позначилася на їхньому світосприйнятті, стала однією з провідних тем творчості. Німецький письменник Т. Манн так писав про Першу світову війну: «Це історична віха, яка відзначила кінець одного світу і початок чогось абсолютно нового». Цим «абсолютно новим» і було XX ст. століття кризи і зламу, яке багато в чому змінило ментальність людства, зокрема мистецькі й літературні пріоритети та вподобання.
Ще не загоїлися рани Першої світової війни, як на горизонті виник привид наступної. Здавалося, що страшнішого лиха, ніж Перша світова війна, і бути не може. Однак навіть її страхіття поблякли від жахів і наслідків Другої світової війни. З 1 вересня 1939 р. по 9 травня 1945 р. лилася кров, фиміли вибухи, гинули люди... Воно й не дивно, адже багато країн континенту (гітлерівська Німеччина, сталінський СРСР, Італія Муссоліні, Іспанія Франко) пішли шляхом тоталітаризму з його основоположним гаслом: «Є дві точки зору: наша і неправильна!»
10 месяцев назад
В рассказе Пантелеева "Главный инженер" речь идет о ребятах, которые в годы войны строили ледяные зенитные батареи и другие снежные объекты. Сначала это была просто игра, но вскоре мальчики стали возводить фальшивые зенитки сознательно.
Вражеские самолеты бомбили снежные оборонные сооружения, зенитки и крепости, принимая их за настоящие военные объекты. Таким образом ребята отвлекали внимание противника от настоящих зениток, спрятанных в укрытии. Теперь зенитчики могли бить вражеские самолеты, а немецкие летчики никак не могли обнаружить советские зенитки.
Главная мысль произведения заключается в том, что дети во время войны тоже могут бороться с врагом, хотя и без оружия. Они оказали серьезную взрослым людям, которые теперь могли бить фашистов без угрозы быть разгромленными.
Рассказ учит нас быть дальновидными и осмотрительными, а серьезные поступки нужно совершать, предварительно посоветовавшись с взрослыми. Сначала ребята сделали ошибку, соорудив снежную зенитку вблизи деревни, где находилась настоящая зенитная батарея. Но впоследствии они стали действовать под руководством военных - теперь ложные объекты располагались в строго обозначенных местах. Совместная работа и привела к обману противника.
Объяснение:
Объяснение:
Найчутлинішими «лакмусовими папірцями» майбутніх суспільних змін виявилися письменники. На межі XIX-XX ст. стара Європа зі страхом очікувала приходу «нових гунів», азіатів, які принесуть смерть класичній цивілізації. Викликом на це став твір «Скіфи» О. Блока. Реакцію на фобії «кінця XIX ст.», пов'язані з передчуттям настання «царства хама», приходу до влади напівосвічених, цинічно-войовничих «нових господарів життя», утілено в повісті М. Булгакова «Собаче серце».Експериментальним шляхом із пса Шарика професор Преображенський створив «нову людину» - Шарикова, однак справжньою людиною пес так і не став: «хто був нічим, той став ніким»...
Детальніше про те, як усі ці непрості події зображені в тогочасних літературних шедеврах, ви зможете прочитати у відповідних розділах підручника.
Події Першої світової війни вплинули на долі багатьох письменників. На її фронтах зі зброєю в руках воювали А. Барбюс і М. Гумільов, Е. Хемінгуей і Є. Маланюк, Е. М. Ремарк... Війна позначилася на їхньому світосприйнятті, стала однією з провідних тем творчості. Німецький письменник Т. Манн так писав про Першу світову війну: «Це історична віха, яка відзначила кінець одного світу і початок чогось абсолютно нового». Цим «абсолютно новим» і було XX ст. століття кризи і зламу, яке багато в чому змінило ментальність людства, зокрема мистецькі й літературні пріоритети та вподобання.
Ще не загоїлися рани Першої світової війни, як на горизонті виник привид наступної. Здавалося, що страшнішого лиха, ніж Перша світова війна, і бути не може. Однак навіть її страхіття поблякли від жахів і наслідків Другої світової війни. З 1 вересня 1939 р. по 9 травня 1945 р. лилася кров, фиміли вибухи, гинули люди... Воно й не дивно, адже багато країн континенту (гітлерівська Німеччина, сталінський СРСР, Італія Муссоліні, Іспанія Франко) пішли шляхом тоталітаризму з його основоположним гаслом: «Є дві точки зору: наша і неправильна!»