Ассоль — головна героїня повісті «пурпурові вітрила». ассоль — це дівчина, чия мрія стала дійсністю. ассоль рано втратила матір, і її виховав батько — суворий і замкнутий лонгрен. односельці їх цуралися, так як за версією власника таверни лонгрен був жорстоким і безсердечним. він не врятував його, коли того відносило в море. а те, що через нього померла мері, мати ассоль, власник таверни промовчав. з тих пір ассоль та її батька в селі недолюблювали, їх уникали. крім того, ассоль вважали несповна розуму після її розповіді про зустріч з чарівником, який обіцяв, що за нею колись приїде відважний принц на кораблі з червоними вітрилами. за це її називали не інакше, як «корабельна ассоль». за вдачею це була дівчина з багатою уявою і добрим серцем. вона могла говорити з деревами та чагарниками, як живими, піклуватися про братів менших, і щиро мріяти. коли вона підросла, то стала справжньою красунею. все що ассоль надягала, здавалося новим і чарівним. її обличчя було по-дитячому наївним і променистим. вона ні на мить не забувала про свою мрію і часто її уявляла. навіть лонгрен думав, що пройде час, і вона забуде слова казкаря егля. уміння самозабутньо мріяти і ігнорувати злі глузування оточуючих пішли дівчині на користь. у її житті, насправді, з’явився хтось особливий, надів на її палець кільце, поки вона спала. після цього, вона ще більше впевнилася в тому, що «він» скоро з’явиться в її житті. незабаром в селі каперни з’явився той самий корабель з червоними вітрилами, а з ним і артур грей — капітан корабля, відважний моряк, благородна людина, який почув історію про ассоль і втілив її в реальність. паспорт-характеристика образу ассоль родина. батько лонгрен, колишній моряк, мати мері, померла соціальний статус, матеріальний стан. донька моряка, бідна дитинство. самотність серед людей. тільки батько був для неї близькою людиною й створював атмосферу любові й родинного тепла. заняття, уміння: господарювала вдома, шила, продавати іграшки, спілкувалася з природою, мріяла ставлення оточуючих. більшість людей не розуміли її і не прагнули зрозуміти. тільки батькове серце билося в унісон із серцем ассоль. сприйняття навколишнього світу. відчувала красу природи, яка була для неї живою істотою, поетично сприймала оточуючий світ, у ній жило дві дівчини: одна донька матроса й ремісника, друга — «живий вірш». риси характеру: мрійлива, романтична, добра, працьовита, сильна духом, любить природу і розуміє її; турботлива донька складові щастя: віра в мрію; оптимізм; здатність протистояти труднощам; передчуття дива
Бывает так, что читаешь книгу, и чувствуешь, что одного из героев "списали с тебя". А порой может быть и так, что ты не можешь не восхищаться каким-то персонажем, который, кажется, во всём лучше тебя! И думаешь - да, на такого человека я хотел бы быть похожим. Мой любимый герой - кот Матроскин. Он мне нравится, потому что хозяйственный, заботливый, своенравный, добрый и очень любит хорошо поесть. Еще он достаточно дружелюбный. В повести он занимался домашним хозяйством. А когда дядя Федор заболел, он ухаживал за ним. Вообще, Матроскин особенный: во-первых, он умеет разговаривать, а во-вторых, он очень хотел иметь собственную фамилию, да еще чтобы не дразнительная была. О Матроскине еще много можно рассказывать, но я на этом остановлюсь. Повесть "Дядя Федор, пес и кот" достаточно большая и кот Матроскин в ней главный герой. Повесть очень интересная, поэтому я ее очень часто перечитываю.
джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Бывает так, что читаешь книгу, и чувствуешь, что одного из героев "списали с тебя". А порой может быть и так, что ты не можешь не восхищаться каким-то персонажем, который, кажется, во всём лучше тебя! И думаешь - да, на такого человека я хотел бы быть похожим. Мой любимый герой - кот Матроскин. Он мне нравится, потому что хозяйственный, заботливый, своенравный, добрый и очень любит хорошо поесть. Еще он достаточно дружелюбный. В повести он занимался домашним хозяйством. А когда дядя Федор заболел, он ухаживал за ним. Вообще, Матроскин особенный: во-первых, он умеет разговаривать, а во-вторых, он очень хотел иметь собственную фамилию, да еще чтобы не дразнительная была. О Матроскине еще много можно рассказывать, но я на этом остановлюсь. Повесть "Дядя Федор, пес и кот" достаточно большая и кот Матроскин в ней главный герой. Повесть очень интересная, поэтому я ее очень часто перечитываю.
Объяснение: