Ахиллес - герой,который совершал подвиги,воин,проводящий основное время в сражениях и боях.Погиб его лучший друг Патрокл и Ахиллес безутешен.Мать,богиня Фетида .с сёстрами поспешила на сыну.Гектор убил Партокла и похитил доспехи,дарованные богами и Ахилл не мог отомстить за смерть друга.Мать утешила сына,отправив его на троянцам,а сама умчалась на Олимп к Гефесту за новыми доспехами.
С богов Ахилл посеял смятение у троянцев,Афина помутила разум Гектора и возвеличила Ахилла,как бога.Гелиос сел в Океан,закончив день и битву.Ахилл в стане греков оплакивал и прощался с другом,устроив пышные проводы,а на Олимпе Гефест ковал новые доспехи.
Бог Гефест не просто выковал щит и доспехи для Ахиллеса.На щите кузнец изобразил картины жизни:солнце,океан,земля,звёзды соприкасались с землёй, страны и войны,мирная жизнь и торжества-всё это Гефест уместил на щите.
Гефест нарисовал картины мирной жизни,чтобы Ахиллес помнил,ради чего он сражается,сцены сельского труда ,чтобы герой помнил ради кого он сражается,ради простых тружеников,защищая их мирный труд,а картины праздничного танца юношей и девушек Гефест написал,чтобы воин помнил,как встречают героя-победителя,как его чтут и какие праздники устраивают в его честь,и скорее возвращался домой,с победами.
Поучив новые доспехи для сына,Фетида поспешила в лагерь греков,пока не встало солнце и началась новая битва.
Я з великим жалем перегортаю останню сторінку неймовірного оповідання відомого американського письменника Г. Уеллса «Чарівна крамниця» і опиняюся у зовсім іншому, реальному, буденному і не такому цікавому світі. Читаючи твір, я майже годину насолоджувалася дивовижним, радісним, чистим почуттям, адже я знаходилися у світі чарівної казки, від якої не хотілося відриватися і повертатися до повсякденних проблем. На превеликий жаль, мій світ зовсім не схожий на той казковий і дивовижний, в якому жив головний герой оповідання - маленький Джип.
У «Чарівній крамниці» мене все цікавило, чарувало і вабило: і чарівні дзеркала, і найнезвичайніший у світі капелюх, і порцелянова рука з колодою чарівних карт, і продавець крамниці, який з дивовижною спритністю діставав з рота і з-за вух кришталеві кульки. А які чудові іграшки були в цій лавці! Це й чарівні потяги, які рухалися без пружин і пари, і стійкі олов’яні солдатики, і коник-гойдалка, і чудова лялька, яка плакала і промовляла: «Яйце є — яйця немає». Все це — світ чарівної незабутньої казки, неповторний світ дитинства, у якому я опинилася завдяки неперевершеному таланту Г. Уеллса.
Автор оповідання якось зазначив: «Право називатися справжнім письменником має лише той, хто може навчити чого-небудь своїх сучасників, хто краще бачить навколо і більше бачить попереду. Я завжди згоден думати, що я усе-таки такий». І він мав рацію, адже своїм прекрасним оповіданням він вчив читачів розуміти, любити і шанувати людей, бачити в них прекрасне в навколишньому світі, бути безпосередніми і людяними. Нарешті, він вчив мріяти і вірити в диво, вчив сподіватися і не втрачати надію, що світ стане гуманнішим, прекраснішим, досконалішим, а головне — добрішим.
І хоч час дитинства дуже швидкоплинний, проте у подальшому житті саме він стає нам духовною опорою. І я ще раз переконалася у цьому, з задоволенням читаючи оповідання Г. Уеллса «Чарівна крамниця».
Я дочитала останню сторінку, згорнула книжку, але я впевнена, що на цьому моє знайомство з письменником не закінчиться. Я хочу і буду відкривати світ пригод і фантастики в інших творах Г. Уеллса, адже зустріч з одним з найулюбленіших моїх письменників для мене завжди — свято і радість.
Ахиллес - герой,который совершал подвиги,воин,проводящий основное время в сражениях и боях.Погиб его лучший друг Патрокл и Ахиллес безутешен.Мать,богиня Фетида .с сёстрами поспешила на сыну.Гектор убил Партокла и похитил доспехи,дарованные богами и Ахилл не мог отомстить за смерть друга.Мать утешила сына,отправив его на троянцам,а сама умчалась на Олимп к Гефесту за новыми доспехами.
С богов Ахилл посеял смятение у троянцев,Афина помутила разум Гектора и возвеличила Ахилла,как бога.Гелиос сел в Океан,закончив день и битву.Ахилл в стане греков оплакивал и прощался с другом,устроив пышные проводы,а на Олимпе Гефест ковал новые доспехи.
Бог Гефест не просто выковал щит и доспехи для Ахиллеса.На щите кузнец изобразил картины жизни:солнце,океан,земля,звёзды соприкасались с землёй, страны и войны,мирная жизнь и торжества-всё это Гефест уместил на щите.
Гефест нарисовал картины мирной жизни,чтобы Ахиллес помнил,ради чего он сражается,сцены сельского труда ,чтобы герой помнил ради кого он сражается,ради простых тружеников,защищая их мирный труд,а картины праздничного танца юношей и девушек Гефест написал,чтобы воин помнил,как встречают героя-победителя,как его чтут и какие праздники устраивают в его честь,и скорее возвращался домой,с победами.
Поучив новые доспехи для сына,Фетида поспешила в лагерь греков,пока не встало солнце и началась новая битва.
Объяснение:
Это чисто мое мнение)
надеюсь, это кратко)
Я з великим жалем перегортаю останню сторінку неймовірного оповідання відомого американського письменника Г. Уеллса «Чарівна крамниця» і опиняюся у зовсім іншому, реальному, буденному і не такому цікавому світі. Читаючи твір, я майже годину насолоджувалася дивовижним, радісним, чистим почуттям, адже я знаходилися у світі чарівної казки, від якої не хотілося відриватися і повертатися до повсякденних проблем. На превеликий жаль, мій світ зовсім не схожий на той казковий і дивовижний, в якому жив головний герой оповідання - маленький Джип.
У «Чарівній крамниці» мене все цікавило, чарувало і вабило: і чарівні дзеркала, і найнезвичайніший у світі капелюх, і порцелянова рука з колодою чарівних карт, і продавець крамниці, який з дивовижною спритністю діставав з рота і з-за вух кришталеві кульки. А які чудові іграшки були в цій лавці! Це й чарівні потяги, які рухалися без пружин і пари, і стійкі олов’яні солдатики, і коник-гойдалка, і чудова лялька, яка плакала і промовляла: «Яйце є — яйця немає». Все це — світ чарівної незабутньої казки, неповторний світ дитинства, у якому я опинилася завдяки неперевершеному таланту Г. Уеллса.
Автор оповідання якось зазначив: «Право називатися справжнім письменником має лише той, хто може навчити чого-небудь своїх сучасників, хто краще бачить навколо і більше бачить попереду. Я завжди згоден думати, що я усе-таки такий». І він мав рацію, адже своїм прекрасним оповіданням він вчив читачів розуміти, любити і шанувати людей, бачити в них прекрасне в навколишньому світі, бути безпосередніми і людяними. Нарешті, він вчив мріяти і вірити в диво, вчив сподіватися і не втрачати надію, що світ стане гуманнішим, прекраснішим, досконалішим, а головне — добрішим.
І хоч час дитинства дуже швидкоплинний, проте у подальшому житті саме він стає нам духовною опорою. І я ще раз переконалася у цьому, з задоволенням читаючи оповідання Г. Уеллса «Чарівна крамниця».
Я дочитала останню сторінку, згорнула книжку, але я впевнена, що на цьому моє знайомство з письменником не закінчиться. Я хочу і буду відкривати світ пригод і фантастики в інших творах Г. Уеллса, адже зустріч з одним з найулюбленіших моїх письменників для мене завжди — свято і радість.