В заросшем крапивой больничном дворе стоит небольшой флигель. Сторож Никита — старый отставной солдат, очень исполнительный и любящий порядок человек.
Кровати в комнатах привинчены к полу. В палате номер шесть находятся пять сумасшедших. Еврей Моисейка помешался, когда у него сгорела мастерская. Никого, кроме него, не пускают на улицу. Моисейка любит услужить. Все подаяние, что собирает на улице, отдает сторожу. Своей услужливостью он подражает Ивану Дмитриевичу Громову, который укрывает своих соседей, когда они спят, подает им воду. Но во время срывов Иван Дмитриевич кричит о человеческой подлости, о грешниках и насильниках.
Творчість Аполлінера спиралася на традиції французького фольклору, поезію Ф. Війона та лірику доби Відродження. Поет був прихильником творчості французьких романтиків, а також поетів межі століть — П. Верлена, А. Рембо, С. Малларме.Творчий дебют Г. Аполлінера відбувся на початку століття. Його перші, доволі традиційні поетичні спроби («Рейнські вірші») були навіяні любовними захопленнями під час мандрівки Німеччиною в 1901 —1902 роках. Зв'язок із романтичною і символістською традицією тут посилюється глибоким емоційним сприйняттям німецького фольклору й образів романтичної поезії, засвоєнням тем і ритмів німецької народної пісні («Дзвони», «Ніч на Рейні»). Відчуваються у творчості Аполлінера й слов'янські джерела, яким поет завжди надавав великого значення. Використовуючи образ Лорелеї, створений К. Брентано і підхоплений іншими німецькими романтиками, в тому числі Г. Гейне, поет посилює його виразність, драматизує вірш, надає йому динамізму.
Кровати в комнатах привинчены к полу. В палате номер шесть находятся пять сумасшедших. Еврей Моисейка помешался, когда у него сгорела мастерская. Никого, кроме него, не пускают на улицу. Моисейка любит услужить. Все подаяние, что собирает на улице, отдает сторожу. Своей услужливостью он подражает Ивану Дмитриевичу Громову, который укрывает своих соседей, когда они спят, подает им воду. Но во время срывов Иван Дмитриевич кричит о человеческой подлости, о грешниках и насильниках.
Творчість Аполлінера спиралася на традиції французького фольклору, поезію Ф. Війона та лірику доби Відродження. Поет був прихильником творчості французьких романтиків, а також поетів межі століть — П. Верлена, А. Рембо, С. Малларме.Творчий дебют Г. Аполлінера відбувся на початку століття. Його перші, доволі традиційні поетичні спроби («Рейнські вірші») були навіяні любовними захопленнями під час мандрівки Німеччиною в 1901 —1902 роках. Зв'язок із романтичною і символістською традицією тут посилюється глибоким емоційним сприйняттям німецького фольклору й образів романтичної поезії, засвоєнням тем і ритмів німецької народної пісні («Дзвони», «Ніч на Рейні»). Відчуваються у творчості Аполлінера й слов'янські джерела, яким поет завжди надавав великого значення. Використовуючи образ Лорелеї, створений К. Брентано і підхоплений іншими німецькими романтиками, в тому числі Г. Гейне, поет посилює його виразність, драматизує вірш, надає йому динамізму.