Пригадайте міфи,уяких є мотив перетворення.Дайте письмову відповідь:Чи було перетворення вродливого юнака на квітку нарцис раптовим? Чи,як вважав Овідій, кожному по заслуз
4 . Миф — сказание, передающее представления людей о мире, месте человека в нём, о происхождении всего сущего, о богах и героях; определенное представление о мире. Сказка — эпический жанр устного народного творчества: прозаический устный рассказ о вымышленных событиях в фольклоре разных народов.
2. Герой Геракл був сином Зевса та земної жінки Алкмени. Йому присвячено безліч літературних творів, скульптур, картин, що належать уславленим митцям усього світу. Насправді його звали Алкідом («сильним»). Ім'я Геракл він отримав через ненависть до нього дружини Зевса — Гери. В дослівному перекладі слово «геракл» означає «уславлений Герою», або «завдяки Гері». Це протиріччя помічали вже давні греки. Але так воно й було — Гера, ненавидячи Геракла, ставила на його шляху всілякі перешкоди, чим сприяла тому, що герой, долаючи їх, щораз більше прославлявся.
1. Художественным образом может быть что угодно, зависит от произведения. Это могут быть и образы главных героев, и образ природы, и образ города, и образы животных. В общем, все, что как-то работает на сюжет и стиль. Объяснение зависит от самого образа. К примеру, если брать образ Скарлетт из "Унесенных ветром" надо писать, что это сильная женщина, страстная натура, достаточно романтичная. Жизнь вынуждает ее быть сильнее, чем, возможно, ей хотелось бы, принимать решения и брать на себя ответственность. И тд.
3. Міф — стародавня оповідь про походження й будову Всесвіту, діяння богів, таємниці народження й смерті людини, життя правителів і героїв.
Такі оповіді тривалий час супроводжувалися магічними ритуалами, танцями, піснями, ілюструвалися скульптурними зображеннями персонажів. Отож у міфі поєднувалися елементи різних царин культурного життя давніх людей. З плином часу ці елементи розвинулися в окремі галузі науки й культури, а самі міфічні оповіді увійшли до скарбниці словесного мистецтва.
Звісно, за тих часів, коли виникали міфи, ще не існувало ані наук у сучасному розумінні, ані досконалих приладів. Основним засобом пізнання світу була фантазія над законами природи й суспільним життям у міфах утілювалися в яскравих образних картинах, що змальовували незвичайні події та фантастичних істот (богів, напівбогів, чудовиськ, дивовижних тварин та інше). Наші далекі предки ще не відокремлювали себе від природи, а тому наділяли її людськими якостями. Вони вірили, що річки й зорі — живі істоти, а звірі й дерева мають душу... Давні люди вважали, що світ, населений різноманітними божествами, які керують їхніми долями й законами природи. Усе це відбилося в міфах.
5. Зевс пожелал уничтожить также и человеческий род, который стал высокомерен. Тогда Прометей встал на защиту человеческого рода. Он хотел дать людям то, с чего они могли бы себе сами, не полагаясь больше на Зевса. В легенде говорится, что Прометей научил людей пользоваться письмом и другими ремёслами, например, огнём который он украл у богов. Этим он навлёк на себя гнев Зевса. Он был прикован к скале Кавказа и долгое время терпел ужасные мучения.
6. (Індія) За «Махабхаратою», світ виник з яйця, яке плавало у воді. З яйця вийшов Брахма, котрий розділив яйце, створивши небо і землю з його половин, після чого створив все у світі, в тому числі й богів і людей.
(Китай) Так одна з космогонічних схем зводиться до того, що на початку всесвіт нагадував яйце, наповнене хаосом, в якому утворився велетень Пань-гу. Він розколов яйце, його половинки утворили небо та землю, а з тіла Пань-гу виникли світ і все в ньому, включаючи людей. Також створення людей приписується божеставам Нюй-ва і Фу-сі. Нюй-ва — змієлюдина, створила людей з глини і впорядкувала світ, який роздирали катаклізми. Фу-сі навчив людей ремеслам, полюванню і використанню вогню.
(Японія) У японській міфології немає єдиного творця, з хаосу самі собою виникли боги-камі Аме-но Мінаканусі, Такамімусубі й Камімусубі. За ними виникли менш абстрактні боги, пов'язані природними об'єктами, утворилася неоформлена земля. Завершення космогонічного процесу позначилося появою Ідзанаґі й Ідзанамі, котрі зробили землю твердою. Одружившись, вони створили Японські острови, камі та людей, що їх населяють. Їхня дочка Аматерасу, яка сяяла світлом, отримала у володіння Рівнину Високого Неба та стала богинею сонця і землеробства. Аматерасу дала людям злаки, навчила їх вирощувати та займатися ремеслами.
Слово о полку Игореве» - одно из крупнейших произведений древней литературы, написанное во времена Киевской Руси, поэтому представляющее собой большую литературную ценность. Как историческое произведение древнерусской литературы «Слово» позволяет читателю не только узнать о событиях того времени, но также проследить и понять отношение автора к ним. Мысли автора, жившего несколько столетий назад, написаны древним русским языком, а впоследствии переведены на современный, понятный все русский язык. «Слово» является также одним из крупнейших и наиболее значимых произведений мировой литературы.
В основу поемы «Слово о полку Игореве» положена борьба русского народа с внешними врагами – соседскими племенами половцев, в частности поход против них северных князей во главе с Игорем. Основной причиной похода князей было намеренье разгромить придонских половцев, освободить Донский водный путь, связывающий Русь с южными и восточными рынками, и надолго обезопасить население своих княжеств от набегов кочевников. После победы над половцами великого Киевского князя Святослава, который врагов «грозой своею, усмирил своими сильными полками и булатными мечами», сыновья его, Игорь и Всеволод снова решили идти войной на врагов.
В «Слове» образы князей Игоря и Всеволода раскрываются как героических защитников родины, храбрых, смелых, сильных, не побоявшихся трудностей войны, оставшись без других князей. Игорь борется, не жалея себя, врагов не щадя, за свою родину, за честь и славу. Но половцы оказались сильнее, и князь попал в плен, «повернув всю землю Русскую в смятение». Позже Игорю удалось бежать из плена и благополучно вернуться на Русь. А мужественный Всеволод бьется в первых рядах войска, не жалея ни себя, ни своего меча, ничто не может остановить его в битве за свободу, за справедливость, за «золотой отцовский престол». Автор сравнивает Всеволода с ярым туром, который в Древней Руси был символом мужества и силы. Хочет Всеволод Русскую землю освободить и себе славу добыть.
Славная, храбрая русская дружина – сильное, стойкое войско, смело следующее за своим предводителем, чтобы одержать желанную победу. Дружина держалась до последнего, много храбрых воинов полегло на чужой земле, вдали от родины и семьи. Только когда стало окончательно ясно, что нет никаких шансов на выживание, не то что на победу, русское войско позволило себе бегством.
А великий мудрый князь Святослав предугадывал печальный исход битвы. В ночь перед поражением русских войск он видел пророческий сон, предвещающий горе и печаль. Кроме того, перед решающим боем произошло солнечное затмение – еще одно плохое знамение. И, узнав о поражении, Святослав произнес «золотое» слово. В уста Святослава автор вкладывает свои собственные мысли: осуждение необдуманного выступления северских князей, похвалу их мужеству, порицание других князей, занятых междоусобицами. Святослав призывал всех князей и весь русский народ объединиться в борьбе с врагами и уберечь Русь от их вторжений.
Основная идея «Слово о полку Игореве» - единство Русской земли, призыв к русским князям прекратить взаимные раздоры и вместе выступить против общего врага. Неизвестный автор «Слова» выражает думы и стремления русского народа – в этом заключается народность произведения.
4 . Миф — сказание, передающее представления людей о мире, месте человека в нём, о происхождении всего сущего, о богах и героях; определенное представление о мире. Сказка — эпический жанр устного народного творчества: прозаический устный рассказ о вымышленных событиях в фольклоре разных народов.
2. Герой Геракл був сином Зевса та земної жінки Алкмени. Йому присвячено безліч літературних творів, скульптур, картин, що належать уславленим митцям усього світу. Насправді його звали Алкідом («сильним»). Ім'я Геракл він отримав через ненависть до нього дружини Зевса — Гери. В дослівному перекладі слово «геракл» означає «уславлений Герою», або «завдяки Гері». Це протиріччя помічали вже давні греки. Але так воно й було — Гера, ненавидячи Геракла, ставила на його шляху всілякі перешкоди, чим сприяла тому, що герой, долаючи їх, щораз більше прославлявся.
1. Художественным образом может быть что угодно, зависит от произведения. Это могут быть и образы главных героев, и образ природы, и образ города, и образы животных. В общем, все, что как-то работает на сюжет и стиль. Объяснение зависит от самого образа. К примеру, если брать образ Скарлетт из "Унесенных ветром" надо писать, что это сильная женщина, страстная натура, достаточно романтичная. Жизнь вынуждает ее быть сильнее, чем, возможно, ей хотелось бы, принимать решения и брать на себя ответственность. И тд.
3. Міф — стародавня оповідь про походження й будову Всесвіту, діяння богів, таємниці народження й смерті людини, життя правителів і героїв.
Такі оповіді тривалий час супроводжувалися магічними ритуалами, танцями, піснями, ілюструвалися скульптурними зображеннями персонажів. Отож у міфі поєднувалися елементи різних царин культурного життя давніх людей. З плином часу ці елементи розвинулися в окремі галузі науки й культури, а самі міфічні оповіді увійшли до скарбниці словесного мистецтва.
Звісно, за тих часів, коли виникали міфи, ще не існувало ані наук у сучасному розумінні, ані досконалих приладів. Основним засобом пізнання світу була фантазія над законами природи й суспільним життям у міфах утілювалися в яскравих образних картинах, що змальовували незвичайні події та фантастичних істот (богів, напівбогів, чудовиськ, дивовижних тварин та інше). Наші далекі предки ще не відокремлювали себе від природи, а тому наділяли її людськими якостями. Вони вірили, що річки й зорі — живі істоти, а звірі й дерева мають душу... Давні люди вважали, що світ, населений різноманітними божествами, які керують їхніми долями й законами природи. Усе це відбилося в міфах.
5. Зевс пожелал уничтожить также и человеческий род, который стал высокомерен. Тогда Прометей встал на защиту человеческого рода. Он хотел дать людям то, с чего они могли бы себе сами, не полагаясь больше на Зевса. В легенде говорится, что Прометей научил людей пользоваться письмом и другими ремёслами, например, огнём который он украл у богов. Этим он навлёк на себя гнев Зевса. Он был прикован к скале Кавказа и долгое время терпел ужасные мучения.
6. (Індія) За «Махабхаратою», світ виник з яйця, яке плавало у воді. З яйця вийшов Брахма, котрий розділив яйце, створивши небо і землю з його половин, після чого створив все у світі, в тому числі й богів і людей.
(Китай) Так одна з космогонічних схем зводиться до того, що на початку всесвіт нагадував яйце, наповнене хаосом, в якому утворився велетень Пань-гу. Він розколов яйце, його половинки утворили небо та землю, а з тіла Пань-гу виникли світ і все в ньому, включаючи людей. Також створення людей приписується божеставам Нюй-ва і Фу-сі. Нюй-ва — змієлюдина, створила людей з глини і впорядкувала світ, який роздирали катаклізми. Фу-сі навчив людей ремеслам, полюванню і використанню вогню.
(Японія) У японській міфології немає єдиного творця, з хаосу самі собою виникли боги-камі Аме-но Мінаканусі, Такамімусубі й Камімусубі. За ними виникли менш абстрактні боги, пов'язані природними об'єктами, утворилася неоформлена земля. Завершення космогонічного процесу позначилося появою Ідзанаґі й Ідзанамі, котрі зробили землю твердою. Одружившись, вони створили Японські острови, камі та людей, що їх населяють. Їхня дочка Аматерасу, яка сяяла світлом, отримала у володіння Рівнину Високого Неба та стала богинею сонця і землеробства. Аматерасу дала людям злаки, навчила їх вирощувати та займатися ремеслами.
В основу поемы «Слово о полку Игореве» положена борьба русского народа с внешними врагами – соседскими племенами половцев, в частности поход против них северных князей во главе с Игорем. Основной причиной похода князей было намеренье разгромить придонских половцев, освободить Донский водный путь, связывающий Русь с южными и восточными рынками, и надолго обезопасить население своих княжеств от набегов кочевников. После победы над половцами великого Киевского князя Святослава, который врагов «грозой своею, усмирил своими сильными полками и булатными мечами», сыновья его, Игорь и Всеволод снова решили идти войной на врагов.
В «Слове» образы князей Игоря и Всеволода раскрываются как героических защитников родины, храбрых, смелых, сильных, не побоявшихся трудностей войны, оставшись без других князей. Игорь борется, не жалея себя, врагов не щадя, за свою родину, за честь и славу. Но половцы оказались сильнее, и князь попал в плен, «повернув всю землю Русскую в смятение». Позже Игорю удалось бежать из плена и благополучно вернуться на Русь. А мужественный Всеволод бьется в первых рядах войска, не жалея ни себя, ни своего меча, ничто не может остановить его в битве за свободу, за справедливость, за «золотой отцовский престол». Автор сравнивает Всеволода с ярым туром, который в Древней Руси был символом мужества и силы. Хочет Всеволод Русскую землю освободить и себе славу добыть.
Славная, храбрая русская дружина – сильное, стойкое войско, смело следующее за своим предводителем, чтобы одержать желанную победу. Дружина держалась до последнего, много храбрых воинов полегло на чужой земле, вдали от родины и семьи. Только когда стало окончательно ясно, что нет никаких шансов на выживание, не то что на победу, русское войско позволило себе бегством.
А великий мудрый князь Святослав предугадывал печальный исход битвы. В ночь перед поражением русских войск он видел пророческий сон, предвещающий горе и печаль. Кроме того, перед решающим боем произошло солнечное затмение – еще одно плохое знамение. И, узнав о поражении, Святослав произнес «золотое» слово. В уста Святослава автор вкладывает свои собственные мысли: осуждение необдуманного выступления северских князей, похвалу их мужеству, порицание других князей, занятых междоусобицами. Святослав призывал всех князей и весь русский народ объединиться в борьбе с врагами и уберечь Русь от их вторжений.
Основная идея «Слово о полку Игореве» - единство Русской земли, призыв к русским князям прекратить взаимные раздоры и вместе выступить против общего врага. Неизвестный автор «Слова» выражает думы и стремления русского народа – в этом заключается народность произведения.