Прочитай отрывок текста от слов деревя Так жалобно стал остановлен дослов Отпустите меня травки я все шепну Найди из и Выпиши из отрывом диалектные слова выясните их значение
Кохання, здатне пережити смерть. Саме так можна охарактеризувати лейтмотив драми Шекспіра «Ромео і Джульєтта». Почуття, що спалахнуло зненацька, здавалось би, не має права на життя. Дві сім’ї ведуть запеклу ворожнечу лютою ненавистю і кривавими розправами. Ромео впевнений, що кохає Розаліну, а до Джульєтти сватається Парис.
Кохання не знає кордонів. Оселившись у серцях Ромео і Джульєтти воно творить справжні дива: змушує забути про протистояння родин, міняє їхні характери. Читач бачить, як Джульєтта із романтичної вразливої дівчини перетворюється на сильну жінку, яка здатна боротися за право кохати і бути коханою.
Последняя строфа обращена к невидимому слушателю. Невозможно понять, кто является адресатом: читатель или же сам лирический герой. В этих строках лирическое «Я» призывает забыть о своих печалях и полностью отдаться природе. Стремится убежать от повседневной серости, рутины. Чтобы сделать это, нужно хоть на миг забыть о своих целях и тревожных мыслях. Последние строки подсказывают, что под маской лирического героя скрывается беззаботный юноша, желающий свободы и приключений. В последней строфе поднимаются две проблемы: душевной свободы от суетной человеческой жизни и единения человека и природы.
Відповідь:
Кохання, здатне пережити смерть. Саме так можна охарактеризувати лейтмотив драми Шекспіра «Ромео і Джульєтта». Почуття, що спалахнуло зненацька, здавалось би, не має права на життя. Дві сім’ї ведуть запеклу ворожнечу лютою ненавистю і кривавими розправами. Ромео впевнений, що кохає Розаліну, а до Джульєтти сватається Парис.
Кохання не знає кордонів. Оселившись у серцях Ромео і Джульєтти воно творить справжні дива: змушує забути про протистояння родин, міняє їхні характери. Читач бачить, як Джульєтта із романтичної вразливої дівчини перетворюється на сильну жінку, яка здатна боротися за право кохати і бути коханою.
Объяснение:
Последняя строфа обращена к невидимому слушателю. Невозможно понять, кто является адресатом: читатель или же сам лирический герой. В этих строках лирическое «Я» призывает забыть о своих печалях и полностью отдаться природе. Стремится убежать от повседневной серости, рутины. Чтобы сделать это, нужно хоть на миг забыть о своих целях и тревожных мыслях. Последние строки подсказывают, что под маской лирического героя скрывается беззаботный юноша, желающий свободы и приключений. В последней строфе поднимаются две проблемы: душевной свободы от суетной человеческой жизни и единения человека и природы.