вільфрел айвенго — головний герой твору. 1. походження героя. (айвенго належав до шанованого старовинного роду саксів. його батько — седрік сакс — представник тієї частини знаті, яка не бажає коритися норманам і мріє про відродження своєї незалежності.) 2. володіння зброєю, хоробрість, спритність — риси справжнього лицаря (незважаючи на те, що айвенго дуже молодий, ніхто з лицарів не зумів перевершити його у мистецтві володіння зброєю. він бере участь у всіх лицарських турнірах, відстоюючи честь і справедливість. на турнірі під ашбою він, коли лицарі-норманн майже стали переможцями, з’являється із девізом «позбавлений спадку» і перемагає в смертельному бою найсильнішого з норманів — гордовитого храмовника бріана де буагі 3. вірність королю річарду. (повернувшись після хрестового походу, він вірно служить королю річарду, який у цей час повернувся до ії, захищає честь короля і його хоробрих воїнів.) 4. чесність і шляхетність. (айвенго попереджає про небезпеку ісаака, з яким хотів розправитися храмовник, є вийти із замку й дістатися до безпечного місця. для айвенго не має значення та обставина, що ісаак — єврей, хоча, за тогочасними переконаннями, християнину не личило піклуватися про життя «нащадка зневаженого народу».) 5. здатність на сильне кохання. (айвенго усім серцем покохав вихованку седріка — леді ровену. його почуття не остудило навіть те, що його батько, маючи намір одружити ровену з ательстаном коїгтисбурзьким, позбавив айвенго спадщини й вигнав із дому. перемігши на турнірі під ашбою, лицар позбавлений спадку обирає королевою турніру леді ровену. зрештою сила кохання перемагає: старий седрік дарував синові прощення, і згодом айвенго з коханою ровеною одружуються) 6. готовність людям у біді. (ребекку, дочку ісаака, несправедливо звинуватили в чаклунстві і, за законами того часу, мали спалити на вогнищі. шляхетний айвенго, пам’ятаючи, як дівчина доглядала за ним, коли він був тяжко поранений, поспішає на турнір захистити її честь і мечем довести її невинність.) в образі айвенго втілено найкращі лицарські чесноти. автор створив портрет ідеального лицаря, врода якого поєднується з розумом і шляхетністю, а відвага — з умінням битися. він доблесний, некористолюбний, вірний своїй коханій і своєму королю.
Лови повесть «станционный смотритель» — это человеческой жизни, в которую бесцеремонно вторглись и безжалостно ее растоптали. повесть построена по всем правилам жанра. сначала мы знакомимся с местом действия и героем — самсоном выриным. потом автор вводит в развитие сюжета персонажей, сопричастных к тому, что произойдет с главным героем. перед нами трагедия «маленького человека» , чиновника четырнадцатого класса. станционный смотритель самсон вырин живет бедно, своим трудом, исполненным оскорблений и унижений, он добывает средства к существованию, но ни на что не жалуется и доволен судьбой. он растит дочь — милую, чуткую, красивую девушку, которая ему и иногда сглаживает конфликтные ситуации, которые неизбежно возникают на станции с нетерпеливыми и строгими проезжающими. но в этот маленький спокойный мир приходит беда: молодой гусар минский тайно увозит дуню в петербург.
вільфрел айвенго — головний герой твору. 1. походження героя. (айвенго належав до шанованого старовинного роду саксів. його батько — седрік сакс — представник тієї частини знаті, яка не бажає коритися норманам і мріє про відродження своєї незалежності.) 2. володіння зброєю, хоробрість, спритність — риси справжнього лицаря (незважаючи на те, що айвенго дуже молодий, ніхто з лицарів не зумів перевершити його у мистецтві володіння зброєю. він бере участь у всіх лицарських турнірах, відстоюючи честь і справедливість. на турнірі під ашбою він, коли лицарі-норманн майже стали переможцями, з’являється із девізом «позбавлений спадку» і перемагає в смертельному бою найсильнішого з норманів — гордовитого храмовника бріана де буагі 3. вірність королю річарду. (повернувшись після хрестового походу, він вірно служить королю річарду, який у цей час повернувся до ії, захищає честь короля і його хоробрих воїнів.) 4. чесність і шляхетність. (айвенго попереджає про небезпеку ісаака, з яким хотів розправитися храмовник, є вийти із замку й дістатися до безпечного місця. для айвенго не має значення та обставина, що ісаак — єврей, хоча, за тогочасними переконаннями, християнину не личило піклуватися про життя «нащадка зневаженого народу».) 5. здатність на сильне кохання. (айвенго усім серцем покохав вихованку седріка — леді ровену. його почуття не остудило навіть те, що його батько, маючи намір одружити ровену з ательстаном коїгтисбурзьким, позбавив айвенго спадщини й вигнав із дому. перемігши на турнірі під ашбою, лицар позбавлений спадку обирає королевою турніру леді ровену. зрештою сила кохання перемагає: старий седрік дарував синові прощення, і згодом айвенго з коханою ровеною одружуються) 6. готовність людям у біді. (ребекку, дочку ісаака, несправедливо звинуватили в чаклунстві і, за законами того часу, мали спалити на вогнищі. шляхетний айвенго, пам’ятаючи, як дівчина доглядала за ним, коли він був тяжко поранений, поспішає на турнір захистити її честь і мечем довести її невинність.) в образі айвенго втілено найкращі лицарські чесноти. автор створив портрет ідеального лицаря, врода якого поєднується з розумом і шляхетністю, а відвага — з умінням битися. він доблесний, некористолюбний, вірний своїй коханій і своєму королю.