Богдан Хмельницький в історії України Богдан Хмельницький - син українського шляхтича Михайла, що був урядником у місті Чигирині й недалеко від Чигирина мав невеликий хутір Суботів. Ще зовсім молодим Богдан вступив до козацького війська. Вже скоро всі помітили, що з нього буде хоробрий і відважний козак-лицар та розумний керівник. Як козацький старшина він брав участь у численних битвах з турками, а в битві під Цецорою (1620 року) боровся поруч зі своїм батьком. Батько загинув у тій битві, а молодий Богдан потрапив у турецьку неволю, де пробув два роки. Вийшовши з неволі, став сотником Козацького війська, і знали його запоріжці як відважного й розумного чоловіка. По невдалому козацькому повстанні в 1638 році Хмельницький жив постійно в Чигирині або в своєму хуторі Суботові, успадкуваному від батька. Та чигиринський староста й урядники не довіряли йому й боялися його. Тому часто посилали його з козаками в степи нищити татарські загони. Коли вже в 1647 році Хмельницький рушив з сотнею козаків у степ, Чаплинський напав зі своїми гайдуками на Суботів. Тоді Богдан Хмельницький вирішив помститися за свою кривду і за кривди народу не тільки Чаплинському, а й усім подібним панам, що зухвало поводилися з народом. Він поїхав на Січ, скликав усіх козаків, що малими загонами перебували по степах, і розказав їм про свою кривду й кривду всього народу. В 1648 році він рушив проти польського війська і всієї шляхти, що була в Україні. Незабаром стали приставати до козаків молоді й старі, і Богдан вже мав коло себе велике військо й почав перемагати поляків. Під Жовтими Водами розбив військо Стефана Потоцького, а його самого взяв до неволі. Під Корсунем розбив головні польські сили і взяв до неволі обох польських воєначальників: Потоцького й Калиновського. Пани й орендарі, зачувши про те, що сталося коло Жовтих Вод і Корсуня, самі почали втікати з України, утік також і князь Ярема Вишневецький, найжорстокіший ворог козаків. Визначною подією в Україні було прийняття рішення Богданом Хмельницьким про возз'єднання України з Росією, яке відбулося в місті Переяславі 1654 року. Гетьман Хмельницький має в українській історії велику славу, бо він перший рішуче повів козацьке військо до боротьби за волю народу і рідної землі. Про Хмельницького народ складав пісні, з яких багато дотепер збереглося. Його прославили декотрі наші письменники у віршах, в оповіданнях і повістях. У Києві, на площі перед храмом святої Софії, стоїть гарний пам'ятник Хмельницькому.
Математик Харлампий Диогенович заметно отличался от своих неряшливых коллег. С его появлением в классе установилась строгая дисциплина. На уроках было так тихо, что директор школы не мог поверить, что ученики на своих местах, а не на стадионе. Тишина воцарялась, как только учитель заходил в класс, и длилась до конца урока. Иногда был слышен смех. Харлампий Диогенович позволял себе пошутить, а ребятам весело посмеяться. Например, он мог оказать величайшее почтение опоздавшему ученику, уступив ему дорогу в класс и назвав его вдогонку принцем Уэльским. Учитель никогда не ругался, не вызывал в школу родителей. На контрольных ребята не списывали, потому что знали, что Харлампий Диогенович сразу узнает такую работу и высмеет нерадивого ученика. Не избежал участи оказаться смешным перед всем классом и рассказчик.
Однажды он никак не мог решить задачу. Не выполнив домашнее задание, он пришел в школу. Убедившись, что у других ребят решение тоже не сошлось с ответом, мальчик побежал играть в футбол. Перед самым началом урока он узнал, что отличник Сахаров справился с заданием. И у соседа по парте Адольфа Комарова задача тоже оказалась решена. Рассказчик замер в ожидании того, что спросят именно его. В класс заглянули доктор и медсестра. Они искали пятый «А» класс, чтобы провести вакцинацию. Мальчик из страха вызвался показать, где находится этот класс и учитель дал ему разрешение. По пути он узнает, что прививку их классу планируют сделать на следующем уроке и сообщает медикам, что класс уйдет в музей. Забежав перед доктором в класс, рассказчик увидел, что задачу у доски решал Шурик Авдеенко, но объяснить решение так и не смог. Учитель отправил его на место, а за решенную задачу похвалил Адольфа.
Медики, вернувшись, сообщили, что ребятам необходимо сделать прививки и учитель позволил им занять урок. Первым на прививку вызвали Авдеенко. Он сделал ее без страха, ведь прививка его от возможной двойки. Адольф Комаров был бледен. Сосед по парте утешал его, но это не действовало. От укола Алик сделался еще бледнее, и доктору пришлось дать ему нашатырь. Рассказчик гордился перед Аликом тем, что не почувствовал укола, хотя это была неправда. Медики ушли.
Немного времени оставалось до конца урока. Харлампий Диогенович в задумчивости начал рассказ о двенадцати подвигах Геракла и о некоем молодом человеке, решившим своим тринадцатым подвигом скорректировать греческую мифологию. Учитель сказал, что этот подвиг был совершен из трусости, а ради чего это было сделано, он попросил объяснить рассказчика, вызвав его к доске. Харлампий Диогенович попросил мальчика рассказать, как он решил домашнюю задачу. Ученик пытался тянуть время, но выглядел все нелепее и смешнее. С тех пор мальчик стал серьезнее относиться к выполнению домашнего задания. Рассуждая, он пришел к выводу, что хуже всего, что человек перестает бояться быть смешным. Это может навлечь на него несчастья. Спесивые римские императоры не увидели вовремя, как на самом деле они смешны, оттого и погибла великая империя.
Богдан Хмельницький - син українського шляхтича Михайла, що був урядником у місті Чигирині й недалеко від Чигирина мав невеликий хутір Суботів. Ще зовсім молодим Богдан вступив до козацького війська. Вже скоро всі помітили, що з нього буде хоробрий і відважний козак-лицар та розумний керівник. Як козацький старшина він брав участь у численних битвах з турками, а в битві під Цецорою (1620 року) боровся поруч зі своїм батьком. Батько загинув у тій битві, а молодий Богдан потрапив у турецьку неволю, де пробув два роки.
Вийшовши з неволі, став сотником Козацького війська, і знали його запоріжці як відважного й розумного чоловіка. По невдалому козацькому повстанні в 1638 році Хмельницький жив постійно в Чигирині або в своєму хуторі Суботові, успадкуваному від батька. Та чигиринський староста й урядники не довіряли йому й боялися його. Тому часто посилали його з козаками в степи нищити татарські загони. Коли вже в 1647 році Хмельницький рушив з сотнею козаків у степ, Чаплинський напав зі своїми гайдуками на Суботів.
Тоді Богдан Хмельницький вирішив помститися за свою кривду і за кривди народу не тільки Чаплинському, а й усім подібним панам, що зухвало поводилися з народом. Він поїхав на Січ, скликав усіх козаків, що малими загонами перебували по степах, і розказав їм про свою кривду й кривду всього народу. В 1648 році він рушив проти польського війська і всієї шляхти, що була в Україні. Незабаром стали приставати до козаків молоді й старі, і Богдан вже мав коло себе велике військо й почав перемагати поляків. Під Жовтими Водами розбив військо Стефана Потоцького, а його самого взяв до неволі. Під Корсунем розбив головні польські сили і взяв до неволі обох польських воєначальників: Потоцького й Калиновського. Пани й орендарі, зачувши про те, що сталося коло Жовтих Вод і Корсуня, самі почали втікати з України, утік також і князь Ярема Вишневецький, найжорстокіший ворог козаків.
Визначною подією в Україні було прийняття рішення Богданом Хмельницьким про возз'єднання України з Росією, яке відбулося в місті Переяславі 1654 року.
Гетьман Хмельницький має в українській історії велику славу, бо він перший рішуче повів козацьке військо до боротьби за волю народу і рідної землі.
Про Хмельницького народ складав пісні, з яких багато дотепер збереглося. Його прославили декотрі наші письменники у віршах, в оповіданнях і повістях. У Києві, на площі перед храмом святої Софії, стоїть гарний пам'ятник Хмельницькому.
Математик Харлампий Диогенович заметно отличался от своих неряшливых коллег. С его появлением в классе установилась строгая дисциплина. На уроках было так тихо, что директор школы не мог поверить, что ученики на своих местах, а не на стадионе. Тишина воцарялась, как только учитель заходил в класс, и длилась до конца урока. Иногда был слышен смех. Харлампий Диогенович позволял себе пошутить, а ребятам весело посмеяться. Например, он мог оказать величайшее почтение опоздавшему ученику, уступив ему дорогу в класс и назвав его вдогонку принцем Уэльским. Учитель никогда не ругался, не вызывал в школу родителей. На контрольных ребята не списывали, потому что знали, что Харлампий Диогенович сразу узнает такую работу и высмеет нерадивого ученика. Не избежал участи оказаться смешным перед всем классом и рассказчик.
Однажды он никак не мог решить задачу. Не выполнив домашнее задание, он пришел в школу. Убедившись, что у других ребят решение тоже не сошлось с ответом, мальчик побежал играть в футбол. Перед самым началом урока он узнал, что отличник Сахаров справился с заданием. И у соседа по парте Адольфа Комарова задача тоже оказалась решена. Рассказчик замер в ожидании того, что спросят именно его. В класс заглянули доктор и медсестра. Они искали пятый «А» класс, чтобы провести вакцинацию. Мальчик из страха вызвался показать, где находится этот класс и учитель дал ему разрешение. По пути он узнает, что прививку их классу планируют сделать на следующем уроке и сообщает медикам, что класс уйдет в музей. Забежав перед доктором в класс, рассказчик увидел, что задачу у доски решал Шурик Авдеенко, но объяснить решение так и не смог. Учитель отправил его на место, а за решенную задачу похвалил Адольфа.
Медики, вернувшись, сообщили, что ребятам необходимо сделать прививки и учитель позволил им занять урок. Первым на прививку вызвали Авдеенко. Он сделал ее без страха, ведь прививка его от возможной двойки. Адольф Комаров был бледен. Сосед по парте утешал его, но это не действовало. От укола Алик сделался еще бледнее, и доктору пришлось дать ему нашатырь. Рассказчик гордился перед Аликом тем, что не почувствовал укола, хотя это была неправда. Медики ушли.
Немного времени оставалось до конца урока. Харлампий Диогенович в задумчивости начал рассказ о двенадцати подвигах Геракла и о некоем молодом человеке, решившим своим тринадцатым подвигом скорректировать греческую мифологию. Учитель сказал, что этот подвиг был совершен из трусости, а ради чего это было сделано, он попросил объяснить рассказчика, вызвав его к доске. Харлампий Диогенович попросил мальчика рассказать, как он решил домашнюю задачу. Ученик пытался тянуть время, но выглядел все нелепее и смешнее. С тех пор мальчик стал серьезнее относиться к выполнению домашнего задания. Рассуждая, он пришел к выводу, что хуже всего, что человек перестает бояться быть смешным. Это может навлечь на него несчастья. Спесивые римские императоры не увидели вовремя, как на самом деле они смешны, оттого и погибла великая империя.