Психолог - «диалектик», толстой нередко избегает развернутого изображения того или иного психологического состояния - причем в тех эпизодах, которые могли бы стать самостоятельными психологическими , представляющими человеческое переживание в его динамике. так, например, смерть пети ростова заставляет всегда веселого и живого денисова издать «звуки, похожие на собачий лай» - эта единственная строчка вобрала в себя его трагическое переживание петиной гибели. примеры подобного использования отдельной детали как средства психологической характеристики персонажа.
Жанр «Євшан-зілля»: ліро-епічний твір, поема. Тема «Євшан-зілля»: зображення перебування у Володимира Мономаха ханського сина , який потрапив до Русі разом з ясиром; повернення хлопця на Батьківщину за до вшан-зілля. Ідея «Євшан-зілля»: возвеличення любові до рідного краю, його безмежних просторів, природи, народу; засудження тих, хто занедбав свою країну і відцурався від неї. Основна думка: 1) щастя можна знайти тільки на рідній землі; 2) «…хто матір забуває, того бог карає, того діти цураються, в хату не пускають». 3) Краще в ріднім краї милім Полягти кістьми, сконати, ніж в землі чужій, ворожій в славі й шані пробувати. Композиція «Євшан-зілля» • Експозиція: пророкування, суть якого буде розкриватися у творі. Критика тих, хто край свій рідний «…зацурали, занедбали…». • Зав’язка: ханський син потрапив з ясиром до князя Володимира; бажання половецького хана за до гудця повернути єдину дитину на Батьківщину. • Кульмінація: хлопець згадав рідний край за до вшан-зілля. • Розв’язка: роздуми автора над складною долею українського народу, який потрапив у полон до хана і не має вже шляху вороття додому. Художні засоби “Євшан-зілля” епітети:слова гучні і мальовничі; пісня рідна, половецька, невпинна; вчинки войовничі; спів ніжний, колисковий любий, сильний, дужий; рідний степ, вільний, пишнобарвний квітчастий; край веселий: в землі чужій, ворожій; кохана дитина; вдача молодецька; походи молодецькі; він сидить німий, байдужий;чарівне зілля; метафори: оповідання зворушує почування, таїться пророкування;сну не знають його очі; кров’ю з серця слово точиться; виглядають очі; ти шугаєш соколом. Вовком скачеш порівняння: наче вітер у негоду, загула пісня, мов скажена хуртовина, мов страшні громи стогнали струни і той спів; Риторичні питання і звертання: Україно! Мамо рідна! Чи не те ж з тобою сталось? Чи синів твоїх багато на степах твоїх зосталось? синоніми: зажурився, засмутився; улещає, намовляє; йде, приходить; шугаєш. Короткий зміст «Євшан-зілля» Горе тій людині, яка відцуралась від свого і, потрапивши на чужу землю, забула рідне слово, блиск материнських очей та мозолисті руки батька. Йдеться в поемі про взятого в полон сина половецького хана, якого, хоч він і був у неволі, оточили розкошами, і він став забувати рідний степ, бо вже звик до чужини. Хан страждає від розлуки з сином, і тоді він посилає старого віщуна, щоб той повернув додому юнака. Але це доручення виявилося дуже складним. Бо на юнака не подіяли ні розповіді про батькові сльози, ні половецькі пісні: «…де пустка замість серця, порятунку вже не буде!» Тоді посланець дав понюхати зав’язане у вузлику зілля, привезене з батьківщини. Сталося диво: перед очима хлопця постав рідний степ — «широкий, пишнобарвний і квітчастий». Історія написання «Євшан-зілля» Доля України, проблема історичної пам’яті її народу турбувала поета повсякчас, у 1895 році він написав прекрасну зворушливу поему «Євшан-зілля». Цей твір — авторська інтерпретація дуже давньої легенди, про яку М. Вороний дізнався з Іпатського літопису. Автор її не просто переповідає, а переосмислює поему в науку своїм сучасникам, які зневажливо ставилися до рідного краю. Поема переносить нас у часи існування Київської Русі, під час князювання Володимира Мономаха. В поемі «Євшан-зілля» проблема, яку піднімає автор, є актуальною і сьогодні, бо розкидала мачуха-доля українців по різних куточках земної кулі. І є нашого цвіту та й по всьому світу. Але хочеться, щоб кожен завжди пам’ятав предковічну, прадідівську землю, що відома всюди своїми рясними щедротами: хлібом-сіллю і піснею, чесною звитягою і милосердям до скривджених.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/yevshan-zillya-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Мне очень понравился рассказ Юрия Яковлева «Рыцарь Вася» . В нем говорится о неудачнике Васе, который мечтает стать рыцарем. На рыцаря Вася совсем не похож: толстый, неуклюжий. Учился он не очень хорошо и вообще был невезучим. Ребята смеялись над Васей и даже не предполагали, на что он И вот однажды… Но не буду рассказывать, что произошло с Васей. Лучше прочитайте,
ребята, этот рассказ, он очень интересный и заставит вас о многом задуматься.
"Я хочу познакомить Вас с произведением «Рыцарь Вася» Юрия Яковлева. В этом рассказе два действующих лица – Вася и Дима. Васю все называли тюфяком, он был неорганизованным и несобранным человеком. Только когда он был один, он представлял себя очень благородным рыцарем, а если кто-нибудь оказывался рядом, то он снова становился обычным ленивым мальчиком. Случилась такая история. Однажды зимой, когда Вася шел в школу, он услышал чей-то крик. Это оказался первоклассник, который тонул в прорубе. Рядом стоял друг Васи, Димка, и кричал Вася представил, что он рыцарь, и полез мальчика, который уже задубел и нахлебался воды. Но всё обошлось благополучно – Вася первоклассника. На следующий день Вася услышал, как учительница нахваливала Димку за первоклассника. В душе Вася, конечно, огорчился, но он не показывал своё огорчение, а даже порадовался за друга. Эту книгу я нашла в школьной библиотеке. Я советую прочитать ее всем своим одноклассникам. Это произведение научило меня тому, что если тебе сделали неприятно, то не надо забывать, что есть такое слово «дружба» и надо научиться радоваться за другого человека".