Олександр Андрійович Чацький – молодий чоловік, уже позбавлений дитинства, але досить дорослий для розуміння дурості та підлабузництва оточуючих. Він не бажає служити, але й не збирається стає чиновником. Такі судження лякають Фамусова настільки, що він зараховує головного героя якобинцам. Головний герой вважає, що можна стати шановною людиною, присвятивши себе, наприклад, науці.
Олександр Чацький – єдиний позитивний герой у творі. Він розумний, проникливий, глузливий. Герой здатний любити і відчувати пристрасть. Його почуття до Софії настільки сильні, що він не бачить у ній дурну і недалеку дівчину, яка ніколи не зможе його зрозуміти.
Однією з найважливіших рис його характеру є його волелюбність. Йому не потрібна підтримка натовпу, він ніколи не піде у нього на поводі. Його думка не популярна у фамусівському суспільстві настільки, що її навіть вважають божевільним.
Чацький – справжній патріот. Він щиро любить свою Батьківщину, захоплюється російським народом та російською мовою. Йому гидко, що стан дворян перетворив цю прекрасну мелодійну мову на суміш «французького з нижегородським».
Недоліки Чацького
Будучи дуже освіченою людиною, Чацький пильно помічає недоліки суспільства. За до своєї грамотної мови та гострого слівця він висміює вади оточуючих. Ось тільки робить він це даремно. Люди, що оточують його, набагато дурніші за героя і не розуміють сенсу його промов. Крім того, головний герой занадто гордий. Він не хоче приймати неповаги до себе, сердиться, коли його судження не роблять на публіку запланованої дії.
Незважаючи на всю свою об'єктивність і тверезість суджень, він, як і раніше, закоханий у Софію Фамусову і через палку любов не бачить усю обмеженість дівчини.
Зима. На деревьях лежит пушистый искрящийся снег. Петя с Васькой,взяв санки, выбежали на улицу и зажмурились. Снег был такой белый, что слепил в глаза,но вскоре мальчишки привыкли к нему и начали лепить снеговика. Вдруг,с неба упало какое-то коричневое пятнышко и ребята не сговариваясь побежали в то место. Это был маленький воробышек. он замёрз и больше не мог лететь. Петя аккуратно взял птичку и укутав её в шарф побежал с Васькой домой. Дома воробышек отогрелся,мальчишки угостили его зёрнышками.А это оказался не простой воробышек,а волшебный. Он умел разговаривать и в основном рассказывал сказки. Так воробышек прожил у мальчишек до весны. Каждый день ребята слушали дивные сказки и не могли наслушаться. Но весной воробышек улетел и ребята очень огорчились,но оба понимали:у птички тоже есть своя семья и ему хочется с ней поскорее увидеться. Вскоре мальчики забыли этого воробышка. А может его и вовсе не было? p.s надеюсь подойдёт?:)
Олександр Андрійович Чацький – молодий чоловік, уже позбавлений дитинства, але досить дорослий для розуміння дурості та підлабузництва оточуючих. Він не бажає служити, але й не збирається стає чиновником. Такі судження лякають Фамусова настільки, що він зараховує головного героя якобинцам. Головний герой вважає, що можна стати шановною людиною, присвятивши себе, наприклад, науці.
Олександр Чацький – єдиний позитивний герой у творі. Він розумний, проникливий, глузливий. Герой здатний любити і відчувати пристрасть. Його почуття до Софії настільки сильні, що він не бачить у ній дурну і недалеку дівчину, яка ніколи не зможе його зрозуміти.
Однією з найважливіших рис його характеру є його волелюбність. Йому не потрібна підтримка натовпу, він ніколи не піде у нього на поводі. Його думка не популярна у фамусівському суспільстві настільки, що її навіть вважають божевільним.
Чацький – справжній патріот. Він щиро любить свою Батьківщину, захоплюється російським народом та російською мовою. Йому гидко, що стан дворян перетворив цю прекрасну мелодійну мову на суміш «французького з нижегородським».
Недоліки Чацького
Будучи дуже освіченою людиною, Чацький пильно помічає недоліки суспільства. За до своєї грамотної мови та гострого слівця він висміює вади оточуючих. Ось тільки робить він це даремно. Люди, що оточують його, набагато дурніші за героя і не розуміють сенсу його промов. Крім того, головний герой занадто гордий. Він не хоче приймати неповаги до себе, сердиться, коли його судження не роблять на публіку запланованої дії.
Незважаючи на всю свою об'єктивність і тверезість суджень, він, як і раніше, закоханий у Софію Фамусову і через палку любов не бачить усю обмеженість дівчини.
Вдруг,с неба упало какое-то коричневое пятнышко и ребята не сговариваясь побежали в то место. Это был маленький воробышек. он замёрз и больше не мог лететь. Петя аккуратно взял птичку и укутав её в шарф побежал с Васькой домой. Дома воробышек отогрелся,мальчишки угостили его зёрнышками.А это оказался не простой воробышек,а волшебный. Он умел разговаривать и в основном рассказывал сказки. Так воробышек прожил у мальчишек до весны. Каждый день ребята слушали дивные сказки и не могли наслушаться. Но весной воробышек улетел и ребята очень огорчились,но оба понимали:у птички тоже есть своя семья и ему хочется с ней поскорее увидеться. Вскоре мальчики забыли этого воробышка. А может его и вовсе не было?
p.s надеюсь подойдёт?:)