Пігмаліон» – п’єса Бернарда Шоу, написана в 1912 році. “Пігмаліон” аналіз твору Головні герої «Пігмаліон» – квіткарка з нижчого стану на ім’я Еліза Дуліттл; її батько, який працює сміттярем; полковник Пікерінг; вчений Генрі Хігінс; а також місіс Хілл з дітьми (дочка і син на ім’я Фредді). Ідея п’єси “Пігмаліон” полягає в тому, що навіть бідна і неосвічена людина може стати культурною і прекрасною, якщо буде трудитися! “Пігмаліон” проблематика У «Пігмаліоні» Шоу поєднав дві однаково хвилюють його теми: проблему соціальної нерівності та проблему класичної англійської мови. Б. Шоу особливо яскраво зміг у своєму творі висвітлити проблему нерівності людей в умовах суспільства. У кінці твору Еліза, вже освічена, залишається ні з чим, як була до цього, тільки з трагічним усвідомленням свого матеріального становища і тонким почуттям безмежної несправедливості до людей з нижчого стану. У підсумку дівчина повертається в оселю Хіггінса, але її вже там цінують і приймають як рівну, “свою”, як повноцінну особистість. П’єса має і повчально-виховну цінність, що стосується освіти. Адже правильна освіта і виховання відіграє далеко не останню роль в житті будь-якої особистості. Сам Шоу мету своєї п’єси визначив наступним чином: «” Пігмаліон “- це насмішка над шанувальниками” блакитної крові”… Головна ідея п’єси: вищі класи відрізняються від нижчих тільки одягом, вимовою, манерами, освітою – і ці соціальні прірви можуть і повинні бути подолані. Талант Хіггінса і благородство Пікерінга дійсно роблять з квіткарки герцогиню, і це можна розуміти як символ майбутнього суспільного прогресу і розкріпачення, до якого закликали Шоу і його однодумці. Для утвердження в суспільстві справедливості, стверджує драматург, головне – перемогти злидні і неуцтво. Позбавлення Елізи від цих бід зміцнюють кращі якості особистості, притаманні їй і колись – порядність, почуття власної гідності, душевну чуйність, енергію. На менш сильні характери, начебто Дулиттла-батька, бідність діє руйнівно. Хіггінс, який в ході «експерименту» сприяв духовному звільненню Елізи, робив це ненавмисно, він не в силах стати вище чисто егоїстичних міркувань. Душевна черствість Хіггінса, нездатного на розуміння і повагу до Елізи, уособлює бездушність англійського суспільства, і в цьому трагізм фінальної ситуації п’єси. Додатково: "Пігмаліон" головні герої "Пігмаліон" жанр твору "Пігмаліон" короткий зміст Бернард Шоу "Пігмаліон" переказ Бернард Шоу біографія скорочено Еволюція образу Елізи Дулітл в п'єсі Пігмаліон Ознаки нової драми у творі Б.Шоу "Пігмаліон" Характеристика образу Елізи Дулітл "Пігмаліон" Характеристика професора Хіггінса Цитатна характеристика Хігінса
Повесть А.Алексина "В тылу как в тылу "произвела на меня какое - то щемящее впечатление .Она очень лирична ,но исполнена подлинного трагизма . Это воспоминания взрослого мужчины ,Дмитрия Тихомирова .едущего на могилу матери в сибирский городок ,где они с матерью находились в эвакуации во время войны .Трагизм пронизывает повесть .Это и гибель от истощения мамы мальчика,и гибель Николая Евдокимовича ,безответно влюблённого и верно служащего даме своего сердца .Отношения .показанные в повести ,чистые и целомудренные .Мне очень понравился инженер ,которого называли Подкидыш .В начале произведения он производит впечатление нерешительного ,слабохарактерного тихони - неудачника . "Николая Евдокимовича маме «подкинули», когда он был уже взрелом возрасте. Ему из—за болезни родителей пришлось оставить институт. Уже тридцатипятилетним он поступил снова на четвертый курс. Там встретил Димину маму и остался холостяком навсегда, потому что никого другого так и не смог полюбить. Мама считала Подкидыша рыцарем. Он им и был. Больше всего на свете любил Москву, прекрасно знал ее. Мечтал быть похороненным возле родителей на Ваганьковском кладбище. Говорил, что это единственное его завещание. «Пушкина …цитировал постоянно, считая, что поэт сказал все обо всем на свете». Своего «белого билета» (на фронт его не взяли главным образом из—за зрения) Подкидыш стыдился. ( так пишет о нём автор) .Постепенно мы узнаем о том ,каким сыном был Николай Евдокимович ,и как он предан близким людям ,и каким самоотверженным он может быть .Очень тяжело мы все восприняли его несправедливую смерть . И после его гибели ,когда он ,уже умирающий .сделал всё .чтобы не обвинили в халатности маму Димы ,мы понимаем ,что перед нами был настоящий Человек с большой буквы : честный .трудолюбивый .жертвенно - прекрасный .А ведь шла война ,наши герои были в тылу .но смерть не обошла их : "в тылу как в тылу было безопасно ".
Пігмаліон» – п’єса Бернарда Шоу, написана в 1912 році. “Пігмаліон” аналіз твору Головні герої «Пігмаліон» – квіткарка з нижчого стану на ім’я Еліза Дуліттл; її батько, який працює сміттярем; полковник Пікерінг; вчений Генрі Хігінс; а також місіс Хілл з дітьми (дочка і син на ім’я Фредді). Ідея п’єси “Пігмаліон” полягає в тому, що навіть бідна і неосвічена людина може стати культурною і прекрасною, якщо буде трудитися! “Пігмаліон” проблематика У «Пігмаліоні» Шоу поєднав дві однаково хвилюють його теми: проблему соціальної нерівності та проблему класичної англійської мови. Б. Шоу особливо яскраво зміг у своєму творі висвітлити проблему нерівності людей в умовах суспільства. У кінці твору Еліза, вже освічена, залишається ні з чим, як була до цього, тільки з трагічним усвідомленням свого матеріального становища і тонким почуттям безмежної несправедливості до людей з нижчого стану. У підсумку дівчина повертається в оселю Хіггінса, але її вже там цінують і приймають як рівну, “свою”, як повноцінну особистість. П’єса має і повчально-виховну цінність, що стосується освіти. Адже правильна освіта і виховання відіграє далеко не останню роль в житті будь-якої особистості. Сам Шоу мету своєї п’єси визначив наступним чином: «” Пігмаліон “- це насмішка над шанувальниками” блакитної крові”… Головна ідея п’єси: вищі класи відрізняються від нижчих тільки одягом, вимовою, манерами, освітою – і ці соціальні прірви можуть і повинні бути подолані. Талант Хіггінса і благородство Пікерінга дійсно роблять з квіткарки герцогиню, і це можна розуміти як символ майбутнього суспільного прогресу і розкріпачення, до якого закликали Шоу і його однодумці. Для утвердження в суспільстві справедливості, стверджує драматург, головне – перемогти злидні і неуцтво. Позбавлення Елізи від цих бід зміцнюють кращі якості особистості, притаманні їй і колись – порядність, почуття власної гідності, душевну чуйність, енергію. На менш сильні характери, начебто Дулиттла-батька, бідність діє руйнівно. Хіггінс, який в ході «експерименту» сприяв духовному звільненню Елізи, робив це ненавмисно, він не в силах стати вище чисто егоїстичних міркувань. Душевна черствість Хіггінса, нездатного на розуміння і повагу до Елізи, уособлює бездушність англійського суспільства, і в цьому трагізм фінальної ситуації п’єси. Додатково: "Пігмаліон" головні герої "Пігмаліон" жанр твору "Пігмаліон" короткий зміст Бернард Шоу "Пігмаліон" переказ Бернард Шоу біографія скорочено Еволюція образу Елізи Дулітл в п'єсі Пігмаліон Ознаки нової драми у творі Б.Шоу "Пігмаліон" Характеристика образу Елізи Дулітл "Пігмаліон" Характеристика професора Хіггінса Цитатна характеристика Хігінса
Это воспоминания взрослого мужчины ,Дмитрия Тихомирова .едущего на могилу матери в сибирский городок ,где они с матерью находились в эвакуации во время войны .Трагизм пронизывает повесть .Это и гибель от истощения мамы мальчика,и гибель Николая Евдокимовича ,безответно влюблённого и верно служащего даме своего сердца .Отношения .показанные в повести ,чистые и целомудренные .Мне очень понравился инженер ,которого называли Подкидыш .В начале произведения он производит впечатление нерешительного ,слабохарактерного тихони - неудачника .
"Николая Евдокимовича маме «подкинули», когда он был уже взрелом возрасте. Ему из—за болезни родителей пришлось оставить институт. Уже тридцатипятилетним он поступил снова на четвертый курс. Там встретил Димину маму и остался холостяком навсегда, потому что никого другого так и не смог полюбить. Мама считала Подкидыша рыцарем. Он им и был. Больше всего на свете любил Москву, прекрасно знал ее. Мечтал быть похороненным возле родителей на Ваганьковском кладбище. Говорил, что это единственное его завещание. «Пушкина …цитировал постоянно, считая, что поэт сказал все обо всем на свете». Своего «белого билета» (на фронт его не взяли главным образом из—за зрения) Подкидыш стыдился. ( так пишет о нём автор)
.Постепенно мы узнаем о том ,каким сыном был Николай Евдокимович ,и как он предан близким людям ,и каким самоотверженным он может быть .Очень тяжело мы все восприняли его несправедливую смерть .
И после его гибели ,когда он ,уже умирающий .сделал всё .чтобы не обвинили в халатности маму Димы ,мы понимаем ,что перед нами был настоящий Человек с большой буквы : честный .трудолюбивый .жертвенно -
прекрасный .А ведь шла война ,наши герои были в тылу .но смерть не обошла их : "в тылу как в тылу было безопасно ".