До Шерлока Холмса звертається за до доктор Джеймс Мортімер, сільський лікар. Його друг, баронет сер Чарльз Баскервіль, помер за таємничих обставин біля свого родового маєтку, що знаходиться в англійському графстві Девоншир поблизу Грімпенської трясовини. Усе вказувало на природну смерть, якби не вираз нелюдського жаху на обличчі у покійника.
У роду Баскервілів існує одна моторошна родинна легенда, яку вони передають від покоління до покоління. Легенда ця оповідає про примарного собаку, який уночі переслідує всіх Баскервілів на болотах Грімпенської трясовини. Згідно з легендою, уперше примара з'явилася для того, щоб покарати одного з Баскервілів — безпутного пройдисвіта Гуґо, що жив у XVII столітті. З того часу собака інколи з'являвся знову, щоб забирати життя у нащадків Гуґо. Диявольська примара описується у легенді як велетенський собака чорної масті, з очима, що світяться та величезною пащею.
Доктор Мортімер благає детектива про до бо з Америки до родового «гнізда» прибуває останній нащадок роду Баскервілів, баронет Генрі Баскервіль, якому теж загрожує небезпека. Холмс вирішує доручити Ватсону супроводжувати сера Генрі до його маєтку та залишатися там із молодим Баскервілем до подальших розпоряджень.
Врешті-решт, убивцею виявляється один із сусідів Баскервіля — Джек Степлтон, який насправді був племінником сера Чарльза та кузеном сера Генрі. Почувши переказ моторошної легенди від самого Чарльза Баскервіля, Степлтон вирішив використати її у своїх цілях. Знаючи, що сер Чарльз хворий і може померти від сильного переляку, він придбав величезного пса, якого потім тримає на болоті. У потрібний момент Степлтон розмалював тварину фосфором, який не мав запаху та світився у темряві, і натравив на сера Чарльза. Той, налякавшись, почав тікати і помер від серцевого нападу.
Удруге Степлтон вирішив повторити цю пригоду з Генрі Баскервілем. Але в останню мить, коли собака кинулася на баронета, її застрелив Холмс.
Степлтон, намагаючись втекти від правосуддя, потопає у болоті.
Лев Николаевич Толстой – великий русский писатель, известный во всем мире. Он написал интересное произведение «Кавказский пленник», посвященное войне на Кавказе, в которой он сам принимал участие. В своем рассказе писатель повествует о простых и главных человеческих качествах: дружбе, взаимоподдержке, уважении, которые очень важны в момент военных действий, в момент пленения главных героев. Произведение, актуальное в 70х годах 19 века, до сих пор не утратило свою актуальность.
Главные герои этого рассказа: Жилин, Костылин, Дина, папа Дины, рыжебородый татарин. Всё начинается с того, что Костылин и Жилин увольняются и едут: Костылин жениться, а Жилин - встретиться с умирающей мамой. Но по пути их в плен берут татары, потом их сажают в сарай. Через какое-то время они начинают знакомиться с некоторыми героями из этого рассказа. Первое время татары относятся к Жилину и Костылину как к скоту, но рукодельник Жилин сначала налаживает контакт с Диной, делая ей кукол из теста, а потом и с селом, ремонтируя всякие вещи татар. С тех пор к Жилину и Костылину стали относиться лучше. Через какое-то время Жилин придумал план побега. Он выкопал подкоп, всё было готово, он только ждал. Вскоре первый их побег был провален, но второй побег Жилин решил сделать один. Конечно, ему было очень жалко друга, но пришлось. При Дины Жилин вылез из ямы. Вскоре Жилин смог перейти к своим. Через какое-то время Костылина тоже выпустили.
Этот рассказ меня впечатлил тем, что Жилин все равно не сдавался, в отличие от Костылина. Я понял, что надо не сдаваться, а бороться за свою жизнь. Я бы посоветовал это произведение людям, которые любят хорошую литературу на реальных событиях.
Объяснение:
я там и в словах ошибки исправил. Не знаю все ли правильно, но как смог
До Шерлока Холмса звертається за до доктор Джеймс Мортімер, сільський лікар. Його друг, баронет сер Чарльз Баскервіль, помер за таємничих обставин біля свого родового маєтку, що знаходиться в англійському графстві Девоншир поблизу Грімпенської трясовини. Усе вказувало на природну смерть, якби не вираз нелюдського жаху на обличчі у покійника.
У роду Баскервілів існує одна моторошна родинна легенда, яку вони передають від покоління до покоління. Легенда ця оповідає про примарного собаку, який уночі переслідує всіх Баскервілів на болотах Грімпенської трясовини. Згідно з легендою, уперше примара з'явилася для того, щоб покарати одного з Баскервілів — безпутного пройдисвіта Гуґо, що жив у XVII столітті. З того часу собака інколи з'являвся знову, щоб забирати життя у нащадків Гуґо. Диявольська примара описується у легенді як велетенський собака чорної масті, з очима, що світяться та величезною пащею.
Доктор Мортімер благає детектива про до бо з Америки до родового «гнізда» прибуває останній нащадок роду Баскервілів, баронет Генрі Баскервіль, якому теж загрожує небезпека. Холмс вирішує доручити Ватсону супроводжувати сера Генрі до його маєтку та залишатися там із молодим Баскервілем до подальших розпоряджень.
Врешті-решт, убивцею виявляється один із сусідів Баскервіля — Джек Степлтон, який насправді був племінником сера Чарльза та кузеном сера Генрі. Почувши переказ моторошної легенди від самого Чарльза Баскервіля, Степлтон вирішив використати її у своїх цілях. Знаючи, що сер Чарльз хворий і може померти від сильного переляку, він придбав величезного пса, якого потім тримає на болоті. У потрібний момент Степлтон розмалював тварину фосфором, який не мав запаху та світився у темряві, і натравив на сера Чарльза. Той, налякавшись, почав тікати і помер від серцевого нападу.
Удруге Степлтон вирішив повторити цю пригоду з Генрі Баскервілем. Але в останню мить, коли собака кинулася на баронета, її застрелив Холмс.
Степлтон, намагаючись втекти від правосуддя, потопає у болоті.
Лев Николаевич Толстой – великий русский писатель, известный во всем мире. Он написал интересное произведение «Кавказский пленник», посвященное войне на Кавказе, в которой он сам принимал участие. В своем рассказе писатель повествует о простых и главных человеческих качествах: дружбе, взаимоподдержке, уважении, которые очень важны в момент военных действий, в момент пленения главных героев. Произведение, актуальное в 70х годах 19 века, до сих пор не утратило свою актуальность.
Главные герои этого рассказа: Жилин, Костылин, Дина, папа Дины, рыжебородый татарин. Всё начинается с того, что Костылин и Жилин увольняются и едут: Костылин жениться, а Жилин - встретиться с умирающей мамой. Но по пути их в плен берут татары, потом их сажают в сарай. Через какое-то время они начинают знакомиться с некоторыми героями из этого рассказа. Первое время татары относятся к Жилину и Костылину как к скоту, но рукодельник Жилин сначала налаживает контакт с Диной, делая ей кукол из теста, а потом и с селом, ремонтируя всякие вещи татар. С тех пор к Жилину и Костылину стали относиться лучше. Через какое-то время Жилин придумал план побега. Он выкопал подкоп, всё было готово, он только ждал. Вскоре первый их побег был провален, но второй побег Жилин решил сделать один. Конечно, ему было очень жалко друга, но пришлось. При Дины Жилин вылез из ямы. Вскоре Жилин смог перейти к своим. Через какое-то время Костылина тоже выпустили.
Этот рассказ меня впечатлил тем, что Жилин все равно не сдавался, в отличие от Костылина. Я понял, что надо не сдаваться, а бороться за свою жизнь. Я бы посоветовал это произведение людям, которые любят хорошую литературу на реальных событиях.
Объяснение:
я там и в словах ошибки исправил. Не знаю все ли правильно, но как смог