Порівняльна характеристика образів Онєгіна і Тетяни
Я не в Онєгіна закохалася, а в Онєгіна й у Тетяну (і, мабуть, у Тетяну трохи більше), у них обох разом, у любов.
М. Цвєтаєва
Хоча роман Пушкіна названо "Євгеній Онєгін", образ Тетяни Ларіної не менш важливий і цікавий, аніж образ Онєгіна. А якщо говорити про ставлення до героїв читачів, то багато хто погодиться з Мариною Цвєтаєвою і віддадуть перевагу Тетяні. Та й сам Пушкін не ховає своєї симпатії до героїні: "Я так люблю Тетяну милую мою!" Але один без одного вони втратять інтерес для читача, тому що на розвитку їхніх стосунків будуються весь роман і доля кожного з героїв. У характерах Тетяни й Онєгіна багато спільного. Інакше як пояснити їхню зустріч і їхню любов?
Незважаючи на різне виховання, Тетяна та Євгеній духовно близькі люди. Обоє розумні, багато читають, освічені, добре розуміються в людях. Тетяна виділила Онєгіна з усіх молодих людей, що бували в будинку Ларіних. Онєгін теж із двох сестер віддає перевагу Тетяні. Привабливість Ольги могла закрутити голову лише юному Ленському. І Онєгіну, і Тетяні властива незадоволеність життям. Але Тетяна до моменту їхньої першої зустрічі ще чекає якогось повороту долі, вона готова до зустрічі з нею. А Онєгін уже ні на що не сподівається і тому не вірить у можливість щастя для себе і для Тетяни.
Головне, що розрізняє їх — це наявність життєвого досвіду (здебільшого сумного) в Онєгіна і відсутність його в Тетяни. Звідси — простота, довірливість і щирість героїні й обережність і розважливість її Євгенія.Тетяна керується в своїх учинках тільки почуттями, а Євгеній — доводами розуму. Героїня виявилася сміливішою і рішучішою за свого обранця. Усупереч традиціям і думці світу вона перша пише Онєгіну і освідчується йому. Онєгін же (зовсім протилежний характер!) настільки дорожить громадською думкою, що вбиває на дуелі друга.
Зустріч героїв впливає на подальший розвиток їхніх характерів. Вони начебто поділилися один з одним тим, що мали в душі. Тетяна розбудила в Онєгіні почуття, здатність кохати і вдаватися до "нерозсудливих" вчинків. Сама ж, за порадою Онєгіна, навчилася панувати собою. Та так, що Онєгін ледь впізнав її:
Как изменилася Татьяна!
Как твердо в роль свою вошла!
Как утеснительного сана
Приемы скоро приняла!
У своєму листі Онєгін майже повторює освідчення Тетяни. Мабуть, тому, що всі закохані схожі одне на одного. Але саме в той момент, коли, здавалося б, Онєгін і Тетяна зрівнялися у своєму життєвому досвіді і духовному розвитку, вони повинні розстатися. Проте і за це розставання ми любимо їх ще більше. "Я з тієї хвилини не захотіла бути щасливою", — пише Марина Цвєтаєва, поставивши можливість кохати і бути коханим вище над можливості щастя. Таких незбагненних героїв у нас більше немає.
данилушка трепетно относился к природе, дорожил ею, вдумчиво относился к ней. в доказательство этого мы можем вспомнить как наш герой подбирал камень для цветка.
рассказы бабушки, воспитавшей данилушку, играют решающую роль. данилушка и сам по себе " травам-то любопытен - как эту зовут? где растет? какой цветок? старушка ему и рассказывает". у бабушки он учится вниманию к деталям - вспомните, как он делал каменную чашу дурман-цветка, которая вышла совсем как живая. и потом, планируя другую, он приносил домой цветы и растения, пытаясь отыскать самую совершенную модель для своего нового изделия. наконец, именно бабушка вихориха рассказала данилу про каменный цветок.
до похода к прокопьичу мальчик данилушко был слугой да и кем он только не был, но везде его недолюбливали и думали что он не куда не годен. когда он в чем то провинится, его начинали бить, а данилушко терпел и даже не издавал не единого звука. когда он был пастухом, пастух попался добрый и полюбил данилушку и когда однажды коровы разбежались и их начали бить, пастух начал выгораживать данилушку, но мальчик сам признался что виноват он вытерпел все побои . его отправили к прокопьичу потому что приказчик знал, что прокопьич ни кого не жалеет .и будет также бить мальчика. но получилось по другому.
не подвёл старого мастера, когда рассерчавший барин, видевший мальчика каждый день с удочкой, устроил данилушке испытание, а он всё правильно сделал, хоть не учил его прокопьич. старик боялся, что хлипкий, и не ударить, хотел, чтоб сил набрался. после этого сказал, что все свои секреты откроет, ничего не скроет.
мне кажется, что эта фраза: чужое охаять мудрости немного надо ,а свое придумать -не одну ночьку с боку на бок повертишься
о хозяйке медной горы, что она была красивая, владела целой горой но одиночество точит и не такие камни
образ хозяйки горы это олицетворением мощи, богатства и красоты недр уральских гор, которые раскрываются полностью только перед лучшими рабочими и мастерами. и данила как раз и был таковым.
вроде была чтобы хозяйка его отпустила! а она не стремилась этого делать так как любила его и хотела выйти за него замуж. но он так и не хотел забывать про свою настоящую невесту настю и уговорил его отпустить. а за то что данила всё это время не смотря на её преданное оставался верен насте, хозяйка подарила насте малахитовую шкатулку с драгоценностями.
нет предела совершенству, не разбив его он бы вечно работал только над ним и не сделал больше ничего
Порівняльна характеристика образів Онєгіна і Тетяни
Я не в Онєгіна закохалася, а в Онєгіна й у Тетяну (і, мабуть, у Тетяну трохи більше), у них обох разом, у любов.
М. Цвєтаєва
Хоча роман Пушкіна названо "Євгеній Онєгін", образ Тетяни Ларіної не менш важливий і цікавий, аніж образ Онєгіна. А якщо говорити про ставлення до героїв читачів, то багато хто погодиться з Мариною Цвєтаєвою і віддадуть перевагу Тетяні. Та й сам Пушкін не ховає своєї симпатії до героїні: "Я так люблю Тетяну милую мою!" Але один без одного вони втратять інтерес для читача, тому що на розвитку їхніх стосунків будуються весь роман і доля кожного з героїв. У характерах Тетяни й Онєгіна багато спільного. Інакше як пояснити їхню зустріч і їхню любов?
Незважаючи на різне виховання, Тетяна та Євгеній духовно близькі люди. Обоє розумні, багато читають, освічені, добре розуміються в людях. Тетяна виділила Онєгіна з усіх молодих людей, що бували в будинку Ларіних. Онєгін теж із двох сестер віддає перевагу Тетяні. Привабливість Ольги могла закрутити голову лише юному Ленському. І Онєгіну, і Тетяні властива незадоволеність життям. Але Тетяна до моменту їхньої першої зустрічі ще чекає якогось повороту долі, вона готова до зустрічі з нею. А Онєгін уже ні на що не сподівається і тому не вірить у можливість щастя для себе і для Тетяни.
Головне, що розрізняє їх — це наявність життєвого досвіду (здебільшого сумного) в Онєгіна і відсутність його в Тетяни. Звідси — простота, довірливість і щирість героїні й обережність і розважливість її Євгенія.Тетяна керується в своїх учинках тільки почуттями, а Євгеній — доводами розуму. Героїня виявилася сміливішою і рішучішою за свого обранця. Усупереч традиціям і думці світу вона перша пише Онєгіну і освідчується йому. Онєгін же (зовсім протилежний характер!) настільки дорожить громадською думкою, що вбиває на дуелі друга.
Зустріч героїв впливає на подальший розвиток їхніх характерів. Вони начебто поділилися один з одним тим, що мали в душі. Тетяна розбудила в Онєгіні почуття, здатність кохати і вдаватися до "нерозсудливих" вчинків. Сама ж, за порадою Онєгіна, навчилася панувати собою. Та так, що Онєгін ледь впізнав її:
Как изменилася Татьяна!
Как твердо в роль свою вошла!
Как утеснительного сана
Приемы скоро приняла!
У своєму листі Онєгін майже повторює освідчення Тетяни. Мабуть, тому, що всі закохані схожі одне на одного. Але саме в той момент, коли, здавалося б, Онєгін і Тетяна зрівнялися у своєму життєвому досвіді і духовному розвитку, вони повинні розстатися. Проте і за це розставання ми любимо їх ще більше. "Я з тієї хвилини не захотіла бути щасливою", — пише Марина Цвєтаєва, поставивши можливість кохати і бути коханим вище над можливості щастя. Таких незбагненних героїв у нас більше немає.
Объяснение:
данилушка трепетно относился к природе, дорожил ею, вдумчиво относился к ней. в доказательство этого мы можем вспомнить как наш герой подбирал камень для цветка.
рассказы бабушки, воспитавшей данилушку, играют решающую роль. данилушка и сам по себе " травам-то любопытен - как эту зовут? где растет? какой цветок? старушка ему и рассказывает". у бабушки он учится вниманию к деталям - вспомните, как он делал каменную чашу дурман-цветка, которая вышла совсем как живая. и потом, планируя другую, он приносил домой цветы и растения, пытаясь отыскать самую совершенную модель для своего нового изделия. наконец, именно бабушка вихориха рассказала данилу про каменный цветок.
до похода к прокопьичу мальчик данилушко был слугой да и кем он только не был, но везде его недолюбливали и думали что он не куда не годен. когда он в чем то провинится, его начинали бить, а данилушко терпел и даже не издавал не единого звука. когда он был пастухом, пастух попался добрый и полюбил данилушку и когда однажды коровы разбежались и их начали бить, пастух начал выгораживать данилушку, но мальчик сам признался что виноват он вытерпел все побои . его отправили к прокопьичу потому что приказчик знал, что прокопьич ни кого не жалеет .и будет также бить мальчика. но получилось по другому.
не подвёл старого мастера, когда рассерчавший барин, видевший мальчика каждый день с удочкой, устроил данилушке испытание, а он всё правильно сделал, хоть не учил его прокопьич. старик боялся, что хлипкий, и не ударить, хотел, чтоб сил набрался. после этого сказал, что все свои секреты откроет, ничего не скроет.
мне кажется, что эта фраза: чужое охаять мудрости немного надо ,а свое придумать -не одну ночьку с боку на бок повертишься
о хозяйке медной горы, что она была красивая, владела целой горой но одиночество точит и не такие камни
образ хозяйки горы это олицетворением мощи, богатства и красоты недр уральских гор, которые раскрываются полностью только перед лучшими рабочими и мастерами. и данила как раз и был таковым.
вроде была чтобы хозяйка его отпустила! а она не стремилась этого делать так как любила его и хотела выйти за него замуж. но он так и не хотел забывать про свою настоящую невесту настю и уговорил его отпустить. а за то что данила всё это время не смотря на её преданное оставался верен насте, хозяйка подарила насте малахитовую шкатулку с драгоценностями.
нет предела совершенству, не разбив его он бы вечно работал только над ним и не сделал больше ничего
возможно это означает - показать всю свою силу
Объяснение: