ыражение вырвано из контекста высказывания в. г. белинского.
если его прочитать полностью, то становится ясно, почему каждый человек есть немножко дон кихот.
в. г. белинский, акцентируя реалистичность романа, конкретность и типичность его образов, замечал: “каждый человек есть немножко дон кихот; но более всего бывают дон кихотами люди с пламенным воображением, любящею душою, благородным сердцем, даже сильною волею и с умом, но без рассудка и такта действительности”.
в знаменитой статье и. с. тургенева “гамлет и дон кихот”(1860 г. ) герой сервантеса впервые был осмыслен по-новому: не как архаист, не желающий считаться с требованиями времени, а как борец, революционер. и. с. тургенев считает самопожертвование и деятельность его главными свойствами. такая публицистичность в толковании образа свойственна традиции. столь же субъективен, но психологически более глубок в подходе к образу ф. м. достоевский. для создателя князя мышкина в образе дон кихота на первый план выходит сомнение, почти поколебавшее его веру: “самый фантастический из людей, до помешательства уверовавший в самую фантастическую мечту, какую лишь можно вообразить, вдруг впадает в сомнение и ”
в дон кихоте автор обобщает существенные черты человеческого характера: романтическую жажду утверждения идеала в сочетании с комической наивностью и безрассудством. сердце “костлявого, тощего и рыцаря” пылает любовью к человечеству. дон кихот воистину проникся рыцарственно-гуманистическим идеалом, но при этом полностью оторвался от действительности. из его миссии “исправителя кривды” в несовершенном мире вытекает его мирское мученичество; его воля и отвага проявляются в стремлении быть самим собой, в этом смысле старый жалкий идальго — один из первых героев эпохи индивидуализма.
Приблизно в той же час були написані перші вірші Симонова, а надрукували його твори вперше в 1936 році.
Після отримання вищої освіти в Літературному інституті імені Горького (1938) і закінчення аспірантури, вирушив на фронт у Монголію.
Творчість і військова кар'єра
У 1940 році була написана перша п'єса Симонова "Історія одного кохання", а в 1941 році — друга – "Хлопець з нашого міста".
Навчався Костянтин Симонов на курсах військових кореспондентів, потім, з початком війни, писав для газет "Бойове знамено", "Червона зірка".
За все життя Костянтин Михайлович Симонов отримав кілька військових звань, найвищим з яких стало звання полковника, присвоєне письменникові вже після закінчення війни.
Одними з відомих військових творів Симонова стали: "Чекай мене", "Війна", "Російські люди". Після війни в біографії Костянтина Симонова настав період відряджень: він їздив в США, Японію, Китай, два роки жив у Ташкенті. Працював головним редактором "Літературної газети", журналу "Новий світ", входив до складу Союзу письменників. По багатьом творам Симонова були зняті фільми.
Смерть і спадщина
Помер письменник 28 серпня 1979 року в Москві, а прах його був розвіяний, згідно із заповітом, над Буйничским полем (Білорусія). Його ім'ям названі вулиці в Москві і Могильові, Волгограді, Казані, Кривому Розі та Краснодарському краї. Також у його честь названа бібліотека в Москві, встановлено меморіальні дошки в Рязані і Москві, названі його ім'ям теплохід і астероїд.
ответ:
ыражение вырвано из контекста высказывания в. г. белинского.
если его прочитать полностью, то становится ясно, почему каждый человек есть немножко дон кихот.
в. г. белинский, акцентируя реалистичность романа, конкретность и типичность его образов, замечал: “каждый человек есть немножко дон кихот; но более всего бывают дон кихотами люди с пламенным воображением, любящею душою, благородным сердцем, даже сильною волею и с умом, но без рассудка и такта действительности”.
в знаменитой статье и. с. тургенева “гамлет и дон кихот”(1860 г. ) герой сервантеса впервые был осмыслен по-новому: не как архаист, не желающий считаться с требованиями времени, а как борец, революционер. и. с. тургенев считает самопожертвование и деятельность его главными свойствами. такая публицистичность в толковании образа свойственна традиции. столь же субъективен, но психологически более глубок в подходе к образу ф. м. достоевский. для создателя князя мышкина в образе дон кихота на первый план выходит сомнение, почти поколебавшее его веру: “самый фантастический из людей, до помешательства уверовавший в самую фантастическую мечту, какую лишь можно вообразить, вдруг впадает в сомнение и ”
в дон кихоте автор обобщает существенные черты человеческого характера: романтическую жажду утверждения идеала в сочетании с комической наивностью и безрассудством. сердце “костлявого, тощего и рыцаря” пылает любовью к человечеству. дон кихот воистину проникся рыцарственно-гуманистическим идеалом, но при этом полностью оторвался от действительности. из его миссии “исправителя кривды” в несовершенном мире вытекает его мирское мученичество; его воля и отвага проявляются в стремлении быть самим собой, в этом смысле старый жалкий идальго — один из первых героев эпохи индивидуализма.
объяснение:
Приблизно в той же час були написані перші вірші Симонова, а надрукували його твори вперше в 1936 році.
Після отримання вищої освіти в Літературному інституті імені Горького (1938) і закінчення аспірантури, вирушив на фронт у Монголію.
Творчість і військова кар'єра
У 1940 році була написана перша п'єса Симонова "Історія одного кохання", а в 1941 році — друга – "Хлопець з нашого міста".
Навчався Костянтин Симонов на курсах військових кореспондентів, потім, з початком війни, писав для газет "Бойове знамено", "Червона зірка".
За все життя Костянтин Михайлович Симонов отримав кілька військових звань, найвищим з яких стало звання полковника, присвоєне письменникові вже після закінчення війни.
Одними з відомих військових творів Симонова стали: "Чекай мене", "Війна", "Російські люди". Після війни в біографії Костянтина Симонова настав період відряджень: він їздив в США, Японію, Китай, два роки жив у Ташкенті. Працював головним редактором "Літературної газети", журналу "Новий світ", входив до складу Союзу письменників. По багатьом творам Симонова були зняті фільми.
Смерть і спадщина
Помер письменник 28 серпня 1979 року в Москві, а прах його був розвіяний, згідно із заповітом, над Буйничским полем (Білорусія). Його ім'ям названі вулиці в Москві і Могильові, Волгограді, Казані, Кривому Розі та Краснодарському краї. Також у його честь названа бібліотека в Москві, встановлено меморіальні дошки в Рязані і Москві, названі його ім'ям теплохід і астероїд.