Звичайно, у кожного є свої обов'язки в сім'ї. наприклад, тато в сім'ї найчастіше заробляє гроші, майже завжди важкою працею. мами зазвичай пораються по господарству: готують їжу, прибирають у домі. діти мають простіші обов'язки: помити посуд за собою, витерти пил з меблів. у мене обов'язків не дуже багато, але я дорослішаю — і їх стає дедалі більше. вранці я мушу застелити після себе ліжко. якщо нікого немає вдома, то треба самому приготувати собі поїсти, в основному підігріти щось готове. прийшовши зі школи додому, я обі, потім витираю меблі від пилу, підмітаю та у разі потреби мию підлогу у своїй кімнаті. потім, якщо необхідно, йду за покупками: хлібом, молоком, яйцями тощо. у вихідні дні звичайно справ стає більше. по-перше, у суботу доводиться їздити на ринок та мамі носити сумки. цього дня ми купуємо продукти на весь тиждень, а вже тижня докуповуємо найнеобхідніше: хліб, молоко, сметану тощо. потім вдома мамі після прання розвісити одяг на і. ось такі обов'язки є у мене. у дітей ще здавна були певні обов'язки, причому більше, ніж зараз, бо не було техніки, і тому дітям змалку доводилось рубати дрова для грубки, носити з колодязя воду тощо. їхні батьки теж з тієї самої причини були більш завантажені хатньою роботою. отже, сімейні обов'язки існували здавна, існують зараз, їх має кожна людина, що живе сама або з сім'єю.
Тульский мастер. Его внешняя характеристика довольно скудна: "косой левша, на щеке пятно родимое, а на висках волосы при ученье выдраны". Он один из трех мастеров, которым поручили создать изделие более удивительное, чем английская танцующая блоха. И эти три умельца подковывают блоху. А Л. делает гвоздики для подков. Образ Л. очень неоднозначный: и положительный, и иронически-негативный. С одной стороны, он очень искусный мастеровой, замечательный умелец. С другой стороны, он чрезвычайно забит, считает себя абсолютно незначительным существом. Англичане предлагают Л. остаться у них, но он отвергает это предложение. И здесь играет большую роль не только чувство патриотизма, но еще и неверие в возможность жить лучше, в человеческих условиях. Л. полностью забитое существо, которому даже в голову не приходит мысль о каком-то малейшем сопротивлении обстоятельствам. Жизнь его заканчивается трагично. Он заболевает и умирает безызвестным, никому не нужным, лишенный всякой заботы. Трагическая судьба Л. противопоставлена истории англичанина, приехавшего в Петербург вместе с ним. Того очень заботливо приняли в английском посольстве. Лесков отмечает, что безразличие к человеческой жизни - чисто русское качество. Погиб человек из народа, редкостный умелец с золотыми руками, и никто об этом не узнал. Важно заметить, что в описании Л. есть много комического. Этот искусный мастер был не только левшой, но и еще и косым. И это не помешало ему сделать невероятно тонкую работу, не заметную человеческому глазу.
