Аналіз твору)«Дума про Марусю Богуславку» — твір, що належить до тематичної групи дум про турецьку неволю (XIV-XV ст., рання козацька доба).
Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: дума.
Головне: дума розповідає про дівчину Марусю, яка потрапила в полон до загарбників, стала дружиною турецького пана, але, залишаючись вірною батьківщині, до багатьом козакам утекти з неволі.
Ідея: уславлення волелюбності козаків і сміливості Марусі; засудження жорстокого поводження з полоненими, висловлення співчуття їм.
Головні герої: Маруся, турецький пан (її чоловік), полонені козаки.
Значення в літературі: твір є яскравим прикладом народної думи. Образ головної героїні можна вважати символом героя-захисника рідної землі, а також символом людей, які залишили Україну, але мають з нею сильний духовний зв’язок.
Особливості: дума не має строф, складається з трьох частин: заспів («заплачка»), основна розповідь і закінчення («славословіє»).
Чому я маю прочитати цей твір: для допоповнення знань про життя українських бранців у турецькому полоні.
Додатково: дума не має конкретної історичної основи, але відомо чимало випадків, коли українки ставали дружинами турецьких вельмож, наприклад, дружина султана Сулеймана І, Роксолана.
1)Генерал, который служил учителем каллиграфии, был немного умнее другого. Он предлагает пройти по острову и поискать еды. Генералы не могут определить, где запад, где восток. Остров изобилен, тут есть всё, но генералы мучаются голодом, а добыть ничего не могут. Находят лишь «Московские ведомости», где, как назло, описываются роскошные обеды. От голода генералы чуть не съедают друг друга. 2)Мужик нарвал генералам по десятку спелых яблок, покопался в земле и добыл картофеля; потёр два куска дерева друг о друга — и получил огонь; сделал силок из собственных волос — и поймал рябчика. И столько наготовил еды.. Мужик построил лодочку, устлал её дно лебяжьим пухом, уложил генералов и, перекрестившись, поплыл. 3) восхищение: мужик мог выжить на обитаемом острове в таких условиях, не то что генералы. Он мог добыть себе и еду и огонь. Осуждение: мужик стал прислугой двух бес генералов. Он был слишком наивен, ведь ему в конце дали всего лишь пятак и рюмку водки.
Аналіз твору)«Дума про Марусю Богуславку» — твір, що належить до тематичної групи дум про турецьку неволю (XIV-XV ст., рання козацька доба).
Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: дума.
Головне: дума розповідає про дівчину Марусю, яка потрапила в полон до загарбників, стала дружиною турецького пана, але, залишаючись вірною батьківщині, до багатьом козакам утекти з неволі.
Ідея: уславлення волелюбності козаків і сміливості Марусі; засудження жорстокого поводження з полоненими, висловлення співчуття їм.
Головні герої: Маруся, турецький пан (її чоловік), полонені козаки.
Значення в літературі: твір є яскравим прикладом народної думи. Образ головної героїні можна вважати символом героя-захисника рідної землі, а також символом людей, які залишили Україну, але мають з нею сильний духовний зв’язок.
Особливості: дума не має строф, складається з трьох частин: заспів («заплачка»), основна розповідь і закінчення («славословіє»).
Чому я маю прочитати цей твір: для допоповнення знань про життя українських бранців у турецькому полоні.
Додатково: дума не має конкретної історичної основи, але відомо чимало випадків, коли українки ставали дружинами турецьких вельмож, наприклад, дружина султана Сулеймана І, Роксолана.
2)Мужик нарвал генералам по десятку спелых яблок, покопался в земле и добыл картофеля; потёр два куска дерева друг о друга — и получил огонь; сделал силок из собственных волос — и поймал рябчика. И столько наготовил еды..
Мужик построил лодочку, устлал её дно лебяжьим пухом, уложил генералов и, перекрестившись, поплыл.
3) восхищение: мужик мог выжить на обитаемом острове в таких условиях, не то что генералы. Он мог добыть себе и еду и огонь.
Осуждение: мужик стал прислугой двух бес генералов. Он был слишком наивен, ведь ему в конце дали всего лишь пятак и рюмку водки.