Дик Сенд — сирота, воспитывался в детском доме. Даже имя он получил в честь жалостливого прохожего, который его нашел, а фамилия ему дали в память о месте, где его нашли. Мальчик был умным, в четыре года уже умел читать, писать и считать. В восемь лет он пошел юнгой на корабль, где так хорошо себя зарекомендовал, что капитан Хелл познакомил его с владельцем судна Велдоном, и тот отдал парня в школу.
В пятнадцать лет Дик ступил на палубу одного из лучших кораблей Велдона «Пилигрим» новичком-матросом. Он оказался очень ловким моряком, умным, потому когда капитан отправился на охоту за китом, то поручил корабль именно Дику Сенду.
Случилось несчастье: капитан вместе с моряком погиб в шлюпке. И Дик берет всю ответственность за жизнь команды и пассажиров на себя. Ему пришлось пережить и катастрофу судна, и жестокий обман Негора, и страшное путешествие по африканским джунглям и болотам. Но он мало думал о себе, переживая за судьбу миссис Велдон, маленького Джека и других своих друзей. Смекалка, выносливость, мужество и ответственность, а также хороший друг Дику себя и других.
Чому не слабне інтерес сучасної людини до стародавніх народних оповідей про легендарних героїв, богів? У цих оповідях, або міфах, герої наділені такими якостями, які ми прагнемо мати з дитинства. Ми хочемо бути сильними, сміливими, розумними, справедливими. Ми хочемо бути такими людьми, які у разі потреби могли б успішно протистояти злу, насильству. Такими героями міфів, на яких ми хотіли б рівнятися, є Прометей, Гефест, Геракл...
Зворушує історія Прометея, який подарував людям вогонь. За це його було жорстоко покарано: Зевс наказав прикувати титана до скелі. Щодня Прометей зазнавав жорстоких мук, що завдавав йому орел, видзьобуючи його печінку.
На все життя залишиться в пам’яті один із багатьох подвигів велетня Герак- ла, пов’язаний з визволенням Прометея.
Герої міфів постійно у дії. Вони не сидять склавши руки і, кажучи сучасною мовою, не чекають край моря погоди. Вони кудись пливуть, як, наприклад, аргонавти за золотим руном; опускаються на дно морів, океанів; проникають у земну твердь; стають до бою з грізними могутніми тваринами, птахами; протистоять бурям, вітрам, стихіям. До того ж ці герої, як і звичайні смертні люди, страждають, кохають, плачуть, сумують, радіють, прагнуть до щастя.
Але, як і серед людей, серед мешканців Олімпу є свої зрадники, є місце підступності, злу, заздрощам, несправедливості. А втім, добро перемагає зло.
Хіба ми, люди XXI століття, не хочемо, щоб зло було знищено? Темі протиборства добра і зла присвячені твори класичної і сучасної літератури, живописні полотна, музичні твори. Міфи, як і раніше, надихають митців на створення витворів, які переживуть не одне покоління людей.
Міфи — це зв’язок культур, поколінь, традицій. Це надійний засіб виховання справжнього патріота своєї вітчизни.
Дик Сенд — сирота, воспитывался в детском доме. Даже имя он получил в честь жалостливого прохожего, который его нашел, а фамилия ему дали в память о месте, где его нашли. Мальчик был умным, в четыре года уже умел читать, писать и считать. В восемь лет он пошел юнгой на корабль, где так хорошо себя зарекомендовал, что капитан Хелл познакомил его с владельцем судна Велдоном, и тот отдал парня в школу.
В пятнадцать лет Дик ступил на палубу одного из лучших кораблей Велдона «Пилигрим» новичком-матросом. Он оказался очень ловким моряком, умным, потому когда капитан отправился на охоту за китом, то поручил корабль именно Дику Сенду.
Случилось несчастье: капитан вместе с моряком погиб в шлюпке. И Дик берет всю ответственность за жизнь команды и пассажиров на себя. Ему пришлось пережить и катастрофу судна, и жестокий обман Негора, и страшное путешествие по африканским джунглям и болотам. Но он мало думал о себе, переживая за судьбу миссис Велдон, маленького Джека и других своих друзей. Смекалка, выносливость, мужество и ответственность, а также хороший друг Дику себя и других.
Чому не слабне інтерес сучасної людини до стародавніх народних оповідей про легендарних героїв, богів? У цих оповідях, або міфах, герої наділені такими якостями, які ми прагнемо мати з дитинства. Ми хочемо бути сильними, сміливими, розумними, справедливими. Ми хочемо бути такими людьми, які у разі потреби могли б успішно протистояти злу, насильству. Такими героями міфів, на яких ми хотіли б рівнятися, є Прометей, Гефест, Геракл...
Зворушує історія Прометея, який подарував людям вогонь. За це його було жорстоко покарано: Зевс наказав прикувати титана до скелі. Щодня Прометей зазнавав жорстоких мук, що завдавав йому орел, видзьобуючи його печінку.
На все життя залишиться в пам’яті один із багатьох подвигів велетня Герак- ла, пов’язаний з визволенням Прометея.
Герої міфів постійно у дії. Вони не сидять склавши руки і, кажучи сучасною мовою, не чекають край моря погоди. Вони кудись пливуть, як, наприклад, аргонавти за золотим руном; опускаються на дно морів, океанів; проникають у земну твердь; стають до бою з грізними могутніми тваринами, птахами; протистоять бурям, вітрам, стихіям. До того ж ці герої, як і звичайні смертні люди, страждають, кохають, плачуть, сумують, радіють, прагнуть до щастя.
Але, як і серед людей, серед мешканців Олімпу є свої зрадники, є місце підступності, злу, заздрощам, несправедливості. А втім, добро перемагає зло.
Хіба ми, люди XXI століття, не хочемо, щоб зло було знищено? Темі протиборства добра і зла присвячені твори класичної і сучасної літератури, живописні полотна, музичні твори. Міфи, як і раніше, надихають митців на створення витворів, які переживуть не одне покоління людей.
Міфи — це зв’язок культур, поколінь, традицій. Це надійний засіб виховання справжнього патріота своєї вітчизни.