СОПІЛКА
Народні музичні інструменти — це яскрава сторінка історії музичної культури українського народу. Первісне музикування мало синкретичнийхарактер (пісня, танець і поезія були нерозривно пов’язані), супроводжувало обряди й церемонії, ритуали, трудовий процес тощо. Музика і музичні виконували функції оберегів і використовувались під час заклинань і молитов, набуваючи магічно-охоронного значення. У музиці люди вбачали захист від нечистої сили, поганого сну, зурочення.
Сопілка — один із найпоширеніших у музичному побуті України інструментів. Із глибини тисячоліть дійшов до нас цей інструмент із багатьма назвами сопілка, денцівка, флояра, зубівка, теленка... У чому ж особливість цього інструмента? Чому українці так її люблять і вважають одним із найпоширеніших інструментів? До наших днів дійшла легенда про виникнення сопілки.
Повертався козак з війни, заболіли йому ноги, і сів він під ліщиновий кущ спочити. А ліщина аж до самих очей йому хилиться, зморене личенько провіває. Так вподобала ліщина подорожнього, що, як той піти вже собі хотів, заговорила до нього людським голосом: «Візьми мене із собою: душу розважу і дорогу покажу!..»
Стяв козак шабелькою гілочку, а вона — давай до нього співати.
Покладе козак гілочку за пазуху — потепліє на серці, візьме у руки — заговорить гілочка й заспіває... Мало стало козакові ліщинової сопілки, схотілося й іншої деревини пізнати... Тому зробив він сопілочку із верби, калини, бузини... Кожна мала свій відмінний звук і своє призначення.
Сопілкою калиновою чи яворовою сповіщали про народження дитяти. Сходилися сусіди і грою закликали новонародженому щасливу долю. Дівчачу долю — сопілкою з калини, а хлоп’ячу, звісно, яворовою...
А кожен, хто чув голос бузинової сопілки, полишав усяку роботу і поспішав попрощатися з покійником. Грою на бузиновій сопілці не тільки живих на прощання з померлим скликали, а ще злих духів від душі відлякували.
Гуртову роботу в селі розпочинали і завершували грою на сопілці, тому що вона прикликала радість і щастя, відлякувала біду й смуток. Було це копання криниці чи ставка, закладання підвалин нової оселі чи ще якась важлива робота, але завдяки сопілці праця мала бути успішною.
Отже, сопілка — один з найулюбленіших інструментів українців (За Г. Маковій; 210 сл.).
Робота з чернеткою:
1) Поділіть текст на частини та складіть план.
2) Прочитайте текст втретє.
3) Згорніть текст і запишіть переказ на чернетц
В своем произведении «Ревизор» Гоголь показывает таких обиженных людей, как купцы, мещане и народ.
Мы видим, как купцы жалуются «ревизору» на городничего. Не за то, что он не берет взяток «мы уж порядок всегда исполняем» - говорят они. А за то, что он слишком жадный «не по поступкам поступает». И даже к ревизору они явились со взяткой, чтобы он решил их вопрос.
Их униженность проявляется в поклонах «кланяются в ноги». В этом проявляется их бедственное, униженное положение.
Также Гоголь показывает, что и жители терпят унижение от тех самых купцов. Они обманывают народ, казну и хвастаются своим званием купцов.
В «Ревизоре» униженными показаны также Марья Антоновна и ее мать, которым Хлестаков признается в любви, а затем уезжает из города.
Каждый герой в чем-то да и обижен, показывает Гоголь. Кто-то ревизором, кто-то городничем, а кто-то безответной любовью.
Объяснение:
Жилин - главный герой повести Льва Толстого «Кавказский пленник», русский офицер, участвующий в войне за присоединение Кавказа к России. Жилин не из богатой семьи, он привык всего добиваться сам. По своим человеческим качествам он вызывает у читателей только симпатию. Попав в плен к татарам, он не раскисает, а думает, как бы вернуться обратно в отряд. Со временем, даже суровые татары прониклись к нему симпатией. Ведь он мог и куклу из глины для Дины смастерить, и починить сломанные предметы. Вёл он себя в плену смело и уверенно. Когда татары предложили ему написать письмо матери с о выкупе в три тысячи монет, он сразу же отказался и сказал, что может попросить выкуп только в пятьсот монет. За это один татарин назвал его «джигитом».
Объяснение: