бароко – це стилістичний напрям в європейському мистецтві xvi-xviii сторіч, започаткований в італії. основні його риси: підкреслена урочистість, пишна декоративність, динамічність композиції. в україні під впливом козацтва, його визвольного руху та союзу з православною церквою, яку воно взяло під свій захист, наприкінці xvi-початку xvii сторіч народжується українське бароко. визначною його рисою є використання традицій народного мистецтва та широка демократизація сюжетів. українське бароко відбилося в архітектурі, живописі, літературі, скульптуі та театрі україни того часу. серед того, що дійшло до нас у стилі українського бароко, слід відзначити архітектуру духовної академії у києві (й. шедель), ковнірського корпусу в києво-печерській лаврі (с. ковнір), надбрамної церкви кирилівського монастиря у києві (і. григорович-барський); церкви св. юра у львові (б. меретин); картини художників і. рутковича, й. кодзлевича, г. левицького, а. голика, ікони та розписи невідомих художників у церквах та монастирях; літературні твори к. саковича, і. величковського, м. смотрицького, і. галятовського, а. радивиловського, г. кониського, т. прокоповича, д. туптала, г. сковороди, м. довгалевського та інші. в умовах запорізької січі українське бароко поєднується з аскетизмом козацького життя, з військово-оборонними функціями споруд, набирає стриманої урочистості і одержує назву „козацького бароко”. запорізька старшина фундувала, або, іншими словами, фінансувала, будівництво деяких споруд і за межами запоріжжя. переважно це були будівлі монастирів та церков. так, наприклад, 1764 року у місті ромни на кошти кошового отамана м. калнишевського було побудовано величну споруду церкви покрови, багато коштів запорожці витрачали на розбудування братського і микільського монастирів у києві, а також найбільш шанованого на запоріжжі межигірського монастиря під києвом. усі гетьмани славного війська запорізького, в першу чергу іван мазепа, були фундаторами монастирів, чимало коштів втрачали на їх розбудову. серед цих монастирів гадяцький, густинський, мгарський, рихловський та деякі інші. з ім’ям козацького полковника якова лизогуба, великого землевласника, пов’язане будівництво збереженої до сьогодні полкової канцелярії у чернігові. звичайно, фундуючи монастирі, церкви, будуючи адміністративні приміщення, козацька старшина мала на увазі перш за все досягнення своїх особистих або станових цілей, та збережений у цих пам’ятках дух народу, дійшовши до нас, промовляє про речі загальнолюдські, про велику силу мистецтва. промовляє він також про талантнароду, що втілився в галузі архітектури у високий стиль козацького бароко.
Проснулся однажды Вася, это был понедельник. Он подумал.- надо бы мне с братом в школу собираться, а то отче нашь, очень злой сегодня с утра был. Разбудил Василий примудрый брата своего Андрея, они подготовили перья и дубовую кару, чтобы писать в школу, вышли они из своей избы, отче дал им по коню, и поехали они в школу середиземноморскую.
Ехали они, брели они, и видят белка на дубу сидит, спрашивают они белку.- белка, подскажи нам, а как нам до школы средиземноморской добраться можно, а белка хитрая была, и решила она соврать братьям примудрым, и говарит она.- А вы едте на право а патом на лево, и будет там школа великая, и поехали братья как сказала белка. Едут братья на право, патом на лево поварачивают и видят река, говарит младший брат андрей : братец мой василий, не туда нам белко дорогу сказала, что будем делать с тобой ? И отвечает ему Василий Премудрый : сейчас брат мой, я придумаю что-бы нам с тобой сделать, и вдруг смотрит Василий, а не подалеку, через реку, дом стоит, и говарит он.- Братец андрей, сматри, дом там стоит, поехали туда, там нам и подскажут дорогу. Перебролись они на конях своих через реку, и подъезжают они к дому, смотрит василий а там человек стоит, подъехали они к нему да и спрашивают : Подскажи нам старче, а где тут школа средиземная ? Отвечает им Старик.- это она и есть, школа наша, а я ваш учитель Светослав. Обрадовались тогда Андрей и Василий примудрые, и пошли в свой класс, там они достали хорошо заостренные перья и кору дубовую, и начали они учится, знаний набираться. Конец.
бароко – це стилістичний напрям в європейському мистецтві xvi-xviii сторіч, започаткований в італії. основні його риси: підкреслена урочистість, пишна декоративність, динамічність композиції. в україні під впливом козацтва, його визвольного руху та союзу з православною церквою, яку воно взяло під свій захист, наприкінці xvi-початку xvii сторіч народжується українське бароко. визначною його рисою є використання традицій народного мистецтва та широка демократизація сюжетів. українське бароко відбилося в архітектурі, живописі, літературі, скульптуі та театрі україни того часу. серед того, що дійшло до нас у стилі українського бароко, слід відзначити архітектуру духовної академії у києві (й. шедель), ковнірського корпусу в києво-печерській лаврі (с. ковнір), надбрамної церкви кирилівського монастиря у києві (і. григорович-барський); церкви св. юра у львові (б. меретин); картини художників і. рутковича, й. кодзлевича, г. левицького, а. голика, ікони та розписи невідомих художників у церквах та монастирях; літературні твори к. саковича, і. величковського, м. смотрицького, і. галятовського, а. радивиловського, г. кониського, т. прокоповича, д. туптала, г. сковороди, м. довгалевського та інші. в умовах запорізької січі українське бароко поєднується з аскетизмом козацького життя, з військово-оборонними функціями споруд, набирає стриманої урочистості і одержує назву „козацького бароко”. запорізька старшина фундувала, або, іншими словами, фінансувала, будівництво деяких споруд і за межами запоріжжя. переважно це були будівлі монастирів та церков. так, наприклад, 1764 року у місті ромни на кошти кошового отамана м. калнишевського було побудовано величну споруду церкви покрови, багато коштів запорожці витрачали на розбудування братського і микільського монастирів у києві, а також найбільш шанованого на запоріжжі межигірського монастиря під києвом. усі гетьмани славного війська запорізького, в першу чергу іван мазепа, були фундаторами монастирів, чимало коштів втрачали на їх розбудову. серед цих монастирів гадяцький, густинський, мгарський, рихловський та деякі інші. з ім’ям козацького полковника якова лизогуба, великого землевласника, пов’язане будівництво збереженої до сьогодні полкової канцелярії у чернігові. звичайно, фундуючи монастирі, церкви, будуючи адміністративні приміщення, козацька старшина мала на увазі перш за все досягнення своїх особистих або станових цілей, та збережений у цих пам’ятках дух народу, дійшовши до нас, промовляє про речі загальнолюдські, про велику силу мистецтва. промовляє він також про талантнароду, що втілився в галузі архітектури у високий стиль козацького бароко.
Проснулся однажды Вася, это был понедельник. Он подумал.- надо бы мне с братом в школу собираться, а то отче нашь, очень злой сегодня с утра был. Разбудил Василий примудрый брата своего Андрея, они подготовили перья и дубовую кару, чтобы писать в школу, вышли они из своей избы, отче дал им по коню, и поехали они в школу середиземноморскую.
Ехали они, брели они, и видят белка на дубу сидит, спрашивают они белку.- белка, подскажи нам, а как нам до школы средиземноморской добраться можно, а белка хитрая была, и решила она соврать братьям примудрым, и говарит она.- А вы едте на право а патом на лево, и будет там школа великая, и поехали братья как сказала белка. Едут братья на право, патом на лево поварачивают и видят река, говарит младший брат андрей : братец мой василий, не туда нам белко дорогу сказала, что будем делать с тобой ? И отвечает ему Василий Премудрый : сейчас брат мой, я придумаю что-бы нам с тобой сделать, и вдруг смотрит Василий, а не подалеку, через реку, дом стоит, и говарит он.- Братец андрей, сматри, дом там стоит, поехали туда, там нам и подскажут дорогу. Перебролись они на конях своих через реку, и подъезжают они к дому, смотрит василий а там человек стоит, подъехали они к нему да и спрашивают : Подскажи нам старче, а где тут школа средиземная ? Отвечает им Старик.- это она и есть, школа наша, а я ваш учитель Светослав. Обрадовались тогда Андрей и Василий примудрые, и пошли в свой класс, там они достали хорошо заостренные перья и кору дубовую, и начали они учится, знаний набираться. Конец.