Персоніфікація: "цвіте доріжка,... луги,... гаї,... усмішка,... очі", "щебетання дібров", "оживе... дитинство, й розлука, і вірна любов".
Порівняння: "простелю, наче долю".
Звертання: «Рідна мати моя».
Рефрен: " І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя... ", " І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші...", " І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: І дитинство, й розлука...".
Анафора: "І ...".
Образ-символ: рушник (оберіг родини), дорога (життєва дорога), мати (любов, турбота), очі (дзеркало душі), діброви (рідна земля).
Віршовий розмір: чотиристопний анапест
Я | візь |му|той| руш|ник, | про |сте|лю, | на|че| до|лю,
В ти|хім |ше|ле |сті |трав,| в ще |бе |та |нні|діб|ров.
UU— | UU—| UU—| UU—| U
UU— | UU— |UU—| UU—|
Строфа: чотиривірш (катрен) із двовіршем (рефреном, або приспівом).
Придумай пример типа был мальчишка глупенький с маленьким словарным запасом любил хулиганить и как то с ним перестали общаться все ребята со двора ну вот летом мама принесла ему книжку он решил почитать втянулся и не мог оторваться читал одну за другой по итогу приходит на 1 сентября другой человек а не мальчишка этот стал образованным приятным добрым и тд а 2 можешь из книги собачье сердце там пса превратили в человека и естественно он в жизни книгу не видел так что хамил всем приставал и тд соотвественно с ним никто по итогу не общался а если и общались то исключительно в каких то там своих целях и в общем то обсуждали его за спиной ну вот наверное должно подойти
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Вид лірики: філософська.
Тема: розповідь ліричного героя-сина про материнську любов, гімн материнству.
Ідея: уславлення материнської любові, заклик шанобливо ставитись до матерів.
Основна думка: материнський рушник для дитини — щастя, доля, любов.
Епітети: далека дорога, солов'їні гаї, незрадлива ласкава усмішка, засмучені очі, очі хороші, тихім шелесті.
Персоніфікація: "цвіте доріжка,... луги,... гаї,... усмішка,... очі", "щебетання дібров", "оживе... дитинство, й розлука, і вірна любов".
Порівняння: "простелю, наче долю".
Звертання: «Рідна мати моя».
Рефрен: " І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя... ", " І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші...", " І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: І дитинство, й розлука...".
Анафора: "І ...".
Образ-символ: рушник (оберіг родини), дорога (життєва дорога), мати (любов, турбота), очі (дзеркало душі), діброви (рідна земля).
Віршовий розмір: чотиристопний анапест
Я | візь |му|той| руш|ник, | про |сте|лю, | на|че| до|лю,
В ти|хім |ше|ле |сті |трав,| в ще |бе |та |нні|діб|ров.
UU— | UU—| UU—| UU—| U
UU— | UU— |UU—| UU—|
Строфа: чотиривірш (катрен) із двовіршем (рефреном, або приспівом).
Кількість строф: три
Римування: перехресне (абаб)