«…Його, стрункого й міцного, з гарними очима, орлячим носом і темним молодим вусом на засмаленому обличчю».
«Хай воно загориться без вогню й диму… Втечу… Піду за Дунай, може, ще там люди не пособачились…»«Не так мані страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що… Ех, піду, де воля, де інші люди…»
«Се одиноке світло серед сонного села було немов останнім «прощавай» рідного закутка, ниткою, що в’язала його з батьківщиною, з усім близьким. Але за хвилину віконце згасло, і Остап почув, як разом із зниклим світлом в його серці щось урвалось і село геть одсунулось од його. Остап непомітно для себе зітхнув…»
«Дивне почуття охопило Остапові груди: замість радості — сильне обурення стрепехнуло його істоту. В один момент відчув він усі кривди й знущання, які зазнав у покинутому краї, і, твердо упираючись ногами в ногу, на панщизняну землю, він затис кулак і погрозив на той бік річки».
«Та хіба він сам за весь свій двадцятилітній вік не був лишень панською худобою? Хіба його батько, мати, Соломія, навіть дідусь його, що ходив у Січ, а потім різав панів в Умані,— хіба ж вони не стали такою худобою? Коли б вони не були панським товаром, то не міг би пан розлучити його з Соломією та силою оддати її за свого хурмана, не міг би сивого дідуся катувати на стайні нагаями… не похвалявся б оббілувати Остапа за сміливе слово».
Ідальго (ісп. Hidalgo від hijo de algo - букв. «Син чогось») - в середньовічній Іспанії чоловік, що відбувається зі шляхетної родини і отримує свій особливий статус у спадок, передавався тільки по чоловічій лінії. Для доказу приналежності до ідальго потрібно привести п'ять свідків, які б підтвердили, що прадід цю людину мав подібний статус; не менше трьох осіб зі свідків повинні були також бути ідальго. Власники цього статусу звільнялися від багатьох податків, не могли бути піддані страт, які вважалися ганебними, - повішення, спалення, четвертування, розтерзання тваринами. Позбавити ідальго його статусу було неможливо. З XV ст. термін «ідальго» фактично став заміною терміну «кабальєро». У Португалії титул мав назву «фідалгу»
«…Його, стрункого й міцного, з гарними очима, орлячим носом і темним молодим вусом на засмаленому обличчю».
«Хай воно загориться без вогню й диму… Втечу… Піду за Дунай, може, ще там люди не пособачились…»«Не так мані страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що… Ех, піду, де воля, де інші люди…»
«Се одиноке світло серед сонного села було немов останнім «прощавай» рідного закутка, ниткою, що в’язала його з батьківщиною, з усім близьким. Але за хвилину віконце згасло, і Остап почув, як разом із зниклим світлом в його серці щось урвалось і село геть одсунулось од його. Остап непомітно для себе зітхнув…»
«Дивне почуття охопило Остапові груди: замість радості — сильне обурення стрепехнуло його істоту. В один момент відчув він усі кривди й знущання, які зазнав у покинутому краї, і, твердо упираючись ногами в ногу, на панщизняну землю, він затис кулак і погрозив на той бік річки».
«Та хіба він сам за весь свій двадцятилітній вік не був лишень панською худобою? Хіба його батько, мати, Соломія, навіть дідусь його, що ходив у Січ, а потім різав панів в Умані,— хіба ж вони не стали такою худобою? Коли б вони не були панським товаром, то не міг би пан розлучити його з Соломією та силою оддати її за свого хурмана, не міг би сивого дідуся катувати на стайні нагаями… не похвалявся б оббілувати Остапа за сміливе слово».
Объяснение:
Ідальго (ісп. Hidalgo від hijo de algo - букв. «Син чогось») - в середньовічній Іспанії чоловік, що відбувається зі шляхетної родини і отримує свій особливий статус у спадок, передавався тільки по чоловічій лінії. Для доказу приналежності до ідальго потрібно привести п'ять свідків, які б підтвердили, що прадід цю людину мав подібний статус; не менше трьох осіб зі свідків повинні були також бути ідальго. Власники цього статусу звільнялися від багатьох податків, не могли бути піддані страт, які вважалися ганебними, - повішення, спалення, четвертування, розтерзання тваринами. Позбавити ідальго його статусу було неможливо. З XV ст. термін «ідальго» фактично став заміною терміну «кабальєро». У Португалії титул мав назву «фідалгу»