Мавка не схилилася перед силою обставин, не звикла до образ. Якщо в розмові з матір’ю вона стримується, вислуховує дорікання і не відповідає на образу, розуміючи, що не може змінити поглядів старої жінки, то в розмові з Лукашем вона рішуче відкидає забобонні погляди на відносини юнака і дівчини, що, мовляв, останній” «не годиться» першій говорити про своє кохання. Мавка боронить своє і Лукашеве щастя, переходячи від стриманості до рішучого наступу, від прохання до вимоги, від хвилинного розпачу до раптового вибуху.”
Ні! я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те. що не вмирає.
Безсмертним, невмирущим у її серці був огонь палкої любові і пристрасної віри в можливість людського щастя, у неодмінну перемогу волелюбних принципів.
Мавка відзначається пристрасною любов’ю до життя у всіх його проявах. «Не руш! Не ріж! Не убивай!» — з такими словами звернулася Мавка до Лукаша під час їх першої зустрічі в лісі. Вона ніби прийшла в світ, щоб стримувати інших від негідних вчинків, навчати цінити і поважати життя. Мавка захищає від сокири
Лукаша молоде деревце, подаючи натомість «чималу суху деревину», захищає на якусь мить шматочок ще не завмерлого в своїй достиглості жита. Природа в її сприйманні — то безліч живих істот, здатних говорити, виявляти свої почуття, бути вірними або зрадливими; їхні стосунки між собою Мавка часто переносить у площину людських взаємовідносин. «Німого в лісі в нас нема нічого», — каже вона Лукашеві, навчаючи його розуміти особливу мову природи. Але Мавка любить не просто собі життя, а повноту життя, що далеко зиходить за рамки природи. Захоплюючись ніжністю берези, вона говорить, що та занадто смутна, бліда, журлива. Такими ж неприємними для неї були шорсткість вільхи, постійний незрозумілий страх осики, задирливість дикої рожі, хизування вродою калини, підкреслена гордовитість клена тощо. Краса характеру Мавки особливо проявляється у її боротьбі за Лукаша, за цвіт його душі, проти впливу на нього власницької моралі. В тій боротьбі ми невідступно на стороні Мавки, бо бачимо в ній не тільки глибоку моральність позиції героїні, а й благородство мети, в ім’я якої вона ведеться. В ході боротьби гартувався характер Мавки, збагачувався її духовний світ, змінювалась вона сама.
"Нежданно-негаданно" - рассказ из сборника Распутина "Живи и помни". Произведение глубоко психологично, автур исследует в нем темы добра, справедливости, долга. Здесь показана увядающая жизнь деревни, Распутин сравнивает её с увядающими комнатными растениями. Главный герой - Сеня Поздняков, он хорошо относится к окружающим его людям, его волнует, что происходит в городе, в государстве..Он ко всем проявляет чуткость. Выбрасывает телевизор, чтобы комнатные растения от него не страдали.С добром относится к чужому ребенку, которого он впоследствии удочерит. Такая же добрая и его жена Галя.Которая сострадает девочке Кате, переживает за нее.Но не все люди такие. Многие лишены таких качеств, как доброта, сострадание: так ветут себя многие жители города, которых не волнует судьба детей, лишенных родителей. Это и мужик "в толстой кожаной куртке с короткой стрижкой на голове...из горлохватов...". К ним можно отнести и Олега, Ахмета. А вот сеня Поздняков живет по своим законам. Ему нет дела до тонго, что у Кати нет документов, он ее " "ворует", "увозит", как говорит его жена Галя девочке оттаять, зажить нормальной жизнью. И жизнь нежданно-негаданно испытывает всех людей на прочность, на порядочность.
Ні! я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те. що не вмирає.
Безсмертним, невмирущим у її серці був огонь палкої любові і пристрасної віри в можливість людського щастя, у неодмінну перемогу волелюбних принципів.
Мавка відзначається пристрасною любов’ю до життя у всіх його проявах. «Не руш! Не ріж! Не убивай!» — з такими словами звернулася Мавка до Лукаша під час їх першої зустрічі в лісі. Вона ніби прийшла в світ, щоб стримувати інших від негідних вчинків, навчати цінити і поважати життя. Мавка захищає від сокири
Лукаша молоде деревце, подаючи натомість «чималу суху деревину», захищає на якусь мить шматочок ще не завмерлого в своїй достиглості жита. Природа в її сприйманні — то безліч живих істот, здатних говорити, виявляти свої почуття, бути вірними або зрадливими; їхні стосунки між собою Мавка часто переносить у площину людських взаємовідносин. «Німого в лісі в нас нема нічого», — каже вона Лукашеві, навчаючи його розуміти особливу мову природи. Але Мавка любить не просто собі життя, а повноту життя, що далеко зиходить за рамки природи. Захоплюючись ніжністю берези, вона говорить, що та занадто смутна, бліда, журлива. Такими ж неприємними для неї були шорсткість вільхи, постійний незрозумілий страх осики, задирливість дикої рожі, хизування вродою калини, підкреслена гордовитість клена тощо.
Краса характеру Мавки особливо проявляється у її боротьбі за Лукаша, за цвіт його душі, проти впливу на нього власницької моралі. В тій боротьбі ми невідступно на стороні Мавки, бо бачимо в ній не тільки глибоку моральність позиції героїні, а й благородство мети, в ім’я якої вона ведеться. В ході боротьби гартувався характер Мавки, збагачувався її духовний світ, змінювалась вона сама.
Произведение глубоко психологично, автур исследует в нем темы добра, справедливости, долга.
Здесь показана увядающая жизнь деревни, Распутин сравнивает её с увядающими комнатными растениями. Главный герой - Сеня Поздняков, он хорошо относится к окружающим его людям, его волнует, что происходит в городе, в государстве..Он ко всем проявляет чуткость. Выбрасывает телевизор, чтобы комнатные растения от него не страдали.С добром относится к чужому ребенку, которого он впоследствии удочерит. Такая же добрая и его жена Галя.Которая сострадает девочке Кате, переживает за нее.Но не все люди такие. Многие лишены таких качеств, как доброта, сострадание: так ветут себя многие жители города, которых не волнует судьба детей, лишенных родителей. Это и мужик "в толстой кожаной куртке с короткой стрижкой на голове...из горлохватов...". К ним можно отнести и Олега, Ахмета. А вот сеня Поздняков живет по своим законам. Ему нет дела до тонго, что у Кати нет документов, он ее "
"ворует", "увозит", как говорит его жена Галя девочке оттаять, зажить нормальной жизнью.
И жизнь нежданно-негаданно испытывает всех людей на прочность, на порядочность.