Стихотворение Есенина "Кузнец". Мне нужна . Буду очень благодарна вам. Особенности поэтического языка ( выразительные средства с примерами);
Стихотворный размер, рифма, интонация;
Система художественных образов ( по возможности ) ;
Душно в кузнице угрюмой,
И тяжел несносный жар,
И от визга и от шума
В голове стоит угар.
К наковальне наклоняясь,
Машут руки кузнеца,
Сетью красной рассыпаясь,
Вьются искры у лица.
Взор отважный и суровый
Блещет радугой огней,
Словной взмах орла, готовый
Унестись за даль морей...
Куй, кузнец, рази ударом,
Пусть с лица струится пот.
Зажигай сердца пожаром,
Прочь от горя и невзгод!
Закали свои порывы,
Преврати порывы в сталь
И лети мечтой игривой
Ты в заоблачную даль.
Так, вдали, за черной тучей,
За порогом хмурых дней,
Реет солнца блеск могучий
Над равнинами полей.
Тонут пастбища и нивы
В голубом сиянье дня,
И над пашнею счастливо
Созревают зеленя.
Взвейся к солнцу с новой силой,
Загорись в его лучах.
Прочь от робости постылой,
Сбрось скорей постыдный страх.
Біблійна легенда породила велику кількість легенд, трагедій, романів, а також живописні і скульптурні художні твори. Вони були зайняті розробкою мотивів поведінки Каїна, пов’язували легенду про Каїна зі скорботою людини, вперше задумуючись над проблемами смерті і безсмертя, добра і зла, свободи волі, всеблагості і всемогутності Бога. Злочин Каїна вони поєднували з болем людини, який вперше зневажив покірних і слухняних, обурився проти слабкої природи людини, „раба Божого”. В залежності від того, що стимулювало розробку цієї біблійної легенди, її інтерпретації видвигали різні основні мотиви в поведінці і характері Каїна і давали різні значення образа Каїна і його жертви.
Легенда про Каїна виникла на ґрунті двох соціально-промислових формацій – землеробської і скотарської. Біблія відносить цю легенду до перших днів існування світу. Але виникла вона, треба думати, в період, коли євреї ще не посіли на землі і займалися скотарством. Скотарське плем’я легендою про Каїна і Авеля мотивувало віру в те, що Бог надає перевагу скотарю ніж землеробу і що землероб – початок всіх бід і зла, джерело гріха і Божого гніву. В Біблії немає ніяких доказів на винність Каїна перед Богом. Вина його полягає в тому, що він надав перевагу землеробству ніж скотарству.
Як вже згадували, легенда ця виникла на ґрунті боротьби двох економічних укладів в період їх протиставлення існуванню та обставина, що Каїн і Авель зображені братами, представляє собою політичний прийом, підсилюючий антитезу. Кара означала засудження Каїна на вічне блукання. Каїн – землероб бажав некочуючого життя, він противився частому переходу скотаря з місця на місце.
Легенді про Каїна і Авеля було приділено багато уваги в світовій літературі. Спочатку в середньовічних містеріях, але це були тільки сцени біблійного тексту. Але з деяким часом цей текст був розвинений і туди увійшли інтермедії. Пізніше з’явилися драми і поеми про Каїна і Авеля. Ці твори були присвячені факту братовбивства і прославлення Авеля. Навіть назви деяких із них були пов’язані з іменами Авеля і Каїна.
„Історія Каїна і Авеля знайшла своє відображення й у світовій літературі, й у вітчизняній класиці. Це поема Джорджа Байрона „Каїн”, поема Івана Франка „Смерть Каїна”; про обох братів писав Шарль Бодлер („Каїн”). В багатьох творах українських класиків світової літератури, в сучасних нам письменників згадуються обидва брати, але переважно – це Каїн, перший вбивця на землі”[1, 30].
Ще до цього ряду можна додати С.Гесснера „Смерть Авеля” і В.Шекспіра „Гамлет”, в якому автор звертається до традиційного образу Каїна, І.Котляревського „Енеїда”, де знаходимо порівняння Енея з Каїном; також знаходимо цей образ в творах П.Воронька, І.Драча, Лесі Українки, М.Старицького, О.Забужко, В.Простопчука, П.Куліша та ін.
Зображували також Каїна і Авеля художники зі світовою славою: Дітріх, Корреджіо, Тиціан, Тінторетто, Рубенс, Рембрандт та ін.
В світовій літературі „Авель (ім’я багатозначне; головніші з них такі: пастух, син, подух, пара, туман, туманний, сумовитий, сумний) хвилевий або тимчасовий. Сучасна наука відкриває погляд, що ім’я Авель походить від слова „марнота”, „нікчемність” або „порожність”)... Він був богобійний, праведний та на противагу Каїнові являє собою зразок богомольця-поклонника, який був до вподоби Господові „[2, 12].
Каїн тлумачиться як (набутий, надбаний). За свій гріх убивства Каїн був приречений на вічні муки.
Тому легендарно-міфологічний матеріал дозволяє зосередити увагу на дослідженні людського світу у всіх його різноманітних виявах і станах, маючи узагальнений сенс і значення, будучи своєрідним концентратом загально-культурної пам’яті, він забезпечує відбиття основних ідей і проблем епохи, до якої він належить, і головне, органічно входить до системи художньо-філософського мислення подальших епох розвитку людства.
І саме завжди особливий інтерес до біблійного сюжетно-образного матеріалу гається в переломні періоди життя суспільства. На порозі ХХ сторіччя виникають нові літературні версії традиційного матеріалу.
Почему именно Петр и Феврония?
Эти святые прославляются Церковью не как преподобные, хотя они и приняли в конце своей жизни схиму, не как мученики и исповедники, хотя они и были изгнаны из своего города. Пост и молитва были частью их семейной жизни, а унижениям и опасностям они подвергались за то, что хранили верность друг другу. Святые Петр и Феврония дали пример идеальной христианской семьи. Именно за это они удостоены церковного почитания, именно поэтому их жизнь вот уже более восьми веков служит примером должного отношения супругов к церковному браку и друг к другу.
Действенность молитвы к этим святым, которая творится Церковью уже 450 лет, убеждает нас в подлинности того облика Петра и Февронии, который был воссоздан Ермолаем-Еразмом в его “Повести”. Они воистину стали покровителями христианского брака.
Именно им следует молиться о ни в семью мира, об укреплении супружеских уз, о достижении семейного счастья. Тем самым святые Петр и Феврония включены в величественную картину по-христиански понятой истории мира, они поставлены в один ряд с апостолами и мучениками и другими великими святыми. И удостоены они такого прославления “ради мужества и смирения”, проявленных ими в хранении заповедей Божиих в отношении брака. Этим они исполнили свое призвание христиан. Значит каждый из тех кто подвизается в христианском браке и следует их примеру, может быть поставлен в этот ряд и может стяжать венец, которого удостоились святые Петр и Феврония Муромские.
Комментарий Священника
Протоиерей Андрей Ефанов:
«О жизни святых Петра и Февронии достоверно мы знаем чрезвычайно мало. Известно, что жила эта княжеская чета в XIII веке, было у них трое детей, умерли они в один день, приняв на закате жизненного пути монашество. Как единственное в своем роде исключение, похоронены князь и княгиня в одном гробу.
Наверное, именно эти обстоятельства их жизни послужили тому, что святые Петр и Феврония стали покровителями семьи и брака. Действительно, какое красивое завершение жизни, как в сказке: «жили они долго и счастливо и умерли в один день». Кто из молодоженов не мечтает о таком?
Однако, подобную кончину надо еще заслужить. Вырастить прекрасных детей: сыновей-патриотов, дочь – супругу великого князя. Не предать друг друга в годину испытаний, оставаться всегда вместе, в радости и горе. Твердо хранить веру православную. Только тогда можно надеяться на ту милость, которая была оказана Муромским святым.
В сказании о Петре и Февронии есть много красивого. Вспомнился тот случай, когда ненавистника князя желали разлучить его с супругой. Однако святой князь избрал изгнание, лишь бы не разлучаться с любимой женой. Многие ли сейчас готовы последовать примеру святого?
Сегодня День Семьи и Верности нужен нашему обществу как воздух, как вода. Браки разрушаются с легкостью, как никогда раньше, о супружеской верности не каждый готов и помнить. Но все же, вступая в брак, большинство молодоженов мечтают о счастье, о любви до гробовой доски.
Избирая покровителями брака Муромских святых, брачующиеся закладывают в фундамент своего брака пусть и один, но краеугольный камень. Если в этом доме будет фундаментом твердая вера, супружеская верность, любовь и взаимоуважение, если дети в этом браке будут воспитаны в христианских традициях, то ничто не сможет разрушить такой брак. Любые невзгоды, испытания, бедствия могут лишь немного раскачать такой дом, но от этого каждый камушек еще плотнее приляжет к соседнему, и в результате дом такового брака станет лишь прочнее.
Троицкий женский монастырь в Муроме мало чем отличается от прочих обителей такого рода. Но когда подходишь к мощам дивных Муромских святых, все это напрочь забывается. Здесь молящийся остается наедине с Вечностью. Но наедине — не значит в одиночестве.
Именно у мощей чувствуется, что там, за порогом Вечности, предстоят святые Петр и Феврония, которые с любовью готовы поделиться с нами той радостью, которая некогда соединила их вместе, соединила неразлучно даже и по смерти».