Романтизм – це культурне явище, характерне для XVIII-XIX століть і поширене на території Європи. Як і кожне культурне явище, романтизм з’явився не на порожньому місці, а став результатом епохи, яка йому передувала. Як відомо, романтизму передувала епоха Просвітництва, якій були властиві раціоналізм і промислова революція. Мабуть, люди втомилися від раціонального і розумного погляду на життя і речі, а тому захотіли чогось більш яскравого і сильного з точки зору емоційності, через це й з’явився романтизм.
Для романтизму характерно злиття людини і природи. Людина не розглядалася у відриві від усього живого навколо, вона визнавалася його складовою і навіть невід’ємною частиною. Прагнення до ідеалу з точки зору возз’єднання людини і природи проявилося в тому, що людина почала займатися новими видами активності лише для того, щоб бути до природи ближчою. Наприклад, у зв’язку з появою романтизму люди стали займатися альпінізмом і туризмом, влаштовувати пікніки і багато іншого. Досягнення науки і промисловості кілька відсувалися романтистами на другий план. Вони вважали, що людина багата, насамперед, своїми емоціями. Прагнення до ідеалу у представників цього культурного руху проявилося і в тому, що вони не могли погодитися з атеїстичною теорією і традиційною релігією попередніх епох. Вони спробували переосмислити і знайти якусь ідеальну середину між усім цим. Так з’явилася ідея про те, що справжньою релігією є не поклоніння богам і дотримання якихось релігійних правил і догм, а відчуття людиною ходу і нескінченності людського буття.Епоха романтизму також чинила вагомий вплив на творчих людей і їх діяльність. Говорячи про літературу, варто сказати, що прагнення до ідеалу романтизму вперше з’явилося у німецьких письменників. У той час якраз трудилися відомі брати Грімм, творчість яких було сповнене ідеями романтизму на тлі казкових і міфологічних мотивом їхніх творів. Ознаки романтичного прагнення до ідеалу можна також знайти в творах авторів з інших країн, а також у творчій діяльності художників і музикантів. Як мені здається, саме епоха романтизму подарувала людству найбільшу кількість класичних музикантів найвищого рівня, а саме Шопена, Шуберта, Чайковського та Брамса.
Кожна епоха в житті людства примітна якимись особливостями. Я вважаю, що романтизм дійсно можна називати прагненням до ідеалу, адже його представники навіть у найважчі для побуту часи шукали розраду в природі, своїх думках і фантазіях.
Мне кажется, что автор очень тонко подмечает многие детали своих героев, обращает внимание на внешность людей, их мимику, но не обходится из без описания местных красот. Интересная картина северного лета встает перед глазами, и правда тут даже и луны не надо, ведь ночью светло как днем. Описание природы прямо так живо, что начинаешь это видеть перед своими глазами: бревенчатые дома, узкие тропинки, белобрысые мальчишки, рыбаки, удящие рыбу. Только название, связанное с сахаром, мне показалось тут как то неуместным. Я помню, как в детстве отец приносил большие куски желтого сахара (тогда его не химичили до бела, как сегодня), и после специальными кусачками кололи его на куски. Я ожидал, что подобная сцена будет и в этом рассказе, а нет.
Сюжет такой: Один приезжий ищет дом на ночлег, дальше он знакомится с хозяевами дома, но тут что то происходит такое, что заставляет приезжего малость растеряться.
Повествование идет от первого лица, встречается много описаний окружающего мира, людей, имеются диалоги. Можно погрузиться в привычный деревенский уклад жизни, почувствовать летний сезон, ленивое северное солнце.
По началу имеются кое какие странности одного персонажа, о котором автор упоминает только одну фразу "мужчина, постриженный бобриком, но так как рассказ был написан в 1938 году, то все встает на свои места. Это своеобразная шпиономания или излишняя подозрительность. Наверно
быть в тонусе это важно, главное не равнодушие, примечательность, но придирчивость тут явно не к лицу.
Запомнившиеся выражения:
-Солнце на севере не светит, а просвечивает как будто через толстое стекло.
- стриженный бобриком
-Может, он беглец из концлагеря или подпольный монах?
-В юности хлеб сеял и хлеб собирал, нынче сею доброе слово и собираю иные чудесные слова.
Действующие лица:
Александр Федосьевич, человек под бобрика, девочка, старуха, дети, милиционер и др
Читается произведение легко, вот только навивание не дает мне покоя. Рекомендую к прочтению.
Для романтизму характерно злиття людини і природи. Людина не розглядалася у відриві від усього живого навколо, вона визнавалася його складовою і навіть невід’ємною частиною. Прагнення до ідеалу з точки зору возз’єднання людини і природи проявилося в тому, що людина почала займатися новими видами активності лише для того, щоб бути до природи ближчою. Наприклад, у зв’язку з появою романтизму люди стали займатися альпінізмом і туризмом, влаштовувати пікніки і багато іншого. Досягнення науки і промисловості кілька відсувалися романтистами на другий план. Вони вважали, що людина багата, насамперед, своїми емоціями. Прагнення до ідеалу у представників цього культурного руху проявилося і в тому, що вони не могли погодитися з атеїстичною теорією і традиційною релігією попередніх епох. Вони спробували переосмислити і знайти якусь ідеальну середину між усім цим. Так з’явилася ідея про те, що справжньою релігією є не поклоніння богам і дотримання якихось релігійних правил і догм, а відчуття людиною ходу і нескінченності людського буття.Епоха романтизму також чинила вагомий вплив на творчих людей і їх діяльність. Говорячи про літературу, варто сказати, що прагнення до ідеалу романтизму вперше з’явилося у німецьких письменників. У той час якраз трудилися відомі брати Грімм, творчість яких було сповнене ідеями романтизму на тлі казкових і міфологічних мотивом їхніх творів. Ознаки романтичного прагнення до ідеалу можна також знайти в творах авторів з інших країн, а також у творчій діяльності художників і музикантів. Як мені здається, саме епоха романтизму подарувала людству найбільшу кількість класичних музикантів найвищого рівня, а саме Шопена, Шуберта, Чайковського та Брамса.
Кожна епоха в житті людства примітна якимись особливостями. Я вважаю, що романтизм дійсно можна називати прагненням до ідеалу, адже його представники навіть у найважчі для побуту часи шукали розраду в природі, своїх думках і фантазіях.
Мне кажется, что автор очень тонко подмечает многие детали своих героев, обращает внимание на внешность людей, их мимику, но не обходится из без описания местных красот. Интересная картина северного лета встает перед глазами, и правда тут даже и луны не надо, ведь ночью светло как днем. Описание природы прямо так живо, что начинаешь это видеть перед своими глазами: бревенчатые дома, узкие тропинки, белобрысые мальчишки, рыбаки, удящие рыбу. Только название, связанное с сахаром, мне показалось тут как то неуместным. Я помню, как в детстве отец приносил большие куски желтого сахара (тогда его не химичили до бела, как сегодня), и после специальными кусачками кололи его на куски. Я ожидал, что подобная сцена будет и в этом рассказе, а нет.
Сюжет такой: Один приезжий ищет дом на ночлег, дальше он знакомится с хозяевами дома, но тут что то происходит такое, что заставляет приезжего малость растеряться.
Повествование идет от первого лица, встречается много описаний окружающего мира, людей, имеются диалоги. Можно погрузиться в привычный деревенский уклад жизни, почувствовать летний сезон, ленивое северное солнце.
По началу имеются кое какие странности одного персонажа, о котором автор упоминает только одну фразу "мужчина, постриженный бобриком, но так как рассказ был написан в 1938 году, то все встает на свои места. Это своеобразная шпиономания или излишняя подозрительность. Наверно
быть в тонусе это важно, главное не равнодушие, примечательность, но придирчивость тут явно не к лицу.
Запомнившиеся выражения:
-Солнце на севере не светит, а просвечивает как будто через толстое стекло.
- стриженный бобриком
-Может, он беглец из концлагеря или подпольный монах?
-В юности хлеб сеял и хлеб собирал, нынче сею доброе слово и собираю иные чудесные слова.
Действующие лица:
Александр Федосьевич, человек под бобрика, девочка, старуха, дети, милиционер и др
Читается произведение легко, вот только навивание не дает мне покоя. Рекомендую к прочтению.