Описание пейзажа играет очень большое значение, так как именно так как ведут себя люди так ведет себя и природа. Она наказывает людей за бездушие, черствость, злобу.
1. В начале Природа добра к людям и милостива:
"Зима в этот год стояла тёплая. В воздухе висел дым. Снег выпадал и тотчас таял. Мокрые вороны садились на печные трубы, чтобы обсохнуть, толкались, каркали друг на друга. Около мельничного лотка вода не замерзала, а стояла чёрная, тихая, и в ней кружились льдинки. "
2. Проступок Фильки, Природа рассержена:
"Слеза скатилась у коня из глаз. Конь заржал жалобно, протяжно, взмахнул хвостом, и тотчас в голых деревьях, в изгородях и печных трубах завыл, засвистел пронзительный ветер, вздул снег, запорошил Фильке горло. Филька бросился обратно в дом, но никак не мог найти крыльца - так уже мело кругом и хлестало в глаза. Летела по ветру мёрзлая солома с крыш, ломались скворечни, хлопали оторванные ставни. И всё выше взвивались столбы снежной пыли с окрестных полей, неслись на деревню, шурша, крутясь, перегоняя друг друга. "
"Ревела, обезумев, метель, но сквозь её рев Филька слышал тонкий и короткий свист - так свистит конский хвост, когда рассерженный конь бьёт им себя по бокам.
Метель начала затихать к вечеру, и только тогда смогла добраться к себе в избу от соседки Филькина бабка. А к ночи небо зазеленело, как лёд, звёзды примёрзли к небесному своду, и колючий мороз по деревне. Никто его не видел, но каждый слышал скрип его валенок по твёрдому снегу, слышал, как мороз, озоруя, стискивал толстые брёвна в стенах, и они трещали и лопались."
3. Рассказ бабки.
" Сто лет назад упал на нашу округу такой же лютый мороз, - говорила бабка.
- Заморозил колодцы, побил птиц, высушил до корня леса и сады. Десять лет после того не цвели ни деревья, ни травы. Семена в земле пожухли и пропали. Голая стояла наша земля. Обегал её стороной всякий зверь - боялся пустыни."
4. Осознание Филькой беды, которую он накликал на деревню.
"За окнами воздух был синий, густой, страшный.
В чистом небе над осокорями стояла луна, убранная, как невеста, розовыми венцами.
Филька запахнул тулупчик, выскочил на улицу и побежал к мельнице. Снег пел под ногами, будто артель весёлых пильщиков пилила под корень берёзовую рощу за рекой. Казалось, воздух замёрз и между землёй и луной осталась одна пустота жгучая и такая ясная, что если бы подняло пылинку на километр от земли, то и её было бы видно и она светилась бы и мерцала, как маленькая звезда.
Чёрные ивы около мельничной плотины поседели от стужи. Ветки их поблёскивали, как стеклянные. Воздух колол Фильке грудь. Бежать он уже не мог, а тяжело шёл, загребая снег валенками."
5. Филька исправляет свою ошибку, Природа смилостивилась.
"
В морозные дни солнце восходит багровое, в тяжёлом дыму. И в это утро поднялось над Бережками такое солнце. На реке был слышен частый стук ломов. Трещали костры. Ребята и старики работали с самого рассвета, скалывали лёд у мельницы. И никто сгоряча не заметил, что после полудня небо затянулось низкими облаками и задул по седым ивам ровный и тёплый ветер. А когда заметили, что переменилась погода, ветки ив уже оттаяли, и весело, гулко зашумела за рекой мокрая берёзовая роща. В воздухе запахло весной, навозом.
Ветер дул с юга. С каждым часом становилось всё теплее. С крыш падали и со звоном разбивались сосульки."
" Ветер гнал по синему небу рыхлые тучи и не давал им ни на минуту перевести дух, и потому по земле неслись вперемежку то холодные тени, то горячие солнечные пятна."
Тема – розповідь про красу Італії та життя її простих людей, про листівки як символ широти сприйняття світу
Ідея – автор закликає «дивитися за картинку», не тільки насолоджуватися гарними краєвидами та чудовою архітектурою, а й перейматися долями інших людей.
Головна думка “Листівки з видами міст”:
Уславлення краси й різноманітності світу, прагнення до його відкриття та пізнання.
Висловлення співчуття простим трудівникам, чиєю працею створюється усе багатство.
Наголошення на необхідності соціальної справедливості та вмінні підходити до оцінки життєвих явищ різнобічно.
Ліричний герой вірша “Листівки з видами міст” вміє цінувати красу, відчуває неосяжність світу, прагне до його відкриття, співчуває знедоленим, хоче справедливості, небайдужий, до всього намагається долучитися сам, хоче іншим до зрозуміти, що за працю повинна бути гідна винагорода.
Настрій вірша – радісний, піднесений, змінюється на сумний.
Риторичні запитання: «А глянь за картинки – чи так воно вийде?», «Чи справді в Венеції тільки й роботи – Гондоли ганять і співать без турботи?», «Чи справді безжурні неаполітанці Тільки те й знають, що гулі і танці?»
Інверсія: «Купує в Італії кожен турист», «Не вірю я…», «Хай сам я побачу»
Антитеза у вірші “Листівки з видами міст” є центральним художнім засобом у творі. Цей вірш можна поділити на 2 частини:
1 – У першій розповідається про визначні місця Італії
2 – У другій – роздуми ліричного героя про життя італійців, бажання самому дізнатися правду. Тобто, автор підкреслює, що за гарними картинками приховане суворе життя.
Які проблеми людського життя порушує автор Джанні Родарі?
Любов до рідної землі, людей
Тяжкої долі простої людини
Соціальної несправедливості
Краси – реальності (Буденності)
Родарі вбачав необхідність подолання прірви між інтелігенцією і народом, привертав увагу до громадянського обов’язку митця.
Що символізує “Листівка з видами міст” у поезії Джанні Родарі? Листівки є символом широти світу, прагненням пізнати його.
Про що розповідають “Листівки з видами міст”? Розглядаючи листівки з видами міст, ми відчуваємо неосяжність світу, його звабливість, прагнемо до його відкриття та дослідження.
Описание пейзажа играет очень большое значение, так как именно так как ведут себя люди так ведет себя и природа. Она наказывает людей за бездушие, черствость, злобу.
1. В начале Природа добра к людям и милостива:
"Зима в этот год стояла тёплая. В воздухе висел дым. Снег выпадал и тотчас таял. Мокрые вороны садились на печные трубы, чтобы обсохнуть, толкались, каркали друг на друга. Около мельничного лотка вода не замерзала, а стояла чёрная, тихая, и в ней кружились льдинки. "
2. Проступок Фильки, Природа рассержена:
"Слеза скатилась у коня из глаз. Конь заржал жалобно, протяжно, взмахнул хвостом, и тотчас в голых деревьях, в изгородях и печных трубах завыл, засвистел пронзительный ветер, вздул снег, запорошил Фильке горло. Филька бросился обратно в дом, но никак не мог найти крыльца - так уже мело кругом и хлестало в глаза. Летела по ветру мёрзлая солома с крыш, ломались скворечни, хлопали оторванные ставни. И всё выше взвивались столбы снежной пыли с окрестных полей, неслись на деревню, шурша, крутясь, перегоняя друг друга. "
"Ревела, обезумев, метель, но сквозь её рев Филька слышал тонкий и короткий свист - так свистит конский хвост, когда рассерженный конь бьёт им себя по бокам.
Метель начала затихать к вечеру, и только тогда смогла добраться к себе в избу от соседки Филькина бабка. А к ночи небо зазеленело, как лёд, звёзды примёрзли к небесному своду, и колючий мороз по деревне. Никто его не видел, но каждый слышал скрип его валенок по твёрдому снегу, слышал, как мороз, озоруя, стискивал толстые брёвна в стенах, и они трещали и лопались."
3. Рассказ бабки.
" Сто лет назад упал на нашу округу такой же лютый мороз, - говорила бабка.
- Заморозил колодцы, побил птиц, высушил до корня леса и сады. Десять лет после того не цвели ни деревья, ни травы. Семена в земле пожухли и пропали. Голая стояла наша земля. Обегал её стороной всякий зверь - боялся пустыни."
4. Осознание Филькой беды, которую он накликал на деревню.
"За окнами воздух был синий, густой, страшный.
В чистом небе над осокорями стояла луна, убранная, как невеста, розовыми венцами.
Филька запахнул тулупчик, выскочил на улицу и побежал к мельнице. Снег пел под ногами, будто артель весёлых пильщиков пилила под корень берёзовую рощу за рекой. Казалось, воздух замёрз и между землёй и луной осталась одна пустота жгучая и такая ясная, что если бы подняло пылинку на километр от земли, то и её было бы видно и она светилась бы и мерцала, как маленькая звезда.
Чёрные ивы около мельничной плотины поседели от стужи. Ветки их поблёскивали, как стеклянные. Воздух колол Фильке грудь. Бежать он уже не мог, а тяжело шёл, загребая снег валенками."
5. Филька исправляет свою ошибку, Природа смилостивилась.
"
В морозные дни солнце восходит багровое, в тяжёлом дыму. И в это утро поднялось над Бережками такое солнце. На реке был слышен частый стук ломов. Трещали костры. Ребята и старики работали с самого рассвета, скалывали лёд у мельницы. И никто сгоряча не заметил, что после полудня небо затянулось низкими облаками и задул по седым ивам ровный и тёплый ветер. А когда заметили, что переменилась погода, ветки ив уже оттаяли, и весело, гулко зашумела за рекой мокрая берёзовая роща. В воздухе запахло весной, навозом.
Ветер дул с юга. С каждым часом становилось всё теплее. С крыш падали и со звоном разбивались сосульки."
" Ветер гнал по синему небу рыхлые тучи и не давал им ни на минуту перевести дух, и потому по земле неслись вперемежку то холодные тени, то горячие солнечные пятна."
Объяснение:
“Листівка з видами міст” аналіз
Автор – Джанні Родарі
Рік написання – 1960
Збірка – «Вірші про небо і землю»
Жанр – вірш
Рід – лірика
Тема – розповідь про красу Італії та життя її простих людей, про листівки як символ широти сприйняття світу
Ідея – автор закликає «дивитися за картинку», не тільки насолоджуватися гарними краєвидами та чудовою архітектурою, а й перейматися долями інших людей.
Головна думка “Листівки з видами міст”:
Уславлення краси й різноманітності світу, прагнення до його відкриття та пізнання.
Висловлення співчуття простим трудівникам, чиєю працею створюється усе багатство.
Наголошення на необхідності соціальної справедливості та вмінні підходити до оцінки життєвих явищ різнобічно.
Ліричний герой вірша “Листівки з видами міст” вміє цінувати красу, відчуває неосяжність світу, прагне до його відкриття, співчуває знедоленим, хоче справедливості, небайдужий, до всього намагається долучитися сам, хоче іншим до зрозуміти, що за працю повинна бути гідна винагорода.
Настрій вірша – радісний, піднесений, змінюється на сумний.
“Листівки з видами міст” художні засоби
Епітети: «блискучі»,«безжурні», «славетні», «розкішні»
Метафора: «Венеція-краля»
Анафора: «Хто…»
Антитеза: Скаче – плаче, робить – байдикує
Перелічення: «Рим – Колізей, Капітолій і Форум…»
Риторичні запитання: «А глянь за картинки – чи так воно вийде?», «Чи справді в Венеції тільки й роботи – Гондоли ганять і співать без турботи?», «Чи справді безжурні неаполітанці Тільки те й знають, що гулі і танці?»
Інверсія: «Купує в Італії кожен турист», «Не вірю я…», «Хай сам я побачу»
Антитеза у вірші “Листівки з видами міст” є центральним художнім засобом у творі. Цей вірш можна поділити на 2 частини:
1 – У першій розповідається про визначні місця Італії
2 – У другій – роздуми ліричного героя про життя італійців, бажання самому дізнатися правду. Тобто, автор підкреслює, що за гарними картинками приховане суворе життя.
Які проблеми людського життя порушує автор Джанні Родарі?
Любов до рідної землі, людей
Тяжкої долі простої людини
Соціальної несправедливості
Краси – реальності (Буденності)
Родарі вбачав необхідність подолання прірви між інтелігенцією і народом, привертав увагу до громадянського обов’язку митця.
Що символізує “Листівка з видами міст” у поезії Джанні Родарі? Листівки є символом широти світу, прагненням пізнати його.
Про що розповідають “Листівки з видами міст”? Розглядаючи листівки з видами міст, ми відчуваємо неосяжність світу, його звабливість, прагнемо до його відкриття та дослідження.