Слово «людяність» має в своїй основні слово «людина». Це означає, що властива вона може бути саме людям. Але що ж це таке? На мою думку, цей найвища ознака людини, що вирізняє її з-поміж інших істот. Людям характерно допомагати одне одному, підтримувати у скрутну хвилину. Коли ми бачимо, що хтось страждає, у нас стискається серце від жалю. А коли хтось радіє, хочеться радіти і собі. Але бувають такі люди, котрі байдужі до чужого горя. Дехто навіть може зловтішатися, заздрити чи радіти чужій біді. Людяність не торкнулась їхнього серця. Людина, про котру можна сказати «людяна» ніколи не буде сміятися з чужого горя, вона завжди буде прагнути до ближньому. Хтось запитає: «А навіщо бути людяним? Кому це треба?». Так от, я гадаю, що якби в нашому світі більше людей були щирими, людяними та добрими, наше життя стало б куди світлішим і добрішим. В суспільстві, яке будується за законами ввічливості, взаємодо та взаємопідтримки немає місця ненависті та злобі. Кожна людина, коли відчуває підтримку, автоматично відчуває себе більш щасливою. А людська байдужість вбиває в людях віру в добро, надію та любов до життя. Коли кожному з нас важко, коли ми стикаємося з труднощами, останнє, що ми хочемо відчути це насмішки та задоволений усміх. А так хочеться знати, що хтось буде поруч, що хтось протягне руку допоги і проявить цю прекрасну людяність. Я хочу закликати людей бути людяними одне до одного. На нашій планеті так багато зла, що часом зневірюєшся у всьому і втрачаєш надію. Але коли ми будемо добрішими навіть до незнайомих людей,будемо більше посміхатися та допогамати одне одному, ми будемо робити один одного щасливішими.
Людям характерно допомагати одне одному, підтримувати у скрутну хвилину. Коли ми бачимо, що хтось страждає, у нас стискається серце від жалю. А коли хтось радіє, хочеться радіти і собі. Але бувають такі люди, котрі байдужі до чужого горя. Дехто навіть може зловтішатися, заздрити чи радіти чужій біді. Людяність не торкнулась їхнього серця. Людина, про котру можна сказати «людяна» ніколи не буде сміятися з чужого горя, вона завжди буде прагнути до ближньому.
Хтось запитає: «А навіщо бути людяним? Кому це треба?». Так от, я гадаю, що якби в нашому світі більше людей були щирими, людяними та добрими, наше життя стало б куди світлішим і добрішим. В суспільстві, яке будується за законами ввічливості, взаємодо та взаємопідтримки немає місця ненависті та злобі. Кожна людина, коли відчуває підтримку, автоматично відчуває себе більш щасливою. А людська байдужість вбиває в людях віру в добро, надію та любов до життя. Коли кожному з нас важко, коли ми стикаємося з труднощами, останнє, що ми хочемо відчути це насмішки та задоволений усміх. А так хочеться знати, що хтось буде поруч, що хтось протягне руку допоги і проявить цю прекрасну людяність.
Я хочу закликати людей бути людяними одне до одного. На нашій планеті так багато зла, що часом зневірюєшся у всьому і втрачаєш надію. Але коли ми будемо добрішими навіть до незнайомих людей,будемо більше посміхатися та допогамати одне одному, ми будемо робити один одного щасливішими.