ответ Объяснение: Ах, это замечательное волшебное кольцо! Теперь оно моё. Теперь я его властелин и владелец. Теперь мои возможности неисчерпаемы, ничем не ограничены. Я в любой момент могу стать невидимкой, поэтому уже предвкушаю новые приключения, стремлюсь к ним, жажду их. Ведь в моей стране надо стать невидимым, чтобы хоть немного людям. Меня всегда интересовала жизнь сильных мира сего. Каковы их обычные заботы? Как они говорят и что делают, когда на них не направлены фотокамеры? Когда вокруг нет посторонних глаз и ушей? Вам ведь тоже интересно, не правда ли? Так вот, я бы тихонько пробрался в их богатые жилища и посмотрел, есть ли в них место для простого человеческого счастья, доброты, благородства. Узнал бы, что радует и печалит этих людей на самом деле, каковы их настоящие лица и подлинные чувства. Быть невидимкой - чудесная возможность путешествовать по разным странам, переноситься на далекие материки и континенты, побывать в тех местах, о которых мог только потихоньку мечтать. Уж я не упущу такой возможности - отправлюсь путешествовать и целый год посвящу изучению жизни людей в дальних странах. Когда я вернусь, я уже буду иметь достаточно знаний жизненного опыта, чтобы улучшить жизнь в своей стране. Мне всегда хотелось обездоленным, тяжело больным и несчастным людям. Будучи невидимым, это делать намного проще. Я ведь могу позаимствовать немного у богатых и отдать бедным, при чем богатые этого даже не почувствуют, у них и так всего в избытке. В общем, волшебное кольцо дает много возможностей, обо всех не расскажешь, но если захотите еще что-нибудь узнать о моих планах - обращайтесь, по возможности отвечу.
Життя Полліанни описане впродовж майже двох років (у червні дівчинка приїхала до Белдінґсвіла, у жовтні сталася автомобільна аварія, до весни Полліанна нерухомо лежала в ліжку, ще десять місяців тривало лікування, поки дівчинка встала на ноги); фрагменти життєвих історій персонажів роману тривають набагато довше (15 років)
Опис кімнатки на горищі, де мала поселитися Полліанна («Тут стояло дбайливо застелене ліжечко, два стільці зі спинками, умивальниця, комод без дзеркала і невеличкий столик. Ні штор на мансардних вікнах, ні картин на голих стінах. Сонце цілий день розжарювало крівлю, і в кімнатці через це було, як у грубці. Захисних сіток від комах на вікнах не було, тому вони не відчинялися») показує скупу вдачу міс Поллі, її неприязне ставлення до ще не знайомої небоги; опис двору позаду будинку тітки Поллі («Перед нею лежав садок… Поза садком стежинка бігла через широке поле до кручі, на якій самотня сосна стояла на сторожі великої скелі. Полліанні наразі здалося, що їй понад усе хочеться бути саме там — на вершечку великої скелі» допомагає читачеві зрозуміти настрій дівчинки, відчути ЇЇ самотність і душевний біль, її бажання опинитися далеко від непривітного будинку, де вона поселилася; опис ранку наступного дня після приїзду («Вікна кімнати виходили на південь і на захід, тому сонця вона ще не бачила. Але вона бачила тьмяну блакить ранкового неба і знала, що день обіцяє бути пречудовим») розкриває оптимістичний характер дівчинки, готовність у всьому якщо не побачити, то розпізнати щось добре та радісне. Таких описів знаходимо багато в тексті роману
Тема «Полліанна». Розповідь про життя дитини-сироти, яка твердо запам’ятала науку добра від своїх покійних батьків.
Головна думка – у всьому можна знайти позитив, навіть в найгіршому.
Ідея «Полліанна». У житті завжди є привід для радості, навіть у найскрутнішу хвилину можна знайти для себе розраду, головне — мати для цього бажання
Объяснение:
Ах, это замечательное волшебное кольцо! Теперь оно моё. Теперь я его властелин и владелец. Теперь мои возможности неисчерпаемы, ничем не ограничены. Я в любой момент могу стать невидимкой, поэтому уже предвкушаю новые приключения, стремлюсь к ним, жажду их. Ведь в моей стране надо стать невидимым, чтобы хоть немного людям. Меня всегда интересовала жизнь сильных мира сего. Каковы их обычные заботы? Как они говорят и что делают, когда на них не направлены фотокамеры? Когда вокруг нет посторонних глаз и ушей? Вам ведь тоже интересно, не правда ли? Так вот, я бы тихонько пробрался в их богатые жилища и посмотрел, есть ли в них место для простого человеческого счастья, доброты, благородства. Узнал бы, что радует и печалит этих людей на самом деле, каковы их настоящие лица и подлинные чувства.
Быть невидимкой - чудесная возможность путешествовать по разным странам, переноситься на далекие материки и континенты, побывать в тех местах, о которых мог только потихоньку мечтать. Уж я не упущу такой возможности - отправлюсь путешествовать и целый год посвящу изучению жизни людей в дальних странах. Когда я вернусь, я уже буду иметь достаточно знаний жизненного опыта, чтобы улучшить жизнь в своей стране. Мне всегда хотелось обездоленным, тяжело больным и несчастным людям. Будучи невидимым, это делать намного проще. Я ведь могу позаимствовать немного у богатых и отдать бедным, при чем богатые этого даже не почувствуют, у них и так всего в избытке. В общем, волшебное кольцо дает много возможностей, обо всех не расскажешь, но если захотите еще что-нибудь узнать о моих планах - обращайтесь, по возможности отвечу.
Опис кімнатки на горищі, де мала поселитися Полліанна («Тут стояло дбайливо застелене ліжечко, два стільці зі спинками, умивальниця, комод без дзеркала і невеличкий столик. Ні штор на мансардних вікнах, ні картин на голих стінах. Сонце цілий день розжарювало крівлю, і в кімнатці через це було, як у грубці. Захисних сіток від комах на вікнах не було, тому вони не відчинялися») показує скупу вдачу міс Поллі, її неприязне ставлення до ще не знайомої небоги; опис двору позаду будинку тітки Поллі («Перед нею лежав садок… Поза садком стежинка бігла через широке поле до кручі, на якій самотня сосна стояла на сторожі великої скелі. Полліанні наразі здалося, що їй понад усе хочеться бути саме там — на вершечку великої скелі» допомагає читачеві зрозуміти настрій дівчинки, відчути ЇЇ самотність і душевний біль, її бажання опинитися далеко від непривітного будинку, де вона поселилася; опис ранку наступного дня після приїзду («Вікна кімнати виходили на південь і на захід, тому сонця вона ще не бачила. Але вона бачила тьмяну блакить ранкового неба і знала, що день обіцяє бути пречудовим») розкриває оптимістичний характер дівчинки, готовність у всьому якщо не побачити, то розпізнати щось добре та радісне. Таких описів знаходимо багато в тексті роману
Тема «Полліанна». Розповідь про життя дитини-сироти, яка твердо запам’ятала науку добра від своїх покійних батьків.
Головна думка – у всьому можна знайти позитив, навіть в найгіршому.
Ідея «Полліанна». У житті завжди є привід для радості, навіть у найскрутнішу хвилину можна знайти для себе розраду, головне — мати для цього бажання
Жанр. Роман