У комедії "Сто тисяч" Івана Карпенко-Карого Параска - це дружина головного героя, Герасима Калитки.
Параска - героїня другого плану. Вона надзвичайно працьовита, не дивлячись на те, що живе подружжя, ні в чому собі не відмовляючи.
Параска - справжня господарка і хоче таку ж саму невістку.
Параска Калитка за словом до кишені не лізе, навіть у розмові з чоловіком. Але, все ж таки, побо�ється його, бо шанує і любить. Вона може порадити і дуже радіє, коли до неї прислухаються: "Я рада, що ти мене послухав! Такої невістки пошукать".
Объяснение:Если говорить о Чичикове и его впечатления о городе, то становиться очевидным что город ему весьма пришелся по душе, так как он ничем не отличался от остальных губерний, а местами был даже более хорош, чем остальные. Но следует заметить, что автор не разделял оптимистичного настроя главного героя и местами даже высмеивал город и его жителей. Гоголю было не по-нраву это сонное царство вместе с сонными мухами, которых можно было встретить на каждом углу. В этом и есть отличия взглядов Чичикова и автора
ответ:
У комедії "Сто тисяч" Івана Карпенко-Карого Параска - це дружина головного героя, Герасима Калитки.
Параска - героїня другого плану. Вона надзвичайно працьовита, не дивлячись на те, що живе подружжя, ні в чому собі не відмовляючи.
Параска - справжня господарка і хоче таку ж саму невістку.
Параска Калитка за словом до кишені не лізе, навіть у розмові з чоловіком. Але, все ж таки, побо�ється його, бо шанує і любить. Вона може порадити і дуже радіє, коли до неї прислухаються: "Я рада, що ти мене послухав! Такої невістки пошукать".
Інколи вона навіть намагається повчати Герасима.
Подробнее - на -
Объяснение:
ответ:
Объяснение:Если говорить о Чичикове и его впечатления о городе, то становиться очевидным что город ему весьма пришелся по душе, так как он ничем не отличался от остальных губерний, а местами был даже более хорош, чем остальные. Но следует заметить, что автор не разделял оптимистичного настроя главного героя и местами даже высмеивал город и его жителей. Гоголю было не по-нраву это сонное царство вместе с сонными мухами, которых можно было встретить на каждом углу. В этом и есть отличия взглядов Чичикова и автора