1. Який художній засіб вживає М. Рильський у рядках поезії «Осінь-маляр із палітрою пишною…». Осінь-маляр із палітрою пишною… Ніжно сміється до вітру. В. Персоніфікація. 2. Чому Григір Тютюнник дав своєму оповіданню таку назву (як це пов'язано з головним героєм)?. В. Поводився не так, як усі його однолітки. 3. У якому творі хижак урятував людині життя? В. «Сіроманець» М. Вінграновського. 4. Чого навчала Надія Петрівна своїх учнів (твір «Сіроманець»)? А. Оберігати треба і воду, і землю, і звірів.
5. Куди Сашко, герой твору М. Вінграновського, повіз свого друга вовка? Б. В одеський зоопарк, до ветеринарів. 6. Який висновок можна зробити, прочитавши твір М. Вінграновського «Сіроманець»? Г. Друзі пізнаються в біді, люди відповідальні за тих, кого приручили. 7. Що називають невеликим прозовим твором про якусь подію з життя одного чи кількох героїв протягом короткого проміжку часу? Б. Оповідання. 8. Установіть відповідність між героями і вчинками, які вони здійснили. 1. Сашко А. Рятує в снігу Сіроманця 2. Олесь Б. Замість горщечка намалював дятла 3. Федько Токайло В. Намагається вилікувати вовка 4. Петро Лях Г. тримає на спині в снігах Андрійка. Д. Пригостив Олеся пир.огом.
9. Який твір, відрізняється ідейно-тематичним змістом від інших? А. "Сіроманець". 10. Як називається герой, що «…вигрібся на берег, плюнув у руки й кинувся на вовка. Сіроманець збив його своїми старими грудьми назад, у воду…» (за твором М. Вінграновського)? А. Василь Чепіжний.
11. Як Вовк віддячив рятувальникам (за твором М. Вінграновського «Сіроманець»)? В. Врятувавши в лісі хлопчика
12. Запишіть головних і другорядних героїв повісті М. Вінграновського «Сіроманець». Сашко, Сіроманець, мама Сашка, Чепіжний, Андрійко, пілоти, Петро Лях,
Печорина, который «высушил ей сердце». Она терпит это, прячет свою любовь от своего очередного мужа, мучается ревностью. Единственное ее утешение - то, что любимый холост.
Одновременно, Вера - умная женщина. Она единственная, кто поняла Печорина таким, какой он есть, со всеми его хитростями, страстями и пороками, и тем не менее, продолжает любить. Вера больна и знает, что жить ей, видимо, осталось недолго. Она говорит, что разум подсказывает ей ненавидеть Печорина, однако она, наоборот, тянется к нему и благодарна ему за все минуты, проведенные вместе.
Вера несчастна, она говорит, что пожертвовала ради любви к Печорину всем. Под этим Вера имеет в виду радость жизни, а не какие-то выгоды (она замужем по расчету, за немолодым человеком, ради благополучия сына). «Моя душа истощила на тебя все свои сокровища, все слезы и надежды…». Вера хочет ответной жертвы, и страдает оттого, что знает: от Печорина она никаких жертв не дождется:
«Не правда ли, ты не любишь Мери? ты не женишься на ней? Послушай, ты должен мне принести эту жертву: я для тебя потеряла все на свете…»
Чувство любви не приносит Вере истинной радости: для нее любовь – море страданий. Упреки, ревность, самоунижение:
«Ты знаешь, что я твоя раба; я никогда не умела тебе противиться… и я буду за это наказана: ты меня разлюбишь!»
«Может быть, – подумал я, – ты оттого-то именно меня и любила: радости забываются, а печали никогда…»
1. Який художній засіб вживає М. Рильський у рядках поезії «Осінь-маляр із палітрою пишною…». Осінь-маляр із палітрою пишною… Ніжно сміється до вітру. В. Персоніфікація. 2. Чому Григір Тютюнник дав своєму оповіданню таку назву (як це пов'язано з головним героєм)?. В. Поводився не так, як усі його однолітки. 3. У якому творі хижак урятував людині життя? В. «Сіроманець» М. Вінграновського. 4. Чого навчала Надія Петрівна своїх учнів (твір «Сіроманець»)? А. Оберігати треба і воду, і землю, і звірів.
5. Куди Сашко, герой твору М. Вінграновського, повіз свого друга вовка? Б. В одеський зоопарк, до ветеринарів. 6. Який висновок можна зробити, прочитавши твір М. Вінграновського «Сіроманець»? Г. Друзі пізнаються в біді, люди відповідальні за тих, кого приручили. 7. Що називають невеликим прозовим твором про якусь подію з життя одного чи кількох героїв протягом короткого проміжку часу? Б. Оповідання. 8. Установіть відповідність між героями і вчинками, які вони здійснили. 1. Сашко А. Рятує в снігу Сіроманця 2. Олесь Б. Замість горщечка намалював дятла 3. Федько Токайло В. Намагається вилікувати вовка 4. Петро Лях Г. тримає на спині в снігах Андрійка. Д. Пригостив Олеся пир.огом.
9. Який твір, відрізняється ідейно-тематичним змістом від інших? А. "Сіроманець". 10. Як називається герой, що «…вигрібся на берег, плюнув у руки й кинувся на вовка. Сіроманець збив його своїми старими грудьми назад, у воду…» (за твором М. Вінграновського)? А. Василь Чепіжний.
11. Як Вовк віддячив рятувальникам (за твором М. Вінграновського «Сіроманець»)? В. Врятувавши в лісі хлопчика
12. Запишіть головних і другорядних героїв повісті М. Вінграновського «Сіроманець». Сашко, Сіроманець, мама Сашка, Чепіжний, Андрійко, пілоти, Петро Лях,
Объяснение:
Печорина, который «высушил ей сердце». Она терпит это, прячет свою любовь от своего очередного мужа, мучается ревностью. Единственное ее утешение - то, что любимый холост.
Одновременно, Вера - умная женщина. Она единственная, кто поняла Печорина таким, какой он есть, со всеми его хитростями, страстями и пороками, и тем не менее, продолжает любить. Вера больна и знает, что жить ей, видимо, осталось недолго. Она говорит, что разум подсказывает ей ненавидеть Печорина, однако она, наоборот, тянется к нему и благодарна ему за все минуты, проведенные вместе.
Вера несчастна, она говорит, что пожертвовала ради любви к Печорину всем. Под этим Вера имеет в виду радость жизни, а не какие-то выгоды (она замужем по расчету, за немолодым человеком, ради благополучия сына). «Моя душа истощила на тебя все свои сокровища, все слезы и надежды…». Вера хочет ответной жертвы, и страдает оттого, что знает: от Печорина она никаких жертв не дождется:
«Не правда ли, ты не любишь Мери? ты не женишься на ней? Послушай, ты должен мне принести эту жертву: я для тебя потеряла все на свете…»
Чувство любви не приносит Вере истинной радости: для нее любовь – море страданий. Упреки, ревность, самоунижение:
«Ты знаешь, что я твоя раба; я никогда не умела тебе противиться… и я буду за это наказана: ты меня разлюбишь!»
«Может быть, – подумал я, – ты оттого-то именно меня и любила: радости забываются, а печали никогда…»