Енгельгардт віддав мене на чотири роки «разных живописных дел цеховому мастеру, некоему Ширяеву». Я брав участь в оздобленні приміщень сенату і синоду. Мені все цікаво. Петербург – величезне місто, я бував у різних митців.
Іван Сошенко. Одного разу в Літньому саду я побачив цього юнака, що перемальовував статуї. Познайомив його з видатними діячами російської й української культур: Карлом Брюлловим, Василем Григоровичем, Олексієм Венеціановим, Василем Жуковським, Євгеном Гребінкою. Друзі вирішили визволити його з кріпацтва. Для цього вони розіграли в лотерею портрет В.Жуковського (демонстрація портрета В. Жуковського), написаний К.Брюлловим, і за 2 500 крб. викупили Тараса у поміщика. Це сталося 22 квітня 1838 року.
Тарас Шевченко. Я був щасливий, на деякий час в мене навіть вселився світський біс. Але мене тягло малювати. Я вчився. Невдовзі рада Академії мистецтв нагородила мене трьома срібними медалями за картини.
Все частіше захоплювала мене література. Перші твори мої опублікував Є.Гребінка, а пізніше, 1840 року, я написав 8 творів і об’єднав назвою «Кобзар».
3.Учень виступає із самостійно підготовленим повідомленням.
Історія написання та видання вірша «Думка» («Тече вода в синє море…»).
Є. Гребінка в листі до Г.Ф. Квітки-Основ’яненка від 18 листопада 1838 р. про передання Шевченком творів для публікації в альманасі «Ластівка»: «Він мені дав гарних стихів на збірник». Автограф не відомий. У кінці 1838 року Шевченко передав Є. Гребінці текст вірша разом з кількома іншими творами для публікації в альманасі «Ластівка».
У першодруці вірш помилково приєднано до поезії «На вічку пам'ять Котляревському». У складальному рукопису «Ластівки» ці вірші містились як окремі твори: під поезією «На вічну пам'ять Котляревському» рукою переписувача було написано: «Т. Шевченко», вірш «Тече вода в синє море…» поет підписав власноручно: «Т. Шевченко».
Теорія літератури. Запис до літературознавчого словничка.
Ліричний твір – художній твір, у якому через образ ліричного героя висловлюються авторські думки, емоції, почуття..Виразне читання.
Учитель, а потім кілька учнів виразно читають вірш «Думка» («Тече вода в синє море…».Складання паспорта вірша.
Главным героем сказки является помещик. Он живет в своем имении в некотором царстве, в некотором государстве: "В некотором царстве, в некотором государстве жил‑был помещик, жил и на свет глядючи радовался." Помещика зовут князем Урус‑Кучум‑Кильдибаевым: "...российский дворянин, князь Урус‑Кучум‑Кильдибаев, от принципов отступил!" Помещик - богатый человек. У него много крестьян, земель и т.д.: "Всего у него было довольно: и крестьян, и хлеба, и скота, и земли, и садов." Помещик является глупым человеком, дураком: "И был тот помещик глупый, читал газету «Весть»..." "Но Бог знал, что помещик тот глупый..." "Вот уж третий человек его дураком чествует, третий человек посмотрит‑посмотрит на него, плюнет и отойдет. Неужто он в самом деле дурак?" У помещика изнеженное, мягкое и белое тело, не привыкшее к труду: "...тело имел мягкое, белое и рассыпчатое." "Теперь‑то я понежу свое тело белое, тело белое, рыхлое, рассыпчатое!" На досуге глупый помещик любит раскладывать пасьянс: "Что это я все гранпасьянс да гранпасьянс раскладываю!" "...в это время на глаза попалась колода карт, то махнул на все рукою и начал раскладывать гранпасьянс."
*** Источник данного материала: https://www.literaturus.ru/2016/11/harakteristika-dikij-pomeshhik-saltykov-shhedrin-opisanie.html?m=1
Енгельгардт віддав мене на чотири роки «разных живописных дел цеховому мастеру, некоему Ширяеву». Я брав участь в оздобленні приміщень сенату і синоду. Мені все цікаво. Петербург – величезне місто, я бував у різних митців.
Іван Сошенко. Одного разу в Літньому саду я побачив цього юнака, що перемальовував статуї. Познайомив його з видатними діячами російської й української культур: Карлом Брюлловим, Василем Григоровичем, Олексієм Венеціановим, Василем Жуковським, Євгеном Гребінкою. Друзі вирішили визволити його з кріпацтва. Для цього вони розіграли в лотерею портрет В.Жуковського (демонстрація портрета В. Жуковського), написаний К.Брюлловим, і за 2 500 крб. викупили Тараса у поміщика. Це сталося 22 квітня 1838 року.
Тарас Шевченко. Я був щасливий, на деякий час в мене навіть вселився світський біс. Але мене тягло малювати. Я вчився. Невдовзі рада Академії мистецтв нагородила мене трьома срібними медалями за картини.
Все частіше захоплювала мене література. Перші твори мої опублікував Є.Гребінка, а пізніше, 1840 року, я написав 8 творів і об’єднав назвою «Кобзар».
3.Учень виступає із самостійно підготовленим повідомленням.
Історія написання та видання вірша «Думка» («Тече вода в синє море…»).
Є. Гребінка в листі до Г.Ф. Квітки-Основ’яненка від 18 листопада 1838 р. про передання Шевченком творів для публікації в альманасі «Ластівка»: «Він мені дав гарних стихів на збірник». Автограф не відомий. У кінці 1838 року Шевченко передав Є. Гребінці текст вірша разом з кількома іншими творами для публікації в альманасі «Ластівка».
У першодруці вірш помилково приєднано до поезії «На вічку пам'ять Котляревському». У складальному рукопису «Ластівки» ці вірші містились як окремі твори: під поезією «На вічну пам'ять Котляревському» рукою переписувача було написано: «Т. Шевченко», вірш «Тече вода в синє море…» поет підписав власноручно: «Т. Шевченко».
Теорія літератури. Запис до літературознавчого словничка.
Ліричний твір – художній твір, у якому через образ ліричного героя висловлюються авторські думки, емоції, почуття..Виразне читання.
Учитель, а потім кілька учнів виразно читають вірш «Думка» («Тече вода в синє море…».Складання паспорта вірша.
Главным героем сказки является помещик. Он живет в своем имении в некотором царстве, в некотором государстве: "В некотором царстве, в некотором государстве жил‑был помещик, жил и на свет глядючи радовался." Помещика зовут князем Урус‑Кучум‑Кильдибаевым: "...российский дворянин, князь Урус‑Кучум‑Кильдибаев, от принципов отступил!" Помещик - богатый человек. У него много крестьян, земель и т.д.: "Всего у него было довольно: и крестьян, и хлеба, и скота, и земли, и садов." Помещик является глупым человеком, дураком: "И был тот помещик глупый, читал газету «Весть»..." "Но Бог знал, что помещик тот глупый..." "Вот уж третий человек его дураком чествует, третий человек посмотрит‑посмотрит на него, плюнет и отойдет. Неужто он в самом деле дурак?" У помещика изнеженное, мягкое и белое тело, не привыкшее к труду: "...тело имел мягкое, белое и рассыпчатое." "Теперь‑то я понежу свое тело белое, тело белое, рыхлое, рассыпчатое!" На досуге глупый помещик любит раскладывать пасьянс: "Что это я все гранпасьянс да гранпасьянс раскладываю!" "...в это время на глаза попалась колода карт, то махнул на все рукою и начал раскладывать гранпасьянс."
*** Источник данного материала: https://www.literaturus.ru/2016/11/harakteristika-dikij-pomeshhik-saltykov-shhedrin-opisanie.html?m=1