Установіть відповідність між початком цитати та її продовженням
1) «А ти прикуй себе од страху
ланцюгом до кулемета…»
А «… хотіли розстріляти, а потім був
приказ негайно переправитися на
другий берег».
2) «Чим же далі ви тікаєте, …» Б «… гойдався в небі вогненний знак прожектора».
3 ) «… як би не гули навколо В «… та й клади ворога мовчки до мене ворожі вихори, …» смерті».
4 ) «Довго вони били діда, що
перевіз вас, …»
Г «… тим більше крові проллється!»
Д «… їм ніколи вже не затушить того
вогню, що викресав з мене колись у
човні дід Платон…»
Відповідь: Жанр: пригодницька повість.
Основна думка: показати боротьбу народу зі своїми гнобителями, навіть дорогою ціною.
Проблематика: воля та рабство; насильство над людиною; непереможна сила кохання; самовідданість; мужність та сила волі; боротьба за щастя.
Композиція: пролог, 5 частин, епілог.
Сюжет "Дорогою ціною" М. Коцюбинський: пролог: розповідь автора про історичні умови життя в Україні 30-х рр. XIX століття;
експозиція: знайомство з головним героєм;
зав’язка: втеча Остапа Мандрики від пана;
розвиток дії: переправа через Прут; поранення втікача; перебування в плавнях; поєдинок із вовком; Остап і Соломія живуть у циган;
кульмінація: арешт Остапа й спроба Соломії звільнити коханого;
розв’язка: загибель головної героїні;
епілог: розповідь старого Остапа про своє життя.
Сюжетні лінії: відтворення історичної епохи; боротьба героїв за волю і власне щастя; кохання Остапа і Соломії.
Символіка: дорога ціна – життя і кохання, вітер – воля, воли – поневолення, туман – безнадія, невідомість, ніч – безнадія, пожежа – невідворотність, річка – життєві труднощі.
Персонажі: Остап Мандрика, Соломія, Іван Котигорошок, дід Овсій, цигани Раду, Гіцу, Маріуца.
Образи: головні: Остап – втілення боротьби проти неволі, Соломія – втілення самопожертви заради кохання;
епізодичні: дід Іван, Іван Котигорошко, цигани, турки, пан і панночка.
Автор сталкивает между собой непредсказуемые явления зимы – вьюгу, метели, с беззащитными представителями мира птиц, которые не в силах противостоять им: «воробышки…прижались», «озябли», «жмутся». Авторское отношение к обитателям живой природы нежное. Он с огромным сочувствием говорит о птицах, употребляя неоднократно уменьшительно-ласкательные слова: «как детки сиротливые», «пташки малые», «пташки нежные», вызывая желание их приласкать, защитить от стужи.
В стихотворении представлена борьба сильного и слабого представителя природы, которые живут и подчиняются ее жестким законам. Здесь выживает сильнейший. Именно такой и описывает автор зимнюю пору («больно холодна»).
Однако в конце стихотворения С. Есенин предупреждает, что после агрессивных нападений зимы будет все хорошо, так как «красавица весна» не заставит себя ждать.