Сказка Погорельского «Черная курица» не только заинтересовала меня, но и заставила задуматься над такими понятиями как честность и порядочность. Однажды мальчик Алёша черную курицу (Чернушку) от смерти. Черная курица в благодарность за ночью провела Алешу в подземное царство. Подземный король дал Алеше семечко, с которым Алеша всегда будет знать урок, даже не уча его. И мальчик, начав получать хорошие отметки, загордился, зазнался и стал плохим товарищем. Он стал не тем Алешей, каким был раньше. Но однажды он потерял волшебное зерно и не мог запомнить урок, который ему задавали. Испугавшись наказания, которое ему назначил учитель, он выдал тайну про гномов, подземелье и черную курицу. А сам обещал никогда никому об этом не говорить. И подземные жители поплатились за его легкомыслие. Они были вынуждены покинуть свое царство. Алеша – умный, добрый мальчик. Но в середине сказки он совершает ошибку и, получается, обманывает своих друзей и учителя. Автор в этой сказке учит быть честным, добрым, скромным, трудолюбивым, смелым, всегда думать о том, как твой поступок может повлиять на жизнь тех, кто живет рядом с тобой. Мне понравилась сказка о черной курице. Любой ученик, наверное, хотел бы иметь волшебное семечко, чтобы знать урок, даже если ты его не учил. Только тогда это будет не твое знание. Важно, чтобы ты сам был сильным и умным человеком, а не просто пользовался чужой силой или чужим знанием.
У «Чарівній крамниці» мене все цікавило, чарувало і вабило: і чарівні дзеркала, і найнезвичайніший у світі капелюх, і порцелянова рука з колодою чарівних карт, і продавець крамниці, який з дивовижною спритністю діставав з рота і з-за вух кришталеві кульки. А які чудові іграшки були в цій лавці! Це й чарівні потяги, які рухалися без пружин і пари, і стійкі олов’яні солдатики, і коник-гойдалка, і чудова лялька, яка плакала і промовляла: «Яйце є — яйця немає». Все це — світ чарівної незабутньої казки, неповторний світ дитинства, у якому я опинилася завдяки неперевершеному таланту Г. Уеллса.Я дочитала останню сторінку, згорнула книжку, але я впевнена, що на цьому моє знайомство з письменником не закінчиться. Я хочу і буду відкривати світ пригод і фантастики в інших творах Г. Уеллса, адже зустріч з одним з найулюбленіших моїх письменників для мене завжди — свято і радість.
У «Чарівній крамниці» мене все цікавило, чарувало і вабило: і чарівні дзеркала, і найнезвичайніший у світі капелюх, і порцелянова рука з колодою чарівних карт, і продавець крамниці, який з дивовижною спритністю діставав з рота і з-за вух кришталеві кульки. А які чудові іграшки були в цій лавці! Це й чарівні потяги, які рухалися без пружин і пари, і стійкі олов’яні солдатики, і коник-гойдалка, і чудова лялька, яка плакала і промовляла: «Яйце є — яйця немає». Все це — світ чарівної незабутньої казки, неповторний світ дитинства, у якому я опинилася завдяки неперевершеному таланту Г. Уеллса.Я дочитала останню сторінку, згорнула книжку, але я впевнена, що на цьому моє знайомство з письменником не закінчиться. Я хочу і буду відкривати світ пригод і фантастики в інших творах Г. Уеллса, адже зустріч з одним з найулюбленіших моїх письменників для мене завжди — свято і радість.