в рассказе А.П.Платонова. «Июльская гроза» Письменно ответьте на во Чего больше всего хотелось Наташе? Что она для этого делала? - Как вёл себя Антошка? Что его интересовало и чего он боялся? Почему Наташа не побежала к дороге по ржи? Каким словом назвал автор рожь? Почему? Озаглавить 1 часть текста

Ні дерев, ні кущів, ні трави — нічого,

окрім безмежної і страшної пустелі.

Джек Лондон

Читаючи твори відомого американського письменника Джека Лондона можна відразу відчути, наскільки сильно автор зживається с героями своїх романів і оповідань, наскільки сильно він переживає те, що з ними відбувається і відчуває усю суперечливість їхнього життя. Джек Лондон прожив коротке життя – лише сорок років, але за час своєї творчої діяльності він створив багато творів, які й сьогодні викликають інтерес читачів.

Одним з таких творів є оповідання Джека Лондона «Жага до життя». Його назва досить красномовна, але якщо взяти дослівний переклад цієї назви на українську мову, то вона буде звучати як «Любов до життя». Така назва не може відобразити всю трагічність та напруженість подій, тому ємне слово «жага» якнайкраще заміняє слово «любов» та характеризує сюжетну лінію цього твору.

Жага – це більше ніж любов, жага, як пояснює тлумачний словник української мови, – це велике, нестримне бажання чого-небудь, а у даному випадку це нестримне бажання одного герою оповідання вижити та нестримне бажання другого герою збагатитися будь-якою ціною. Слово жага найбільш ємне і яскравіше, тому я думаю, що саме з цієї причини воно було обране для українського перекладу назви.

Той драматизм і ті випробування, які випали на долю шукачів золота із оповідання «Жага до життя», вражають, а людська сила волі та духу викликає захоплення. На мій погляд, саме сила волі до вижити герою твору. Крім того, незважаючи на всілякі труднощі, герой оповідання не зрадив найголовнішим людським цінностям, він у будь-якій ситуації залишався людиною, справжньою Людиною з великої літери. Цій людині золото не затьмарило очі. Герой ставився до нього не настільки шанобливо, щоб віддати своє життя заради збагачення. Адже розсудлива людина повинна розуміти, що якщо ти залишишся з золотом, але загинеш, то навіщо тоді це багатство? Отже сила волі, людяність, мужність, цілеспрямованість і розсудливість – ось риси, які до вижити головному герою оповідання.

Джек Лондон відобразив у цьому творі двох людей, які за своїм характером і своєю поведінкою були повними протилежностями. Це два образи, один з яких втілив в собі позитивні риси, а другий – негативні. В оповіданні автор надав позитивному герою ті риси, які, на його думку, повинен мати справжній чоловік. Це і мужність, яка до йому перемогти вовка, і цілеспрямованість, і надзвичайна сила волі, і людяність (він по-християнські поховав товариша, що його зрадив і кинув у біді), і головне – жага до життя, яка і до йому вижити. А ось негативний герой, перш за все, відрізняється підлістю, бо він кинув свого товариша у біді, жадібністю та невмінням розсудливо поводитися у складних ситуаціях. Гадаю, що саме з цієї причини він і загинув.

Отже справжній чоловік, на думку Джека Лондона, повинен мати такі ж самі риси характеру, як і головний герой оповідання «Жага до життя», що зображений в творі як людина, яка останнього виборює право на життя і врешті-решт перемагає. Письменник акцентує увагу на тому, що право на життя досягається не тільки за до грубої сили, а й завдяки моральним якостям людини.

У зображенні боротьби Людини за життя автор показує незламний характер справжнього чоловіка, який навіть в екстремальних умовах не зраджує саму собі. Герой кинув золото заради інших цінностей, він не став їсти останки свого друга навіть під загрозою загибелі від голоду і привласнювати його золото, він жаліє його, а не радіє за приводу гибелі напарника. Це визиває почуття гордості за те, що на світі існують такі Люди і сподівання на те, що їх у нашому суспільстві переважна більшість.

Я вважаю, що коли людина с гідністю і честю виходить з важких випробувань, достойно переносить будь-яке горе і при цьому не втрачає людських якостей та не відступається від моральних цінностей, вона назавжди залишиться справжньою людиною, Людиною з великої літери.

Вася — главный герой повести Владимира Галак­тионовича Короленко «Дети подземелья». Мы видим происходящие в произведении события глазами это­го мальчика. Он говорит о своей жизни: «Я же рос, как дикое деревце в поле, — никто не окружал меня особенною заботливостью, но никто и не стеснял моей свободы». Уже из этих строк видно, что герой был одинок. Мать Васи умерла, и у него остались отец и младшая сестра. С сестрой у мальчика были нежные, тёплые отношения, но между ним и отцом была «не­одолимая стена». С особым трагизмом Короленко опи­сывает, как Вася страдает от этого. Чтобы избежать «ужаса одиночества», герой почти не бывает дома, и надеется найти «что-то», что изменит его жизнь. После смерти матери Вася хотел найти ту любовь, которую она не успела ему дать, в сердце отца. Одна­ко отец казался ему «угрюмым человеком», который не любит своего сына и считает его «испорченным мальчишкой». Но в своей повести Короленко показы­вает нам, как Вася учится понимать других людей, как он узнаёт горькую правду жизни и как, наконец, рушится эта «неодолимая стена» между ним и отцом. Короленко построил повесть на контрастах. Вася был «сыном почтенных родителей», но его друзьями стали дети из «дурного общества» — Валек и Маруся. Это знакомство изменило и героя, и его жизнь. Вася узнал, что есть дети, у которых нет дома и которым приходится воровать, чтобы не умереть от голода. Описывая внутренние переживания героя, автор по­казывает, как сначала Вася удивлялся тому, что ви­дел в «дурном обществе», а затем мучился от жало­сти и сострадания к нищим: «Я не знал ещё, что та­кое голод, но при последних словах девочки у меня что-то повернулось в груди…». Вася очень привязался к Валеку и Марусе. Они ещё совсем дети, и им очень хотелось от души веселиться и играть. Сравнивая Марусю со своей сестрой Соней, Вася с грустью отмечал, что Соня «…так резво бега­ла… так звонко смеялась», а Маруся «…почти никогда не бегала и смеялась очень редко…». Знакомство с Валеком, Марусей и их отцом Ты­бурцием Васе посмотреть на жизнь с другой стороны. Он узнал, что есть люди, которым нечего есть и негде спать, и особенно его поразил серый камень, который забирает силы у маленькой девочки. Отец Васи — судья, и мы видим, что и сам маль­чик в своих мыслях пытается судить поступки людей из «дурного общества». Но это «презрение» заглуша­ли сострадание и жалость, желание Об этом говорит глава «Кукла», которую можно назвать куль­минационной. Люди из «дурного общества Васе узнать и понять своего отца, найти в нём «что-то родное». Читая повесть, мы видим, что Вася и отец всегда любили друг друга, но Тыбурций и его дети им выразить эту любовь. У героя появились такие ка­чества, как сострадание, стремление людям, доброта, смелость, честность. Но «дурное общество не только Васе, но и его отцу: он тоже взгля­нул на своего сына по-новому. В конце повести Короленко описывает, как на мо­гилке Маруси Вася и Соня вместе с отцом произно­сили обеты. Я думаю, что главный из них — это обет людям и прощать их. Я переживала вместе с ребятами все события, о которых рассказывается в повести. Мне очень понравилась эта книга. Здесь искали: сочинение в дурном обществе что мы узнаем о Васи в начале повести?вася и его друзья их роль в жизни Васи ?какие поступки совершает вася сочинение короленко