Ви моя остання надія... Хто розбирається в зарубіжній літературі? До ть будьласка!
І – ІІ рівні. Тестові завдання
1.Міф для письменників-постмодерністів був:
а) засобом осмислення вічної істини
б) найбільш доступною формою спілкування
в) засобом проникнення у процеси підсвідомості
2. Кого нагадує чоловік у чорному (Тутмос ІІІ) із твору М.Павича «Скляний равлик»?
а) Прометея б)Воланда в)Мефістофеля.
3. Панна Хатчепсут любила тварин, особливо…
а) собак б) хом’яків в) котів
4. Епіграфом до твору «До останнього подиху» Халілов обрав цитату з твору:
а) Хемінгуея «Старий і море»
б)Маркеса «Стариган із крилами»
в) Булгакова «Майстер і Маргарита»
5. З чим пов’язана фраза «до останнього подиху»?
а)кохання до жінки
б) любов батьків до дітей
в) любов до батьківщини
6.Стрижнева метафора є образ змії. Що вона символізує?
а)символ розправи тоталітарного режиму над кримськотатарським народом
б)символ мудрості Бекира, який не боячись, повернувся на свою батьківщину
в)символ гордості та незламності кримських татар.
ІІІ рівень
Вкажіть ознаки літератури постмодернізму. (3 правильні відповіді)
а) іронічність та пародійність
б й щирість
в) протиставлення античних і середньовічних традицій
г)культ незалежної особистості
д) використання підкреслено ігрового стилю
е) громадянська спрямованість.
2. Встановіть відповідність між героями творів та їхніми професіями (М.Павич «Скляний равлик», Т.Халілов «До останнього подиху»).
1. Есфета) архітектор
2. Бекирб) кухар у загоні
3. Гюрза в) продавець жіночої білизни
4. Еміне г)інженер гірничорудного комбінату
5. паннаХатчепсут д) старший слідчий
6. Давид Сенмут е) слюсар на заводі, викладач історії.
3. Встановіть хронологічну послідовність подій у творі Т.Халілова «До останнього подиху».
а) на Колимі б) на війні
в) депортація кримських татар г) смерть дружини.
"Мы почему-то говорим шепотом - боимся спугнуть рассвет". Паустовский
Рассвет подобен рождению ребенка. Под робкий аккомпанимент леса или в туманной тишине рождается чудо. По небу растекается стыдливый румянец матери Неба. Бережными прикосновениями расчищают ветра горизонт. Легкими перышками разлетаются алеющие облака, спеша известить мир о приходе дня. С немым восторгом мы взираем на восход солнца. Игриво переливаясь красками огня, потягиваясь теплыми лучами, покидает оно лоно ночи.
Рассвет бывает каждый день. То нежно малиновый, то багряно тревожный, режущий тучи или заливающий чистейшие небеса. Он всегда разный, изумительно красивый и долгожданный как дитя. Новый день, новая жизнь достойны встречи, когда хочется задержать дыхание, обратиться в зрение и радоваться чуду. Не спугните его, ведь младенческая его улыбка, чистейший свет и тишина могут стать началом великого и неповторимого.
"Мы почему-то говорим шепотом - боимся спугнуть рассвет". Паустовский
Рассвет подобен рождению ребенка. Под робкий аккомпанимент леса или в туманной тишине рождается чудо. По небу растекается стыдливый румянец матери Неба. Бережными прикосновениями расчищают ветра горизонт. Легкими перышками разлетаются алеющие облака, спеша известить мир о приходе дня. С немым восторгом мы взираем на восход солнца. Игриво переливаясь красками огня, потягиваясь теплыми лучами, покидает оно лоно ночи.
Рассвет бывает каждый день. То нежно малиновый, то багряно тревожный, режущий тучи или заливающий чистейшие небеса. Он всегда разный, изумительно красивый и долгожданный как дитя. Новый день, новая жизнь достойны встречи, когда хочется задержать дыхание, обратиться в зрение и радоваться чуду. Не спугните его, ведь младенческая его улыбка, чистейший свет и тишина могут стать началом великого и неповторимого.